ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
LEGAL ANTHROPOLOGY ESSAY
The use of philosophical anthropology as a basis of moral and legal philosophy results in defining law through a category of "ability" that allows – within the framework of the liberal worldview – to solve the issue of the social and legal status of the person in a contemporary society.
ФІЛОСОФІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
© 2003 р. В. Брюґґер * Гейдельберзький університет, юридичний факультет, м. Гейдельберг (ФРН)
ОБРАЗ ЛЮДИНИ У КОНЦЕПЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ **
Наукові конференції чи судові спори з питань прав людини найчастіше стосуються конкретних прав. Так, наприклад, може йтися про те, чи інтерес захисту життя повинен превалювати над інтересом застосування смертної кари чи проведення аборту? До якої міри може бути обмежено гарантовану свободу слова, якщо внаслідок її використання інша особа зазнає образи? У якій мірі малозабезпечені люди й громади вправі вимагати соціальної підтримки від заможних людей і громад в ім’я соціальної справедливості? Відповіді на ці запитання даються позитивним правом у конституціях країн, або в законодавстві, яким забезпечується дотримання прав людини, або ж в універсальних чи регіональних документах з прав людини. Проте чимало проблем ще не вирішено чинним національним і міжнародним правом. Навколо ж вирішених проблем тривають дискусії щодо способів інтерпретації конкретних прав і конкуруючих індивідуальних чи публічних інтересів. У цих дискусіях віддзеркалюється відмінність поглядів певних груп і культур у рамках однієї держави, кількох держав або блоків об’єднаних держав. Так, в усіх суперечках щодо прав людини, які виникають або внаслідок формулювання нових прав, або внаслідок інтерпретації неусталених прав, виникає неузгодженість між вимогою універсальної значимості та постійно виникаючим специфічним розумінням цих прав. Суперечність між універсальним і специфічним розумінням прав людини можна розв’язати шляхом застосування різних методів. Можна, наприклад, вдатися до політичної дискусії; або віддати перевагу правовому аналізу, використовуючи загальноприйняті методи інтерпретації; чи спробувати розробити концепцію, яка допоможе знайти підхід не тільки до окремих проблем ідентифікації прав людини, але й до дилеми між універсальністю та специфічністю у розумінні прав людини. У цій статті використовується концептуальний напрям, у рамках якого роз’яснюється поняття «людина», що покладене в основу концепції прав людини, яке складалося історично і відображене у сучасних документах з прав людини. Цей підхід покликаний допомогти розробити такий «образ людини» (німецькою – das Menschenbild, англійською – the image of the person), з яким могли б погодитись усі світові культури, принаймні до певної міри. Сподіваюся, що запропонований варіант образу людини зможе забезпечити інтелектуальне підґрунтя для подолання суперечності між універсальністю поняття прав людини та специфічністю їхньої концептуалізації різними світовими культурами. Жодна, навіть найдосконаліша інтелектуальна концепція не здатна замінити політичні та правові заходи, спрямовані на удосконалення механізмів захисту прав людини. Водночас, політичні та правові дискусії з питань прав людини якраз і передбачають ідеї, подібні до тих, які викладені у цій статті. Щоб продемонструвати це, звернемося до використаного Федеральним Конституційним Судом ФРН поняття «образу людини» у контексті Конституції ФРН [14, s. 7, 15-16]. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|