ІІІ. «Образ людини» прав людини

Запропонована формула, яка складається з п’яти елементів, вказує на те, що права людини мають на меті забезпечення «самовизначального, зна­чущого та відповідального способу життя» кож­ній людині [11, s. 578-584; 39, s. 22-27; 19, s. 418-423; 17, s. 663, 637-639; 38, s. 2425, 2433]. У цьому розділі статті роз’яснюються складові елементи формули та їхнє поєднання. У наступ­ному, IV розділі роз­глядаються різні функції фо­рмули. Зокрема по­яснюється, як досягти балансу між вимогою про універсальне значення прав людини та розумін­ням прав людини, яке часто перебуває під впли­вом специфічних аспектів культури. Для візуалі­зації концепції дивіться на­ступну таблицю.

Образ людини в концепції прав людини

А. Самовизначення

Самовизначення означає здатність людини ста­вити цілі та розробляти, втілювати й захи­щати свій життєвий план. До певної міри, кожен жит­тєвий план неминуче є продуктом розвитку ем­піричної природи людей, себто їхніх основних потреб. Емпіричні рушії, як наприклад, інстинкт самозбереження, однак, самі по собі не вичер­пують змісту людського самовизначення. Для того, щоб людські потреби стали визначальними планами дій, «я» зазвичай має надати цим ру­шіям форми через їхнє утвердження, обмеження чи інтенсифікацію; цей процес стосується не тільки базових рушіїв, притаманним усім людям, але також і конкретних індивідів й їхньому спо­собу життя [36, p. 90-91]. Інакше кажучи, у біль­шості си­туацій індивід має визначитися зі своїми схиль­ностями і таким чином обрати конкретний план своїх дій, що зазвичай передбачає вибірко­вий характер діяльності.

У контексті самовизначення необхідно виді­ляти два аспекти.

Свобода вибору. Слідування природним на­хилам спричиняє багатоваріантність напрямів вибору. Вибір партнера, професії, політичної партії, релігії належить до найбільш важливих для людини категорій вибору та виявляє специ­фічні погляди на різні аспекти життя, які людина вважає важливими.

Персональна відповідальність. Водночас те, що людина звітує перед собою за власні рі­шення, виділяє й інший бік аспекту вибору – пе­рсональну відповідальність. Серйозне сприй­няття свободи вибору означає, що відповідаль­ний вибір не тільки передбачає переваги та над­бання, але також пов’язаний з потенційним ри­зиком зазнати втрат та невдач.

Б. Значущість

Значущість – це елемент образу людини, який висуває на перший план фундаментальне антропологічне положення про те, що людський розвиток індивіда, спільноти чи людства у ці­лому ґрунтується на культурі. Культура, як при­йнято вважати, – це друге єство людини. Це тве­рдження засвідчує факт звільнення людини від суворої біологічної залежності. Часткове звіль­нення від визначальної сили інстинктів започат­ковує нову залежність. Соціальні норми та куль­турні концепції повинні розроблятися людством в усіх сферах життя для того, щоб визначити спосіб дій та відповідні їм поняття як ідентичні у будь-якому контексті. У цьому процесі куль­тури формують свою особливість (ідентичність), а індивіди – свою особистість. Люди, через неви­значеність своїх природних схильностей, мають розвинути соціальні та культурні програми щодо того, чого вони хочуть досягти та чого уникнути. Кожна культура має розробити загальні дорого­вкази про те, що є добром, а що злом, що є чесні­стю, а що нечесністю.

Особливо важливими у контексті образу лю­дини є представлені культурами засадничі ідеали добра та справедливості, наприклад, про те, чого має прагнути батько, друг, урядовець або демок­ратія, чи до чого бути подібними [24, s. 85-91]. Це, однак, не означає, що культура повністю зу­мовлює життя і розвиток індивіда. Радше вона провадить загальні горизонти потенційного роз­витку, з якими індивід неодмінно зіткнеться пе­редусім тоді, коли виникне бажання відхилитися від до­мінуючих у певній культурі стандартів по­веді­нки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: