ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
ЛЮДИНА З ПРИСТРАСТЮ ДО РОЗУМУ23-24 вересня 2005 року в Києві очікували шановного гостя. На засідання Всеукраїнської асоціації філософії права і соціальної філософії та міжнародному семінарі «Єв-ропейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі» мав приїхати Александр Печенік, президент Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії. Однак, натомість, присутніх сповістили про сумну звістку – його смерть. Серце людини з пристрастю до розуму перестало битися вранці 19 вересня 2005 року в місті Лунд, Швеція. Александр Печенік був людиною науки, теоретиком права світової величини. Народився Александр Печенік 16 листопада 1937 року в Кракові, де 1955 в Ягелонському університеті розпочав вивчати право. Казимир Опалек [1], семінар якого він відвідував, був одним з його вчителів. Він швидко пройшов науково-академічну підготовку: 1960 (тоді ж одружився з Іреною Новак) здобув магістерський, 1963 – кандидатський (Iur. Dr), а 1966 – докторський ступені. Професором Інституту методології права в Катовіце (тоді – філіал Краківського університету) він став у 29 років. 1969 правознавець разом з батьками покидає Польщу. У пошуках роботи, він пише більше 700 запитів і отримує чотири. Поміж Німеччиною і Швецією він обирає останню. Згодом, вже після того, як він переїздить до Швеції, він дізнається, що його запрошували до Оксфордського та Гарвардського університетів. Відтоді він постійно жив і працював у Скандинавії, незважаючи на з часом численні пропозиції переїхати на роботу в інші країни та університети. 1970 Печенік видає Essays in Legal Theory («Нариси з правової теорії»), передмову до якої написав його «науковий покровитель» Альф Росс. У 1969-1975 рр. Александр Печенік – викладач філософії права Стокгольмського університету. Водночас він вивчає шведське право й навіть складає кваліфікаційний правничий іспит у 1975 році. Того ж року він розпочинає працювати старшим викладачем юридичного факультету Лундського університету. 1978, заміщаючи Торе Стрьомберга та Карла Олівекрона, він там же стає професором юриспруденції та інформатики. У 2003-2004 рр. обіймає посаду «професора-дослідника» імені Самуеля Пуфендорфа, з якої і йде на пенсію після досягнення граничного академічного віку (67 років) в 2004 році. Професор Печенік постійно підвищував професійну академічну підготовку. 1983 він здобув ступінь доктора філософії зі спеціальності філософія (Ph.D. in philosophy) в Лундському університеті. П’ять років опісля юридичний факультет цього університету удостоїв його почесного докторського ступеня «доктор права». 1991 його обрано іноземним членом Академії наук Фінляндії. Після виходу на пенсію професор Печенік не припиняв занять наукою. Він повертається до Польщі, де стає професором (завідувачем кафедри) правничої аргументації та риторики Щечінського університету. Він теж здійснює підготовку 23-го Світового конгресу IVR, що мав бути проведений під його президентством, і який планується на серпень 2007 року [2] в Кракові – місті, де він розпочав свій шлях в науку. Проте, не судилося. Александр Печенік не лише – з постійним ентузіазмом – поєднував якості майстра свого напряму, але й був ефективним і натхненним організатором. Так пише про нього по смерті його близький друг і відомий німецький правознавець Роберт Алексі [3]. Спочатку він був віце-президентом IVR, а з 2003 до смерті – її президентом. Професор Печенік зробив внесок у розвиток філософії права в Україні. Він підтримав ідею, став фундатором і керівником спільного українсько-польсько-шведського проекту «Теорія законодавства і альтернативи правового регулювання», що реалізовується в співпраці з Лундським і Ягелонським університетами за фінансової підтримки Шведського Інституту та офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні та під егідою IVR. Вчений був редактором серії Law and Philo-sophy Library («Бібліотека права та філософії») видавництва Kluwer, співредактором видання Associations, членом редколегії Archives for Philoso-phy of Law and Social Philosophy та Ratio Juris. Він також був членом міжнародної редакційної ради часопису «Проблеми філософії права». Саме професор Печенік сприяв визнанню нашого часопису на науковому міжнародному рівні, можливості його публікування під логотипом та в співпраці з Міжнародною асоціацією філософії права та соціальної філософії (IVR) [4]. Александр Печенік був представником традиції аналітичної правової філософії, досліджував проблема логіки, епістемології та методології права. На думку Роберта Алексі, внесок професора Печеніка до правової філософії, ефект якого триває, полягає у трьох його наукових здобутках. По-перше, теорія трансформації чи «стрибків». Знання часто обгрунтовується раціональними доводами, які не грунтуються на чомусь відомому. Відтак знання і наука мають характер недедуктивної глибинної структури. У праці The Basis of Legal Justification («Основа правового обгрунтування»)(1983), Печенік дав всеохоплюючу класифікацію і грунтовний аналіз перетворень (трансформацій), які з необхідністю відбуваються в праві. Він уклав своєрідну карту творчих кроків («стрибків»), неодмінно необхідних у процесі правничої аргументації та набуття правничого знання. По-друге, теорія когерентності (послідовності) в праві. Першою чергою відбувається крок чи «стрибок», далі – його виправдання, обгрунтування правильності, об’єктивності. Його теорія, яку визнають за одну з найбільш досконалих теорії когерентності в правознавстві, змістовно стисло викладено в статті A Coherence Theory of Juristic Knowledge («Теорія когерентності юридичного знання») в монографії On Coherence Theory of Law («До питання про теорії когерентності права»)(1998). По-третє, рефлективна систематизація. Така характеристика підходу професора Печеніка, що відначально виявилося у його працях. Найкраще це відображено в його останніх роботах. Зокрема, в праці Vad är rätt (1995) і найбільшій останній праці Scientia Juris. Legal Doctrine as Knowledge of Law and as a Source of Law («Scien-tia Juris. Правова доктрина як знання та джерело права» (2005)). Це том IV A Treatise of Legal Philosophy and General Jurisprudence («Трактат (курс) з філософії права та загальної юриспруденції») за редакцією Енріко Паттаро [5]. Том, як і презентація під назвою Passion for Reason («Пристрасть до розуму») в праці Люка Вінтгенса «Право в філософських перспективах з 1999 року» [6], є водночас підсумовуючим науковим спадком і подарунком наступникам вченого. Правознавці, що зналися з Александром Печеніком, говорять про нього як про людину науки, невтомного полеміста про право і філософію. Роберт Алексі, згадуючи своє знайомство з вченим 9 травня 1979 року, відзначає пам’ят-ний випадок, який трапився у листопаді 1980 року в Амстердамі. В грудні 1979 року на симпозіумі «Аргументація в правовій науці» в Хельсінкі зародилася ідея спільну написати працю. Александр Печенік з притаманним йому ентузіазмом взявся реалізовувати проект, який вважав «приоритетним». Вчасно й вправно він опрацював проект, надісланий Робертом Алексі, й переслав Аулісу Аарніо. Після тривалої роботи, ряду зустрічей, листування проект визрів. Настав час конференції в Амстердамі, яку відвідувати ніхто з зазначених особливого інтересу не мав. Приїхавши власним автомобілем до Геттінгена, Печенік привіз Роберта Алексі до Амстердаму. Професор Алексі назвав цю подорож «найшвидшою автомобільною поїздкою свого життя». В Амстердам вони працювали три дні, переривалися лише, щоб трохи поспати. Завдяки ентузіазму Александра Печеніка, пише Алексі, «вони були такі ж щасливі, як і втомлені». На третій день, – при тому, що вони навіть не відвідали конференції чи міста, – роботу було майже завершено – підготовлено працю The Foundation of Legal Reasoning («Основи правової аргументації»), яку 1981 року було опубліковану в трьох номерах часопису Rechtstheorie («Правова теорія»). Інша сторінка професійної діяльності професора Печеніка зв’язана з «Білефельдським осередком» (Bielefelder Kreis). Так називали своє наукове неформальне товариство Робер Самерс, Енріко Паттаро та Нейл МакКормік, котрих поєднав інтерес до порівняльних методологічних досліджень. Плодом творіння колективу стали дві монографії: Interpreting Statutes («Тлумачення законів») (1991)та Interpreting Precedents («Тлумачення прецедентів») (1997). Наукові здобутки, організаторський талант, здатність вести конструктивне наукове спілкування, бачення Александра Печеніка стали передумовами до його обрання Президентом Міжнародної асоціації філософії права та соціальної філософії. Видання під його керівництвом IVR Encyclopaedia of Jurisprudence, Legal Theory and Philosophy of Law («Енциклопедії з юриспруденції, правової теорії та філософії права»), що має невдовзі побачити світ, слугувати ще одним нагадуванням про визначного теоретика права Александра Печеніка. З інтерв’ю 2005 року професора Печеніка у часопису Щечінського університету дізнаємося дещо цікаве про нього. Виявляється, що він був бігуном на довгі дистанції, брав участь у більш, ніж 30 марафонах. Говорячи про його заняття спортом, його спитали про те, з яким спортом можна порівняти заняття наукою, на що він відповів – «З шахами, тому що в шахах не можна обмаювати» [6]. Слова, які варто не забувати. Пам’ять про професора Александра Печеніка залишиться у серцях тих, хто його знав, а його праці нагадуватимуть нам про його вагомий внесок у правову філософію.
Список літератури
1. Див., з праць К. Опалека, напр.: Opalek Kazimierz. Selected Papers in Legal Philosophy. – New York: Springer-Verlag, 1999. – 344 p. 2. Детальніше про 23-ій Світовий конгрес IVR див. за лінком: http://www.law.uj.edu.pl/ivr2007/ 3. Alexy Robert. Obituary: Prof. Aleksander Peczenik. – 2005. – № 35. – P. 2-3. 4. Листування редакції ПФП з професором Александром Печеніком // ПФП. – 2004. – Т. ІІ. 5. A treatise of legal philosophy and general jurisprudence / editor-in-chief Enrico Pattaro. – Dordrecht; New York: Springer, 2005. – 5 volumes: 1) The law and the right: a reappraisal of the reality that ought to be / by Enrico Pattaro; 2) Foundations of law / by Hubert Rottleuthner; 3) Legal institutions and the sources of law / by Roger A. Shiner; 4) Scientia juris: legal doctrine as knowledge of law and as a source of law / by Aleksander Peczenik; 5) Legal reasoning: a cognitive approach to the law / by Giovanni Sartor. 6. The law in philosophical perspectives: my philosophy of law / edited by Luc J. Wintgens. – Dordrecht; Boston: Kluwer Academic Publishers, 1999. – xix, 272 p. 7. Science like Chess / Interview of Anna Ma-jewska with Professor Aleksander Peczenik //Przegląd Uniwersytecki. – 2005. – № 1-3 (див. www.us.szc.pl)
Підготував В. С. Бігун ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК * Аболіціонізм – I: 75 Абстракція – I:12 Автономія – – громадянська – I: 58, 59 – особи – I: 58, 59, 168 Адміністративне право – I: 91, 93, 98 – посадове право – II: 80 – правопорушення – I: 110 Аксіологія (-чний) – I: 8; II: 28 – підхід – I: 28, 29, 41 – права – див. окремо – цінності – див. окремо Аксіологія права – I: 43, 111-115, 161, 178; II: 46, 98; III: 271-337, 327-337 Аксіома – наукова – I: 25 – правова – I: 22, 24 Аналітична філософія права – I: 13, 191; II: 164 Анархія – I: 74 Антиномії – I: 14 Антиномії права – I: 83, 160; II: 41, 43 Антропологія права – III: 244-249 Антропологія (-чний) філософська – I: 122-125, 130, 132, 133; III: 244-249 – антр. Поворот – II: 158 – антропний принцип – I: 53 – геоцентрична – II: 149 – підхід – I: 52, 54 – права – див. окремо – філософія людини – див. окремо – філософсько-правова – див. окремо Антропологія права (юридична) – I: 130; II: 125; III: 267-270, 318-326 Антропологія філософсько-правова – I: 122, 160; II: 161; III: 256-266, 408-419, 438-440 – людина в праві – див. окремо – підхід – I: 122, 131; III: 256-266 Апріорне (-а) – в праві – I: 64, 120, 161, 175 – ідея – I: 65 Аргументація юридична – I: 194; II: 142-147 Архетип юридичний – I: 162: Африканське право – I: 160-161, 195 Біблія (Святе Письмо) – I: 118; II: 80, 97, 115 Безпека – III: 368-373 – індивідуальна – III: 368-373 – колективна – III: 368-373 Бог – I: 45, 117, 119, 145; II: 105 – ідея – I: 65; II: 150 – Христос І. – III: 381-382 Благо – II: 105 – нардне – II: 95-96 Буття – II: 98, 102, 106, 110 – рівні – II: 99 Вбивство – II: 84, 108, 123 Верифікація в праві – I: 31 Версія – I: 114 Викладання філософії права – I: 7, 41, 71, 184-189 – індивідуальні творчі завдання – I: 187-189 – категоріальний аналіз – I: 187 – контекстний аналіз – I: 187 – концептуальний аналіз – I: 188 – методичні рекомендації – I: 187 – методологічний аналіз – I: 188 – принцип єдності раціонального та емоційного – I: 188 – принцип простоти – I: 188 – принцип різноманітності – I: 188 – проблемний аналіз – I: 188 Відносини – суспільні – I: 93 Відповідальність – II: 98-111 – абсолютна – II: 98, 99 – безвідповідальність – II: 98, 99, 103, 109 – глобальна – I: 194 – динамічна – II: 107 – еліти – I: 13 – інтелектуальна – I: 13 – наукова – I: 13 – національно патріотична – I: 13 – особиста – I: 141, 152 – соціальна – I: 141 – юридична – див. окремо Війна – I: 104, 105, 111, 137 – громадянська – I: 105 Вічність – I: 12 Влада – II: 178; III: 380-389 – виконавча – I: 93; II: 188 – деспотична – II: 201 – інтелектуальна – I: 14 – легітимність – II: 191-203 – самокорисність – II: 96 – система – I: 111 – теорія – II: 199 Власність – I: 76 – відносини – I: 94 – відчуття – I: 83 – володіння – I: 141 – перехід – II: 83 – приватна – I: 89 Волевиявлення – державне – I: 58 Волюнтаризм – – державний – I: 96 – правовий – I: 73, 75 – свавілля – див. окремо Воля – I: 64, 77; II: 72, 100, 134 – держави – II: 80 – до влади – II: 105 – до справедливості – II: 96 – народного духу – II: 80 – суспільна – II: 187 Всесвіт – I: 12 Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії (ВАФПСФ) – I: 130, 196-198, 206-209, 212; II: 224 Галузь права – I: 92, 96, 97 – комплексна – I: 97 Герменевтика (-чний) – інтерпретація – I: 159 – методологія – I: 13; II: 24 – підхід – I: 42 – процедури – I: 50, 54, 159 – розуміння – див. окремо – юридична – див. окремо – коло герменевтичне – II: 20, 28 Герменевтика юридична – I: 159-162; II: 142-145, 169; III: 24-31 – знакові системи юридичні – I: 160 – метод – I: 164 – мова права (юридична) – див. окремо – семіотика юридична – I: 160; II: 179 – символи юридичні – I: 160; II: 179, 210 – текст юридичний – II: 145, 207 – розуміння в праві – див. окремо Гіпотеза – правова – I: 114 Глобалізація – I: 13; III: 227-232 Глосатори – I: 13, 118 Гносеологія (-на, -е, -ний), епістемологія – I: 15, 24, 52, 81; II: 19, 98 – дуалістична – II: 149 – експертиза – I: 15 – метод – I: 16; II: – обґрунтування – I: 16 – права – див. окремо Гносеологія права – I: 22, 43, 79, 84, 113, 159, 177, 191; II: 132-155; III: 32-44 – концепції – I: 178 Гріх – II: 115, 116 – суспільний – II: 119, 120 Громадянське суспільство – I: 8, 94; II: 109, 189; III: 286-292 Гроші – I: 95 Далекосхідна правова сім’я – I: 166 Девіантність – II: 112-131 – поведінки – II: 122-126 Демократія – I: 134; II: 94, 130, 201 – афінська – II: 191-203 – плюралістична – II: 159 – поняття – II: 78 – принципи – I: 10 Деонтологія юридична – I: 174; II: 24, 28, 187, 207 Держава – I: 8, 41, 61, 62, 93, 95, 104, 105, 167; II: 11, 89 – абсолютиська – II: 80 – “естетична” – II: 212 – “ідеальна” Платона– II: 191-203 – атрибути – I: 91, 92 – афінська – II: 191-203 – визначення – I: 61; II: 12, – закономірності – I: 23 – конституційна – II: 80 – обов’язок держави – I: 8, 58 – ознаки – I: 62 – поліс – II: 191-203 – правова – див. окремо – соціалістична – I: 17 – федеративна – I: 97; II: 188 – форма правління – II: 187 – – тимократія– II: 196 – – тиранія – II: 197, 202 – – монархія – II: 201 – – олігархія – II: 197 Держава і право – I: 41; II: 133 Детермінізм – в праві – II: 184; III: 10 – лапласівський – II: 107 Дискурс – I: 15 – правовий – I: 132, 133; III: 406-407 Дискусія – I: 14, 15 – всенаціональна – I: 14 – філософська – I: 140 Діалектика (-ний) – I: 68, 72, 160 – зв’язок – I: 19, 69 – можливості і дійсності – – – в праві – II: 181 – права – див. окремо – протилежності – I: 105 – розвиток – I: 105; II: 183 – суперечностей – I: 83 – як метод – див. окремо Дієздатність – I: 133 Діяльність – II: 100 – результат – II: 100, 101 Добро – II: 19 Договір – порушення – II: 95 Догма права – I: 41, 122 Догматична юриспруденція – I: 39 Догматичний метод – I: 39 Доктрина правова – I: 72, 74; II: 210-211 – прецеденту – II: 142-147 Дослідження – – в суспільних науках – I: 16, 29 – стиль – I: 13 Думка – – філософська – I: 14 – філософсько-правова – I: 14 Дух – I: 12 – абсолютний – I: 12 – епохи – I: 13 – національний – I: 13 – світовий – I: 14 Духовність – I: 12; II: 98, 196 Екзистенціалізм (-альний)– I: 28; II: 98, 136 – ексизтенція – II: 99 – існування – II: 99 Екзистенціальна філософія права – I: 160, 169-171, 180; II: 99 Еклектика – I: 15-16 Еліта – юридична – I: 43 Екологічне право – III: 238-243, 286-292 Енциклопедія права – I: 46 Епістемологія – див. гносеологія Естетика права – I: 30; II: 45, 204-214 Етика – права – див. окремо Етика права – I: 84 Журнал (часопис) – юридичний – – – Проблеми філософії права – I: 7, 11, 14, 22, 211; II: 215-217 – – Human Rights Quarterly – I: 136 – – Jahrbuch fuer Recht und Ethik – I: 136 Загальна теорія держави і права – див. теорія держави і права Загальна теорія права – див. теорія права Закон – I: 10, 122, 158; II: 107; – абсолютний – II: 106 – божественний – II: 149 – динамічний – II: 107 – доцільності – I: 64 – поняття – I: 25, 103 – причинності – I: 64; II: 107 – статистичний – II: 107 Закон (юридичний) – I: 72, 77, 155, 160; II: 8, 73, 90, 179,192; III: 51-62, 63-72 – авторитет – II: 41 – дійсність – II: 42, 88 – ефективність – II: 184 – мета – II: 192 – неправовий – I: 192; II:8, 10, 42, 56, 212 – несправедливий – II: 50, 51, 54, 89, 96, 212 – правовий – II: 8, 11 – преамбула – II: 202 – протидія – II: 42 – суперечність – II: 42 – тлумачення – II: 51 – як воля держави – II: 80 – як народне право – II: 81 Законність – II: 84 – беззаконня – I: 105; II: 95 Законодавство – I: 12, 73, 76, 94, 104; II: 87, 90, 91, 201, 202; III: 51-62, 63-72 – національне – II: 159 Законотворчість – I: 9; II: 79, 184; III: 51-62, 63-72 Звичаєве право – II: 79 Злочин – I: 76; II: 99, 103, 107 – жертва – II: 108 – проти людства – II: 85 Злочинець – I: 77; II: 77 Знання – II: 195 – правове – I: 29, 86, 122; II: – система – I: 132 Ідеалізм – в науці – I: 16 – трансцендентальний – I: 16: Ідеологія – II: 44, – марксистсько-ленінська – I: 15 – націонал-соціалізму – II: 40, 41, 83, 87, 90 Ідея права – I: 65, 66, 113; II: 39, 40, 53, 54, 133, 177, 179 Ізоляціонізм – I: 13 Імперіалізм – культурний – I: 143: – політичний – I: 143 Імперія – I: 12; II: Імплементація – I: 12: Індивід – I: 131; II: 44 – автономія – I: 143 – ідея – II: 44 – індивідуалізм – – права – I: 134 Інститут права – II: 101 – президентства – II: 109 Інтеграція – знання – I: 8 – науки – I: 54, 56 Інтереси – I: 59; II: 108, 177, 183 – громадян – I: 89 – групові – I: 23, 84 – держави – I: 89 – індивідуальні – I: 23, 59, 84; II: 193 – приватні – I: 89, 112 – публічні – I: 89; II: 184 – юриспруденція інтересів – I: 160 Інтуїціонізм – в праві – II: 142-147 – підхід – I: 41 Інформація – I: 13 Ірраціональне – I: 155; II: 149 – в праві – II: 132-141 Ісламське право – I: 195 Істина – I: 24, 28, 37, 41, 42, 53 – в праві – див. окремо – критерії – I: 24; II: 149, 152 – наукова – I: 98 Істина в праві – I: 111-115, 193; II: 136 Істинність – I: 38; II: 149 Історія вчень про державу і право – I: 27, 184-186; III: 338-389, 355-367 Історія права – I: 39; II: 9 – середньовічне – II: 72, 74 – – німецьке – II: 72, 74, 79 Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|