Поняття й вимоги потребового дослідницького підходу.

Таким підходом є аксіоматична ідея про те, що соі\іальна природа, соціальна сутність явищ - це їх здатність слугувати засобом задоволення потреб суб 'єктів суспільства^

З огляду на це, стає зрозумілим, що розкрити сутність соціального явища можливо тільки встановивши: а) потреби яких суб'єктів (тобто чиї потреби) задовольняє досліджуваний феномен: чи потреби окремих індивідів (фізичних осіб), чи-то їхніх спільнот, об'єднань, чи-то суспільства в цілому та б) які ж саме види таких потреб він задовольняє.

Ідея, настанова, „парадигма", котра спрямовує дослідження на виявлення зазначених соціальних фактів, якраз і втілює, „уособлює" такий дослідницький підхід, який названо потребовим.

У вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції терміно-поняття „потребовий підхід" було вперше застосовано, якщо не помиляюсь, на початку 80-х років минулого століття й інтерпретовано тоді як виявлення історично зумовлених певних потреб суб'єктів суспільного життя і встановлення ролі, функції (як потенційної, так і реальної") тих або інших предметів, явищ у

¹ Міпочу М. Кі§Ьі5 але СиІШгаІ Біпегепсе // ІЬісі. - Р.350.

² Серкова В.В. К вопросу о двойственном характере прав человека - СПб.,
1996.-Сб.

Див., напр.: Рабинович П.М. Загальна теорія права і держави Конспект лекцій. - Львів, 1992. - С18-19; Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спеціальності „Правознавство". -Бородянка, 1993. - С.24-25.

!

И

задоволенні таких потреб.'

Нині ж потребовий підхід вирізняється й аналізується - у його власне методологічному статусі - також в інших галузях знань.²

Не вдаючись до потребового підходу, взагалі навряд чи можливо встановити соціальну сутність явищ (зрозуміло, за умови, якщо таку сутність витлумачувати саме так, як було щойно викладено). Отож, гадаю, не буде надмірним перебільшенням стверджувати, що потребовий підхід - це єдино можливий інструмент з'ясування соціальної сутності будь-яких явищ соціуму (зокрема й явищ правових).³

Викладеним зумовлюються місце та роль такого підходу в усій системі дослідницьких підходів до вивчення яких би то не було соціальних явищ. З одного боку, він не може абсолютизуватись, фетишизуватись, оскільки - як і будь-який інший підхід - має об'єктивні межі своєї застосовуваності, а тому не підміняє й не витісняє інші дослідницькі підходи. Проте, з другого боку, останні втрачають свою евристичність, наукову ефективність, корисність, якщо залишається невідомою (або ж спотвореною) сутність тих явищ, котрі становлять їх об'єкт, тобто якщо застосування інакших підходів не спирається на осягнення цієї сутності.

Варто відзначити, що свого часу спробу такого підходу

Див., напр.: Рабінович П.М. Социалистическое право как ценность. -Львов, 1995.-СЮ.

Пізніше доводилося спостерігати опосередковане використання такого підходу й у галузевій юридичній науці. (Див.,наприклад, Баринов Н.А. Имущественные потребности и гражданское право.-Саратов,1987).

² Див.,наприклад, Мусин Г.Х. Потребностный подход в технико-
технологической деятельности:Учебное издание.-Уфа, 2002; Галимов Б.С.,
Мусин Г.Х. Биосоциосистема: опыт потребностного подхода.-Уфа.-2000.

³ Тому, до речі, означений підхід можна назвати, з деякою умовністю,
соціально-сутнісним.

У літературі слушно відзначається, що „необхідність потребового підходу до природи, суспільства, людини зумовлюється вже тим, що потреба є сутнісною властивістю як „органічного, так і соціального світу" (Галимов Б.С., Мусин Г.Х. Вказ.праця. - С.32.)

задекларував відомий український вчений-правознавець С Дністрянський, опублікувавши - як „виїмок з університетських викладів" брошуру „Чоловік і його потреби у правнім системі". Метою цієї праці він, виходячи з того, що „на людських потребах стоїть також право, в першім ряді право приватне", і що „право служить цілям заспокоєння людських потреб", вважав, зокрема, за необхідне, зокрема, „познакомитись з правною сутию потреб". Адже, на його погляд, право має обов'язок висказувати правила про способи набування дібр[добра- це, у даному випадку, синонім слів „блага", „цінності" - П.Р.] для заспокоювання всіх потреб - як індшзідуальних, так [і] суспільних.¹

Для використання потребового підходу у дослідженні сутності правових явищ повинні бути забезпечені принаймні дві передумови.

По-перше, слід осягнути загальне розуміння потреб суб'єктів (що вимагає, зокрема, з'ясування співввідношення цих потреб з такими суміжними, „спорідненими" явищами, як інтерес, мотив, цілі суб'єктів),² а також виокремити основні різновиди таких потреб, здійснюючи їх класифікацію.

По-друге, мають бути здобуті змістовні знання загальносоціальних („національних"), групових та індивідуальних потреб у тому суспільстві, де сформувався, функціонує та розвивається досліджуваний правовий феномен.³

Див.: Дністрянський С Чоловік і його потреби у правнім системі. Розвідка з австрійського права,-У Львові, 1900. Накладом Наукового Товариства Шевченка.-С. 3,4.

Крім досить відомих у вітчизняній (в її широкому розумінні) науці фундаментальних праць Г.Ділігенського, А.Здравомислова, А.Лєонтьєва, П.Симонова, виданих ще у 70-80-х роках минулого століття нещодавно з цієї проблематики опубліковані нові монографії (див., наприклад, Туев В.А. Человеческие потребности (эскиз философской теории).- Иркутск, 1998; Карпова И.П. Потребление как социокультурный процесс-Новосибирск,2000; Обуховский К. Галактика потребностей. Психология влечений человека.-СПБ, 2003; Мальцева А.П. Философия желания.-Ульяновск,2003; Коротаев А.В. Социальная эволюция: факторы, закономерности, тенденции.-М.,2003.

Такі знання продукують насамперед соціальна антропологія, соціологія соціальної структури суспільства, соціальна психологія та психологія

За реалізації зазначених передумов якраз і стає можливим з'ясувати, чи здатне досліджуване правове (зокрема державно-юридичне) явище бути засобом, інструментом задоволення певних — чи-то індивідуальних, чи-то групових, чи-то загальносоціальних -потреб (і якщо здатне, то якою мірою). Зокрема з'ясувати чи є воно єдиним таким явищем (у разі ствердної відповіді на це питання відповідні потреби можна буде вважати правовими), чи є лише одним із таких засобів.

Застосування погребового підходу істотно полегшується, якщо в об'єктивному юридичному (позитивному) праві -насамперед у законодавстві - текстуально задекларовуегься, заради задоволення яких потреб встановлено певні юридичні норми.

Проведений мною саме під таким кутом зору аналіз Конституції України та п'ятнадцяти чинних українських кодексів¹ виявив наступне.

В Основному Законі терміно-поняття „потреби" вживається у 5 статтях (де згадуються, зокрема, потреби мовні (ст.12), громадян (ст.41), соціального захисту (ст.47). ЦК вміщує його у 17 статтях (в яких йдеться, зокрема, про потреби особисті (ст.865), побутові (ст.31), власників квартир (ст.382), у матеріальному забезпеченні та догляді (ст.749). У СК згадане терміно-поняття фіксується у 5 статтях (де мовиться, зокрема, про потреби дитини (ст.97,188), у матеріальній допомозі (ст.199). У ГК воно включено до 18 статей (в яких згадуються, зокрема, потреби громадян (ст.39), особитсті (ст.62), господарські потреби учасників асоціації (ст. 120,152). У ЖК розглядуване терміно-поняття використано у 9 статтях (де

особистості.

^! Предметом такого дослідження були наступні кодекси: Цивільний (далі -ЦК), Сімейний (далі - СК), Господарський (далі - ГК), Житловий (далі -ЖК), законів України про працю (далі - КЗПП), Земельний (далі - ЗК), Кримінальний (далі - КК), Кримінально-процесуальний (далі - КПК), Цивільно-процесуальний (далі - ЦПК), Господарсько-процесуальний (далі -ПІК), Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП), Митний (далі - МК), Бюджетний (далі - БК), Лісовий (далі - ЛК), Водний (д&іі - ВК) і Кодекс України про надра (КН).

зазначаються, зокрема, потреби побутові (ст.4,186), у поліпшенні житлових умов (ст.35,54,59). У ЗК його вмішують 28 статей, у ВК -25,уГГЖ-12,уМК-11,уК31іП-10,уКІЖ-9,уЦПКтаКН-по8,уЛК-5,уКУАП-4,уКК-3,уБК-1 стаття.

Загалом же у проаналізованих законах терміно-поняття „потреби" вжито 178 разів!

До цього варто також додати ще й випадки застосування у законодавстві України терміно-поняття „інтерес". Адже останній є зазвичай ні чим іншим, як усвідомленням певними суб'єктами своїх потреб. Текстовий аналіз усіх зазначених вище законів виявив, що поняття інтересу зустрічається у них понад 100 разів.

Така законодавча стилістика, безперечно, сприяє реалізації потребового підходу - причому не тільки у теоретичній юриспруденції, але й у практичній.

А далі спробуємо застосувати (або принаймні схарактеризувати можливості застосування) потребового підходу у з'ясуванні сутності такого явища, яке відображається терміно-поняттям „права людини".

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: