Криміногенність дефектів правової соціалізації в родині

З усіх дефектів правової соціалізації особистості найбільше соціально небезпечні дефекти соціалізації в родині.Правильна соціалізація індивіда припускає засвоєння ним морально-правових норм і правил поведінки в суспільстві. Першорядне значення в засвоєнні цих норм дітьми, підлітками належить родині. Поводження власних батьків є еталоном, зразком для дітей, саме з батьків вони насамперед копіюють, "змальовують" зразки поводження. От чому важливо, щоб ці зразки були моральними, соціально корисними.

Дефекти, порушення в засвоєнні морально-правових норм, прийнятих у даному суспільстві, спостерігаються "з вини" родини в наступних випадках: 1) батьки словесно і на ділі (своїми вчинками) затверджують аморальні чи навіть антисоціальні зразки поводження. У цьому випадку може відбутися пряме засвоєння дитиною (підлітком) норм асоціального поводження; 2) батьки словесно дотримують загальноприйнятих моральних норм поводження, але роблять дії, вчинки, які їм суперечать. У цьому випадку в дітей виховується лицемірство, святенництво, в цілому аморальні установки; 3) батьки вербально (словесно) і на ділі дотримують загальноприйнятих норм, але при цьому не задовольняють емоційних потреб дитини (підлітка). Відсутність же міцних емоційних, дружніх контактів батьків з підлітками значно утруднює нормальний процес соціалізації; 4) батьки застосовують неправильні методи виховання (методи, засновані на примусі, насильстві, приниженні особистості дитини (підлітка).

Родини, для яких характерні найбільш глибокі дефекти правової соціалізації, що провокують дітей на здійснення правопорушень і злочинів, кримінологи називають неблагонадійними.

Виділяють наступні види неблагонадійних родин: 1) криміногенна родина; 2) аморальна родина, що характеризується алкогольною і сексуальною деморалізацією; 3) проблемна родина, що характеризується постійною конфліктною атмосферою; 4) неповна родина, що відрізняється дефектами в структурі; 5) родина, що застосовує неправильні методи виховання.

Криміногенна родина — така, члени якої чинять злочини.

Відповідно до кримінологічних досліджень, судимість одного з членів родини (найчастіше це батьки чи старші брати) збільшує імовірність здійснення злочину іншими членами родини, насамперед неповнолітніми, у 4—5 разів. Кожен четвертий із засуджених неповнолітніх проживав із судженими братами і сестрами.

Злочинне поводження дорослих членів родини демонструє дітям, підліткам зразок антигромадського поводження, чи породжує поглиблює внутрісімейні конфлікти, підсилює її (родини) криміногенний потенціал. Значну криміногенну небезпеку несуть аморальні родини. У них концентруються різні негативні фактори, такі, як правопорушення, вчинені батьками й іншими членами родини, пияцтво й алкоголізм, систематичні конфлікти, що виливаються в скандали і бійки, розпусне поводження батьків. Алкоголізм батьків викликає зубожіння родини, погіршення побуту і повне перекручування норм поводження. Діти виявляються покинутими, у них зникає прихильність і повага до батьків, розвивається похмурий, озлоблений характер.

Кожний з перерахованих негативних факторів сам по собі вже здатний завдати значної шкоди належному формуванню особистості дитини, підлітка. Усі разом вони виключають можливість морального виховання неповнолітнього в такій родині.

Серед засуджених неповнолітніх батьки, що пиячать, зустрічаються в 6—7 разів частіше, ніж серед законослухняних хлопців.

У виховній колонії для дівчат було проведене анкетування засуджених за грабіж, розбій, хуліганство. Серед питань було і таке: "Що Ви можете розповісти про свою родину, про умови, в яких росли і виховувалися?" Були отримані наступні відповіді: "Батьку я не довіряла. Він пив, скандалив. Я звикла не приходити додому"; "Батько увесь час приходив п'яним. Мати плакала. Батько нас із братом не зауважував, він навіть не знав, у якому класі я учуся".

Шкідливий вплив на дітей в аморальних родинах чинять батьки, що не тільки не припиняють небезпечне захоплення дітей спиртним, але часто самі прилучають їх до алкоголю. Більшість засуджених з "дівочої" виховної колонії пишуть, що уперше випили в колі родини, з відома, а то і за прямою пропозицією батьків: "Дорослі змусили випити, тому що було свято", "Випила вперше, коли мені було років п'ять. Батько налив, а мама не заперечувала", "Дивилася, як батько п'є і теж стала. Спочатку йому на зло. А потім утяглася".

Аморальні родини характеризуються систематичним порушенням моральних норм, дезорганізацією сімейного мікроклімату, сварками, а то і бійками між батьками на очах у дітей, що наносить дітям сильну психічну травму.

Такі родини калічать дітей не тільки морально, але і фізично. Вони не забезпечують їм належного інтелектуального й емоційного розвитку, формують психопатичні риси характеру, вчасно не виявляють різного роду захворювання, заподіюють дітям травми в результаті побоїв, виганяють їх з будинку. Підлітки змушені блуати по вулиці, по під'їздах і вокзалам. У школу вони приходять зовсім не підготовленими. У них часто відсутні нормальні умови для підготовки домашніх завдань через скандали, що влаштовуються п'яними батьками. Вони різко відстають у навчанні. Нерідко в класі їх називають "тупицями", "двієчниками", що породжує в них підвищену чутливість. Болісно переживаючи своє положення, вони озлобляються, вступають у конфлікт із учителями, однокласниками. Виявившись у позиції ізольованих, не знаходячи розуміння і підтримки в родині, у школі, серед однокласників і педагогів, вони починають шукати товаришів на стороні, у вуличних компаніях, де збираються точно такі ж однолітки. Ось один приклад.

Сергій М., 16 років, засуджений за злісне хуліганство (жорстоке побиття незнайомого однолітка). Батько, що неодноразово лікувався, — хронічний алкоголік. У стані сп'яніння запальний, твердий і агресивний. Мати, тиха, спокійна жінка, балувала свого сина, потурала йому в усьому. П'яниця-батько був главою родини, Сергій його боявся і не любив, тому що почував з боку батька повна байдужність. Неодноразово хлопчику доводилося з матір'ю тікати з будинку, рятуючись від п'яних дебошів батька.

У молодших класах школи учився непогано, з 5 класу успішність і поводження хлопчика різко погіршилися. Хронічна неуспішність, болісно пережите почуття власної неповноцінності сприяли поступовому падінню інтересу до навчання, а потім появі різко негативного відношення підлітка до навчання, вчителів. Батько продовжував пиячити, мати, працюючи позмінно, не могла контролювати сина. Сергій став прогулювати заняття, курити, утратив зв'язки з однокласниками, придбав нових "вуличних друзів", таких же важковиховуваних. Багато нових товаришів були старшими, були на обліку в дитячій кімнаті міліції, були раніше суджені. Вони швидко прилучили його до вживання спиртних напоїв. З 13 років був поставлений на облік у дитячу кімнату міліції в зв'язку з втечами з дому і зі школи, розпиттям спиртних напоїв.

З горем закінчивши 8 класів, вступив до ПТУ за фахом слюсаря. Однак до занять зовсім не готувався, продовжуючи пиячити і ледарювати з колишніми друзями. Відзначаючи з ними свій день народження, напився і, знаходячись у стані сильного сп'яніння, вчинив злісне хуліганство.

У криміногенних і аморальних родинах дефекти правової соціалізації в найбільш концентрованому вигляді виражені й у структурі спілкування (між батьками і дітьми відсутні чи різко ослаблені емоційні зв'язки), практично відсутній належний соціальний контроль, спотворюється процес засвоєння соціальних ролей, що в підсумку приводить до формування в дітей, підлітків деформованої структури потреб, її примітивізації. У підсумку вже в цьому віці формується асоціальна особистість, для якої характерні такі установки, ціннісні орієнтації, що неприйнятні для суспільства і засуджуються в ньому.

Формування такої особистості відбувається, як правило, у вигляді реакції протесту проти батьків, учителів, проти школи і навіть проти суспільства, коли по механізму емоційного переносу відношення до частини, у даному випадку до батьків, учителів, поширюється на ціле, тобто на всю морально-правову систему, що представляється цією частиною. Ця реакція протесту і пов'язане з нею заперечення загальноприйнятих морально-правових норм приводять підлітка до неправильного вибору референтної групи, що є носієм інших, часто протилежних морально-правових норм.

Асоціальні особи засвоюють з навколишнього тільки негативне. До них буквально липне все погане. Це потенційні правопорушники. Вони переймають ("засвоюють") алкоголізм, оскільки він поряд з палінням, хуліганством, правопорушеннями є невід'ємним атрибутом і моральною нормою референтної групи".

Різновидом неблагонадійної родини є проблемна родина. Вона характеризується суперництвом між батьками за чільне положення в родині, відсутністю всякого співробітництва між членами родини, роз'єднаністю, ізоляцією між батьками і дітьми. Пануюча в родині конфліктна ситуація створює постійну атмосферу напруженості, що є нестерпною для дітей, підлітків, що прагнуть якнайменше знаходитися в будинку, "ушити" під будь-яким приводом на вулицю, де і проводять більшу частину часу. Проблемні родини в багатьох випадках створюють умови для криміногенного формування неповнолітніх, оскільки в них порушується процес соціального контролю, відсутні емоційні зв'язки між батьками і дітьми.

Визначені складності в процесі правової соціалізації дітей і підлітків можуть виникати в неповних родинах.

В одних родинах діти не бачать, не знають свого батька чи свою матір з моменту народження. В інших вони втрачають кого-небудь з них у свідомому віці.

Один з негативних факторів неповної родини пов'язаний з явищем емоційного дискомфорту, що випробує дитина, підліток у такій родині. Він характеризується комплексом психологічних реакцій і переживань, що у дітей і підлітків носять частіше негативний характер, породжуючи в них почуття власної неповноцінності, "ущербності", заздрості, емоційного голоду. Така ситуація породжує в дітей, підлітків підвищений інтерес до своїх переживань, зневага до переживань дорослих, ненависть до батька чи матері, що покинули родину.

Найбільший емоційний дискомфорт відчувають хлопчики, що виховуються без батька. Батько потрібний хлопчику, і насамперед підлітку, як зразок для наслідування, для формування чоловічого початку. Саме в батька хлопчик вчиться таким якостям, як мужність, сміливість, рішучість, шляхетність, поважне відношення до жінки.

.

Дуже болісно відображається на вихованні дитини розлучення батьків. На підлітка ж, що сприймає навколишній світ особливо чутливо, руйнування батьківського шлюбу діє сильніше, ніж на дітей всіх інших віків. Однак варто зауважити, що факт розірвання сімейних уз сам по собі не завжди означає шкоду. Звичайно, в інтересах нормального розвитку в дитини, підлітка повинні бути мати і батько, але гарні. Йому не потрібні жорстокі, грубі батьки, батьки-алкоголіки, батьки-деспоти. Тому нерідко звільнення від жорстокої, аморальної особистості приносить дитині полегшення, а дорослому — батьку, що залишився з ним, чи матері — спокій і нормальні умови для виховання.

Як і в проблемних родинах, тут дефекти правової соціалізації виявляються в ослабленні чи навіть відсутності належного соціального контролю, в ослабленні емоційних зв'язків підлітка і батька.

Псевдоблагонадійна родина, чи, як її визначають психотерапевти, псевдосолідарна родина, відрізняється яскраво вираженим деспотичним характером, беззастережним домінуванням одного з батьків, повним підпорядкуванням йому інших членів родини, наявністю твердих взаємин (тримати усіх в "їжакових рукавицях"), застосуванням фізичного покарання як основного способу виховання.

Життя наочно підтверджує той факт, що якщо батьки по-варварськи жорстоко відносяться до дітей, вони навряд чи цим доможуться гарного. Жорстоке звертання ніколи не привчить дітей до свідомої дисципліни.

Особлива шкода розвитку особистості дитини й особливо підлітка наносять часті фізичні покарання. Психологічно ця шкода складається в наступному: 1) батьки (чи батько — чи батько мати), систематично караючи дитину, підлітка фізично, виступають для нього як антиідеал. Він ніколи не буде поважати такого батька, брати з нього приклад. Як говорять психологи, унаслідок цього в дитини, підлітка затримується формування "ідеального" Я; 2) часте фізичне покарання викликає в дитини, підлітка стан фрустрації. Образа, що накопичується в ньому, дратівливість, злостивість зганяється на доступних йому об'єктах, насамперед на однолітках; 3) часте фізичне покарання завдає шкоди самооцінці особистості дитини, підлітка, унаслідок чого в нього розвивається болісно чуттєва самосвідомість, легко раниме самолюбство.

Систематичне фізичне покарання в ранньому дитинстві може привести до втрати чуйності, здатності співчувати іншим людям. Стосовно батьків виробляється негативізм, що згодом може перейти у ворожість.

Судова практика показує, що в подібних родинах діти часто тікають з будинку, бродяжать, чинять крадіжки й інші злочини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: