ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Предмет юридичної психології.

2. Методи юридичної психології.

3. Система (структура) юридичної психології.

4. Соціально-регулятивна сутність права.

5. Соціально-психологічні аспекти ефективної правотворчості.

6. Правосвідомість, її рівні.

7. Системний підхід до аналізу поведінкових явищ.

8. Біосоціальні фактори в детермінації злочинного поводження.

Юридична психологія як наука вивчає психічні закономірності психологічних знань, що застосовуються в області правового регулювання і юридичної діяльності.

Юридична психологія ставить задачі:

1. Здійснювати науковий синтез знань психологічного і юридичного плану.

2. Розкривати в достатній мірі психолого-юридичну сутність базових правових категорій.

3. Забезпечувати досить чітке розуміння юристами об'єкта своєї професійної діяльності — поводження людини.

4. Розкривати діяльність різних суб'єктів правовідносин, а також їхніх психічних станів у численних ситуаціях правозастосування і правоохорони.

5. Вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання життя суспільства.

Варто помітити, що психологічні знання необхідні юристу для того, щоб повною мірою зрозуміти сутність базових кримінально-правових категорій, до числа яких відносяться мотив, ціль, злочини й особистість самого злочинця. Структура юридичної психології являє собою коло досліджуваних нею проблем, що визначаються самою логікою правового регулювання.

Методи юридичної психології:

1. Метод структурного аналізу — спрямований на виявлення структурно-функціональних залежностей у явищі, що слід досліджувати. За допомогою даного методу вивчається особистість злочинця.

2. Метод структурно-генетичного аналізу — спрямований на дослідження виникнення і розвиток досліджуваного об'єкта.

3. Метод природного експерименту — спрямований на вивчення випробуваною особою обстановки експерименту, що сприймається нею як справжня подія.

4. Метод бесіди - тобто довірчого спілкування з досліджуваною особою за допомогою непрямих питань.

5. Метод вивчення цивільних і кримінальних справ, а також слідчих і судових помилок з метою повного дослідження особистості різних суб'єктів правовідносин.

6. Біографічний метод — з його допомогою на основі біографії досліджуваної особи і йому приналежних документів досліджується особистість.

7. Метод узагальнення незалежних характеристик - дозволяє прийти до обґрунтованих висновків у результаті дослідження службових і інших характеристик особистості.

8. Метод вивчення окремого випадку — складається в заглибленому дослідженні соціально-психологічного явища на одному конкретному об'єкті.

Юридична психологія має свою систему, що складається з наступних розділів:

1. Правова психологія, що вивчає право як фактор соціальної регуляції поводження, а також психологію правосвідомості.

2. Кримінальна психологія, предметом вивчення якої є психологія здійснення злочинного діяння, провини і відповідальності.

3. Психологія карного судочинства, що вивчає психологію слідчих дій у загальній системі розслідування і судово-психологічну експертизу в карному процесі.

4. Психологія судової діяльності, що складає з психологічних особливостей судового наслідку, його учасників і психології судових суперечок.

5. Виправна психологія, задачами якої є вивчення психологічних проблем самого покарання, психології засуджених до позбавлення волі і соціальної адаптації звільнених.

6. Психологія цивільно-правового регулювання — складається з психології цивільних правовідносин і психологічних особливостей організації судового розгляду цивільних справ.

Правова психологія є наукою, що вивчає відображення у свідомості людей правозначимих сторін дійсності, психологічних аспектів правопоняття і правотворчості. Право представляє основну форму соціального регулювання, що забезпечує упорядкованість життєдіяльності суспільства. З історії відомо, що право виникло в зв'язку з розшаруванням суспільства на класи, через необхідність надання вільній людині визначених дозволів і упорядкування її соціальної активності.

У правовій психології право виступає як фактор упорядкування особистих інтересів суспільства із суспільною необхідністю, іншими словами, як фактор соціальної регуляції індивідуального поводження. Право відображає особливості поводження людей у конкретному історичному періоді.

У сучасній ситуації правова психологія розглядає право як основний фактор реалізації соціальної справедливості і доцільності. Вчинки людей розглядаються в моральному аспекті, тому справедливість є умовою нормального розвитку суспільства — це соціально належне, у той час як несправедливими й аморальними є беззаконня і сваволя.

Зі сказаного можна зробити висновок про те, що право представляє не тільки критерій регресивного розвитку суспільства, але також і інструмент цього розвитку.

Варто особливо підкреслити, що загальнообов'язкову силу здатна придбати тільки така правова норма, що може виконувати функцію норми соціальної, іншими словами, відповідати соціальним запитам суспільства і самої особистості, відповідати соціально-психологічному механізму загальнолюдського поводження. Саме тому соціально-психологічними аспектами є:

a. престиж права;

b. солідарність особистості з прийнятими законами;

c. правова соціалізація особистості.

Правосвідомість являє собою область свідомості, що зв'язана з відображенням правозначимих явищ, взаємозв'язок поглядів і ідей, що відображають відношення суспільства, його індивідумів безпосередньо до права і законності, їхнє уявлення про такі поняття, як правопорядок, правомірне і неправомірне. Правосвідомість підрозділяється в такий спосіб:

1. Суспільна - область суспільної свідомості, що відображає правозначимі явища суспільного буття.

2. Групова - яка залежить від інтересів якихось груп, що найчастіше суперечать суспільним інтересам, це означає, що групова правосвідомість може бути й асоціальною.

3. Індивідуальна - визначається правосвідомістю особистості, умовами її побутового формування, тому може бути представлена на різних рівнях:

a. елементарний, який виявляється в узгодженні конкретної правозначимої діяльності особистості з поняттям про норми правомірного поводження;

b. вищий, характеризується визначеними поглядами на правову систему, усвідомленням соціальної значимості права.

На основі загальних уявлень про належне поводження створюються моделі поводження в суспільстві, що регулюються правовими нормами. Таке поводження називається правокорисним і підрозділяється на групи:

·Правовиконавче - при якому потреби особистості збігаються з правовими вимогами.

·Правослухняне - коли мета і кошти її досягнення збігаються із суспільними вимогами.

· Законослухняне - при якому потреби, інтереси і бажання особистості не збігаються із суспільними вимогами, але особистість, боячись покарання, змушена підкорятися вимогам закону.

На підставі сказаного можна зробити висновок про те, що правосвідомість конкретної особистості в суспільстві визначається правовою культурою кожної особистості, її правовою освіченістю.

Кримінальна психологія є областю юридичної психології, що вивчає:

1. психологію осіб, що зробили різні правопорушення;

2. механізм здійснення ними злочинів;

3. психологічні аспекти провини і юридичної відповідальності.

Поводження кожної конкретної особи обумовлено системою факторів, що породжують її поводження, тому поводження злочинне — це поводження конфліктне, засноване на протиріччях, що існують у суспільстві, у різних соціальних групах, між цими групами, а також між окремими особистостями. Злочинне поводження завжди послабляє механізми соціального самоконтролю, а тому злочинна особистість "випадає" із системи нормальних соціальних зв'язків.

При визначених сприятливих умовах психічні аномалії конкретної особи можуть бути умовою її злочинного поводження, самі ж по собі психічні аномалії не криміногенні.

До психічних аномалій відносяться:

1. Різні психопатії. Психопатії утруднюють соціальну адаптацію особистості, а при виникненні психотравматичних обставин приводять до різного роду правопорушеннь. Очевидно, що психопатія обумовлена соціально-несприятливими факторами, розвиток такого процесу може бути припинено при наявності сприятливих соціальних умов. В основному вчені схильні виділяти 4 різновиди психопатії:

a. астенічні психопати, їхнє поводження характеризується постійною боязкістю, почуттям тривоги, різними нав'язливими ідеями;

b. збудливі психопати характеризуються підвищеною вимогливістю до навколишніх, дріб'язковістю, владністю, надмірною агресивністю при гніві. Часто їхня злостивість може привести до пияцтва, бродяжництва і сексуальних перекручень;

c. істеричні психопати, їхнє поводження можна охарактеризувати як демонстрацію своєї переваги;

d. параноїдальні психопати постійно знаходяться в стані боротьби з ворогами, яких неиа, звідси їхня любов до сутяжництва й анонімних доносів.

Злочинне поводження у всіх психопатів може бути обумовлено відсутністю самоконтролю в екстремальних ситуаціях.

2. Сексуальні аномалії. Сексуальні аномалії в залежності від поводження індивіда підрозділяються на:

a. гиперлібідомія, що перетворює сексуальність у сенс життя, це приводить до частої зміни партнерів і безладних статевих зв'язків;

b. гиполібідомія, в основному викликається життєвими невдачами, приводить до зниження сексуальності.

3. Олігофренія - це придбане чи вроджене слабоумство, що підрозділяється фахівцями на:

a. дебільність - є легкою ступінью слабоумства;

b. імбіцільність - середня ступінь слабоумства;

c. ідіотія — глибока розумова відсталість.

Учені помітили, що криміногенний характер психічних аномалій пов¯язаний з визначеним ступінем порушення свідомості, що приводить до порушення механізмів психологічного захисту, готовності при найменшій можливості до психічного зриву, такі стани найчастіше супроводжуються звуженням свідомості, розладом логічного мислення, підвищенням сугестивності і самосугестивності, нав'язливими станами, звідси, конфліктною взаємодією з навколишніми.

Висновок: конфліктність поводження є основною особливістю психічно аномальних індивідів, саме тому їх відносять до особливого криміногенного типу. Виходячи з цього очевидно, що психічні аномалії пов'язані з труднощами соціальної адаптації індивіда, його низькими можливостями керувати своїми вчинками і відповілати за них.

ПРАВОВА ПСИХОЛОГІЯ

План лекції:

1. Правова соціалізація

2. Дефекти правової соціалізації

3. Криміногенність дефектів правової соціалізації в родині

4. Криміногенність дефектів правової соціалізації в школі

5. Стихійні неформальні групи підлітків і дефекти правової соціалізації

6. Психологічні передумови ефективності правовох норм

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: