Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Обвали та осипища. Абразія




 

Райони Українських Карпат та Кримських гір підлягають дії обвалів та осипищ, деякі з яких мали катастрофічних характер та призвели до людських втрат, як наприклад Демерджинських обвал 1896 року.

Гірські обвали та осипища на південному схилі Головного пасма Кримських гір утворюють багато глиб та уламків, що місцями призводить до формування грандіозних “хаосів” (наприклад, в Алупці, у підніжжя мису Айя). Деякі обвали стародавні. Можливо вони були викликані сильними землетрусами. Основна ж причина їх утворення — процеси фізичного вивітрювання, які інтенсивно протікають на стрімких скелястих схилах, і посилюються тріщиноватістю гірських порід.

Значні обвали відомі на західних схилах масива Демерджи, де глиби конгломератів утворюють чудернацьке нагромадження скель. Накопичення кам`яних глиб зустічаються і в багатьох інших місцях у підніжжя обривистих стінок яйли і деяких скельних гірських масивів (Аю-даг, Кара-даг). Широке розповсюдження отримали нагромадження дрібних уламків вивітрювання, які утворюють цілі площі наносів на схилах Головного пасма.

Обвальні та осипні форми в Карпатах поширені переважно в їх найбільш високій і інтенсивно розчленованій ерозією частині — Горганах, Свидовцю, Чорногорі, на Полонинському хребту. На пологих ділянках схилів формуються рухливі кам`яні розсипи (куруми) і кам`яні річки, що характерно для Горган. В межах Полонинського хребта переважають дрібні форми осипищ уламкового матеріалу, які формуються вздовж підніжжя схилів конусами довжиною до 50 м. Великі осипища в Чорногорі спускаються майже до тальвегів сучасних водотоків. Складені вони великоглибовим матеріалом. Дрібний щебінь майже відсутній. Осипищні форми невеликих розмірів прослідковуються також в глибоких V - подібних річкових долинах, особливо в районі Рахівських гір.

Значно менше розвинуті осипища в смузі вулканічних гір, де осипищні схили пов`язані частіше всього із структурними уступами на стрімких внутрішніх схилах кальдер.

Обвали зустрічаються значно рідше і спостерігаються в долинах Прута, Бистриці Надвірнянської, в гірській частині долини Тиси.

Дії абразії у межах України підлягає 58,8℅ берегів Азовського і 29,9℅ берегів Чорного моря. Швидкість абразії змінюється в часі і становить 1,3 – 4,2 м/рік. Вона завдає значної шкоди. Зокрема у береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом –24 га, у північній частині Азовського моря –19 га.

 

Заболоченість

 

У поширенні процесів заболочування на рівнинній частині території України помітні зональні відмінності. Найбільш заболоченою є зона мішаних лісів внаслідок надмірного атмосферного зволоження, незначної дренованості території, неглибокого від поверхні залягання грунтових вод. Надмірна зволоженість значних ділянок пов´язана з тим, що річна сума опадів перевищує випаровування, грунтові води постійно поповнюються. Водночас висока водопроникність водно-льодовикових відкладів сприяє просочуванню атмосферних опадів у грунтові води. Відтік і поверхневий стік цих вод повільні у зв´язку з рівнинністю території. Неглибоке залягання водотривкого шару виключає перетікання води вглиб.

Водотривким шаром є валунні суглинки, які залягають під водно-льодовиковими пісками, у Житомирському Поліссі – кристалічні породи, у Волинському Поліссі – крейдові мергелі, у Київському і Лівобережному Поліссі на окремих ділянках – неогенові глини. Тому болота утворилися у зниженнях, де шрунтові води залягають найближче до поверхні. Болота сформувались у зниженнях рівнин, плоских межиріч, надзаплавних терас, у давніх долинах стоку, заплавах. Болота Полісся утворюються також внаслідок заростання і заболочування озер.

Найбільш заболочено є північна частина Волинського і північно-західна частина Житомирського Полісся; тут великі болотні масиви утворились на межиріччях, надзаплавних терасах і заплавах. Так, болотні масиви у верхів´ях Прип´ять, нижній течії річок Горинь, Ствига, Уборть займають площі понад 100-200 км². Цікаво, що майже 90% боліт Полісся належить до автотрофних, 8% - до мезотрофних, 2,3% - до оліготрофних.

 

1.2.4. Гідрометеорологічні стихійні процеси

Флуктації природного середовища вносять небажаний дисбаланс у функціонування економіки країни, порушуючи її розвиток.

Особливу небезпеку представляють стихійні метеорологічні явища (СМЯ), які в окремих випадках набувають катастрофічного характеру і завдають значної шкоджи господарству, населенню. Збитки від їх впливу можуть досягати десятків, а іноді сотень мільйонів гривень за рік.

Стихійні метеорологічні явища зазвичай спостерігаються у комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Так, зливові дощі супроводжуються грозами, градом, штормовим вітром; хуртовини – снігопадами та сильним вітром, відкладенням мокрого снігу, обледенінням тощо.

В Україні майже щорічно у будь-якому районі створюються умови виникнення стихійних метеорологічних явищ.

Стихійні метеорологічні явища мають аномальний характер утворення і пов´язані з особливостями циркуляційних процесів, нв які впливає орографія.

Раціональне природокористування, вирішення природно-екологічних проблем, перспективне планування та розміщення галузей економіки (особливо сільськогосподарського виробництва), створення ефективних методів боротьби зі шкідливими наслідками впливу СМЯ грунтується на кліматологічній інформації (екстремальне значення, розповсюдження по території, ймовірність виникнення, визначення районів, які підпадають під найбільший їх вплив0.

Кліматологічна інформація про стихійні метеорологічні явища викорстовується постійно для поточного та перспективного планування на всіх рівнях і у різних галузях економіки, у промисловому та цивільному будівництві, комунальному господарстві, наземному транспорті, а також під час оперативного гідрометеорологічного забезпечення і обслуговування.

За останні роки ΧΧ ст. частота виникнення стихійних метеорологічних метеорологічних явищ значно збільшилася, що можливо, пов´язано з глобальними змінами і коливаннями клімату. Це спонукало Генеральну асамблею ООН прийняти 22 грудня 1989 року Резолюцію (№ 44/236), в якій період з 1990 до 2000 рр. проголошено Міжнародним десятиріччям щодо зменшення небезпеки стихійного лиха. Всесвітня конференція з природних катастроф, що відбулася у травні 1994 р. у Йокогамі (Японія) прийняла Декларацію, в якій задекларовано, що боротьба за зменшення збитків від природних катастроф повинна бути пріоритетним напрямом державної стратегії усіх країн у досягненні стійкого розвитку. Тому вивчення стихійних метеорологічних явищ з кожним роком набуває все більшої актуальності.

Проблема вивченя стихійних метеорологічних явищ в кінці ΧΧ і на початку ΧΧI ст. стала більш актуальною у зв´язку зі значним збільшенням кількості випадків тривалості цих явищ, що пов´язано зі змінами у кліматичній системі,зумовленими як природними так і антропогенними факторами. Така ситуація викликає занепокоєння світового співтовариства, окрім значних матеріальних втрат, вона може привести до зміни соціально-економічних умов життєдіяльності людства.

Питання глобальних змін клімату та стихійних гідрометеорологічних явищ постійно перебувають у центрі уваги Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО). Починаючи з 1993 р. ВМО через свою комісію з кліматології у співробітництві з країнами –членами ВМО видає щорічно заяви про стан глобального клімату на Землі. ВМО зазначає, що частота, тривалість та інтенсивність СМЯ і екстремальних умов зростає.

За даними ВМО, 90% усіх стихійних лих, від яких потерпає людство має гідрометеорологічне походження. Вплив СМЯ на соціально-економічний розвиток суспільства зростає. Лише протягом 1992-2001 рр. вони призвели до загибелі у світі більш ніж 620 тис. чоловік. Загальні економічні збитки становили близько 450 млрд. Дол. США, або 65% загального обсягу збитків, понесених у результаті всіх стихійних явищ за цей період.

Друга Всесвітня конференція зі зменшення небезпеки стихійних явищ відбулася у 2005 р. в Японії і ухвалила Рамкову програму дій на 2005-2015 рр., спрямовану на створення потенціалу протидії лихам на рівні держав і світової спільноти. Чотирнадцятий Всесвітній метеорологічний конгрес (Женева, 2003 р.) заснував нову комплексну програму – запобігання небезпеці та пом´якшення наслідків стихійних лих, яка грунтується на заснуванні координаційної рамкової мережі та сильному стратегічному партнерстві.

Загальновизнаним є те, що фундаментальною необхідною умовою для забезпечення готовності до лих є наявність дієвої системи завчасних попереджень. ВМО координує відповідну діяльність національних гідрометеорологічних служб для того, щоб кожна з них отримувала необхідні дані для забезпечення своєчасного прогнозування і попередження про можливість виникнення стихійного явища. Цим, зокрема, займається три світових і 40 регіональних спеціалізованих метеорологічних центрів.

Історичні дані спостережень зх-а небезпечними і стихійними явищами також мають важливе значення для оцінки вразливості суспільства від небезпек, що зумовлюються погодою, кліматом і водою. Такі кліматичні дані необхідні для кількісної оцінки інтенсивності і повторюваності явищ, яка б характеризувала потенційні збитки від екстремальних явищ і давала можливість прогнозувати очікувані збитки. Наукові дослідженняиданих метеорологічних спростережень щодо небезпечних явищ та їх наслідків формують важливу і корисну базу знань для осіб, що приймають рішення та менеджерів які займаються врахуванням факторів ризику лиха.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных