Естетика і поетика романтизму. Основні риси.

1) Нове розуміння мистецтва. Воно не наслідує природу, а створює поряд і в згоді з нею, за спільними законами.

2) Нове розуміння творчості. Це на праця за правилами, а вільне самовираження митця, яке органічно виростає з певного національно-історичного ґрунту, тому завжди індивідуально-неповторне. Романтизм заперечував нормативність в естетиці та художній практиці.

3) Розуміння уяви як засобу пізнання світу і художній реалізації цього пізнання. За С.Т. Кольріджем, уява – це «досвідома» здатність людини, за П.Б. Шеллі, поезія взагалі є вираженням уяви. Цікаво твердження Дж. Кітса: «Уяву можна порівняти зі сном Адама: прокинувшись, він пересвідчився, що все в ньому правда».

4) Теорія романтичної іронії. За Ф. Шлегелем, романтична іронія – це вищий прояв вільності митця. Митець має зайняти іронічну позицію не тільки по відношенню до світу, а і по відношенню до себе самого, до свого творчого процесу і до свого твору. Тобто митець добровільно і відкрито визнає своє безсилля щодо досягнення ідеалу. Якщо в традиційній іронії митець висміює те, що лежить поза ним, то в романтичній іронії митець висміює самого себе.

5) Романтичне двосвіття – наявність в художній свідомості двох світів (дійсного (реального) та ідеального (уявного)), що спричиняє трагічний розрив між мрією, яка недосяжна і реальністю, яка неприйнятна.

6) Неприйняття буденної реальності та водночас одухотворення дійсності через внутрішнє «я»

7) Заглибленість у внутрішній світ особистості.

8) Перевага суб’єктивного начала: акцент не на зображенні, а на вираженні почуттів, мрій, настроїв.

9) Увага до таємничого, містики, ірраціонального в світі та душі людини.

10) Культ природи, що є прикладом розмаїтого в своїх проявах буття, гармонії, цілісності

11) Інтерес до минулого, народної творчості, міфології.

12) Схильність до власної міфотворчості.

13) Винятковість головного героя, який вирізняється з-поміж свого оточення, його схильність до рефлексії, заглиблення у власний внутрішній світ, до пошуку гармонії з природою та світом

14) Утвердження високих ідеалів (свобода, кохання, гармонія зі світом), піднесений (оспівування особистості та загальнолюдських цінностей) або критичний (викриття вад суспільства романтичними засобами) пафос.

15) Характерні художні прийоми романтизму: символіка, алегорія, контраст, гротеск, іронія, та ін. Яскрава, барвиста мова, що відповідає сильними пристрастям, могутнім характерам, драматичним конфліктам.

2. Типи романтичного героя:

Індивідуалізм як корінне положення філософсько-етичних концепцій романтизму діставав різне вираження.

1) Герой-мрійник, дивак, трагічно самотній у навколишньому світі (герої Е.Т.А. Гофмана, М. Гоголя, Е. По)

2) Герой-егоїст, крайне вираження романтичного індивідуалізму. Це втікач, що прагне розірвати всі зв’язки із суспільством (Дж. Г. Байрон, Р. де Шатобріан, А. де Віньї, А. де Мюссе, О. Пушкін, М. Лермонтов).

3) Герой-бунтар, що намагається боротися із суспільством заради себе (Дж. Г. Байрон), або заради людства (П.Б. Шеллі).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: