Нац. економіка, як складова світової господарської системи.

Національна економіка - це складна господарська система, що склалася на певному рівні розвитку продуктивних сил, в умовах належного поділу праці І відповідно продуктів цієї праці між окремими учасниками процесів виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну і споживання, що перетворюють цю систему в єдине ціле та відповідає принципам суверенності, цілісності й національної орієнтації.

Ключові характерні риси національної економіки зумовлені та тісно пов'язані із: суверенітетом нації і держави; територіальною цілісністю; наявністю відповідного природно-ресурсного і економічного потенціалів; формами та правами власності: наявністю власної національної грошової одиниці і цілісної фінансової системи; рівнем розвиненості власного ринку; сформованим законодавчим та нормативно-правовим полем; наявністю стабільних зовнішніх зв'язків.

Національна економіка як господарська система є багаторівневою. В національній господарській системі виділяють декілька рівнів, що взаємодіють в єдиному економічному просторі країни. Серед них:

- міжкраїнний рівень, що включає взаємовідносини національної економіки України із країнами ближнього і далекого зарубіжжя та із світовою господарської системою в цілому;

- загальнонаціональний макроекономічний рівень, що включає внутрішньогосподарські взаємовідносини національної економіки України в цілому;

- регіональний рівень, до якого належать взаємозв'язки 25 регіонів України;

- внутрішньорегіональний рівень, що являє собою системи взаємовідносин у рамках поділу суспільної праці всередині господарства регіонів України:

- комплекси галузей національної економіки (агропромисловий комплекс, паливно-енергетичний, промисловий та ін.);

- рівень окремих видів економічної діяльності національної господарської системи (промисловість, будівництво, сільське господарство та Ін.);

- рівень взаємозв'язків підприємств, організацій, об'єднань усіх видів фінансово-промислових груп;

- рівень окремих організаційно-правових форм господарювання, що передбачені законодавством України:

- внутрішньовиробничий рівень: служби та підрозділи підприємств, організацій, об'єднань та ін.

Національна економіка як господарська система є складною системою, що налічує комплекс підсистем. До ключових підсистем національної економіки належать:

- організаційна, що включає сукупність суб'єктів господарювання: організації, установи, підприємства, галузі, регіони, їх взаємовідносини та взаємозв'язки;

- структурна, що включає низку господарських комплексів: промисловий, аграрний, будівельний тощо;

- функціонально-ресурсна, що включає сукупність потенціалів, серед яких: природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний тощо;

- інституційна, що включає сукупність інститутів держави і ринків, серед останніх: ринок засобів виробництва, ринок товарів і послуг, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок праці тощо.

Для всіх підсистем національної економіки, в свою чергу, притаманні ряд відповідних характеристик і параметрів, показників. Так, динаміка відтворювального процесу, що охоплює сукупність практично всіх соціально-економічних процесів, які відбуваються в національній економіці характеризується насамперед обсягом виробництва, темпами розвитку та пропорціями, що характеризують цей процес. У цілому ключовими параметрами, що характеризують стан, тенденції, закономірності розвитку національної економіки, а також її роль та місце в системі світогосподарських зв'язків і світовій економіці виступають її ефективність та конкурентоспроможність.

Національна економіка відіграє особливу роль в управлінні розвитком господарства з урахуванням інтересів держави та допомагає вирішити низку важливих завдань:

1. Як складова теорії економіки та загальної економічної теорії досліджує специфічні форми реалізації об'єктивних економічних законів, що проявляються у вигляді окремих закономірностей, обсягів, темпів і пропорцій розвитку соціально-економічних процесів розширеного відтворення.

2. Як наука відображає макроекономічний підхід до відтворювального процесу, розглядає економіку країни в узагальненому вигляді і у такому аспекті характеризує економічне життя країни, оцінює її потенціали, ринки, стан, досягнення та недоліки, проблеми та перспективи. Отримані дані дають можливість здійснювати міжкраїнні порівняння.

3. Як сфера людської діяльності на основі поглибленого аналізу світової та вітчизняної практики досліджує типи національних господарських систем, форми організації та управління ними, розробляє господарські рішення, які охоплюють конкретні відтворення на певному проміжку часу, реалізуючи ці рішення на макроекономічному рівні з урахуванням соціально-економічних процесів, що відбуваються в даний момент.

4. Як навчальна дисципліна покликана підвищувати якість людського фактора соціально-економічного розвитку. Володіючи знаннями щодо чинників, які визначають стан, закономірності та тенденції розвитку господарської системи, застосовувати їх на практиці, вносити відповідні корективи в господарські рішення щодо стабілізації, розвитку та ефективності економіки країни, у зміст і характер соціальної, демографічної, економічної, структурної, грошово-кредитної, інвестиційно-інноваційної, валютної та іншої політики держави.

Отже, сутність національної економіки як науки і сфери господарської практики зводиться до того, щоб на основі об'єктивного наукового аналізу обґрунтовувати стратегію і тактику соціально-економічної політики держави, створювати нормальні умови соціального розвитку, зростання доходів та рівня споживання населення, забезпечувати соціальний захист і соціальну підтримку громадян у цілому і кожного громадянина окремо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: