Характеристика окремих складів злочинів проти основ Національної безпеки України

Ст. 111. КК Державна зрада.

Безпосередні об’єкти визначені в самій статті. До них належать: суверенітет, територіальна цілісність, недоторканість, обороноздатність, державна, економічна, інформаційна безпека України.

Предмет злочину передбачений лише для однієї з форм державної зради. Він притаманний шпигунству (ст. 114). В ст. 111 КК предмет не зазначений, проте системне тлумачення дозволяє дійти висновку, що це – відомості, що становлять державну таємницю. Саме так визначений предмет у ст. 114 «Шпигунство», суб’єктом якої є іноземець або особа без громадянства. Характеристика цього предмету буде надана при аналізі шпигунства.

Є сенс розпочати характеристику даного складу з суб’єкту. Він, як вже йшлося, є спеціальним. Відповідно до диспозиції статті ним може бути лише громадянин України, що цілком зрозуміле. Дійсно, зрадити можливо лише власну державу.

Об’єктивна сторона

Діяння – насамперед дія. Проте діяння можливе і у вигляді бездіяльності.

Форми діянь наступні.

1. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.

2. Шпигунство.

3. Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності.

Спільним для усіх цих форм діяння є ворожнеча діяльність громадянина проти власної держави.

Розглянемо кожну форму окремо.

1. Перехід на бік ворога – це надання громадянином України допомоги противнику під час війни або збройного конфлікту.

Воєнний стан починається з оголошення війни (або початку військових дій у разі агресії) і закінчується з припиненням військових дій. Само по собі переміщення на територію противника (фізичний перехід) без мети надання допомоги не створює державної зради. Державна зрада у формі переходу на бік ворога може виявлятися у вступі до служби ворожої армії, наданні противнику інформації (інтелектуальний перехід), вступ у каральні органи на тимчасово окупованої території та будь-які інші варіанти надання фізичної або інтелектуальної допомоги.

Збройний конфлікт можливий у мірний час, наприклад при відбитті нападу на Державний кордон України, або при збройному зіткненні з бандою.

Перехід на бік ворога можливий і у формі бездіяльності – невиконання обов’язку діяти певним чином.

Існує наукова думка, що дана форма державної зради можлива лише за умовою, що громадянин України вступив у контакт з іншою стороною. Якщо він діє самостійно, але з метою надання допомоги, то кваліфікувати таку подію як державну зраду неможна. Наприклад, якщо громадянин за власною ініціативою з відповідною метою шляхом вибуху зруйнував воєнний об’єкт на території своєї країни, то відповідати він повинен не за державну зраду, а за диверсію (ст. 113). Існує також точка зору, що за відсутністю двостороннього контакту з ворогом (за власною ініціативою), у разі анонімних доносів, вказування цілій для бомбардування тощо) таки дії неможна кваліфікувати як перехід на бік ворога, проте їх слід ставити у провину в якості надання допомоги іноземної держави, іноземної організації або їх працівникам, тобто однаково як державну зраду. Вважаємо, що такі думки мають рацію.

Більшість наукових джерел, зокрема, коментарів КК, момент закінчення злочину у формі переходу на бік ворога трактують як початок виконання злочинного завдання. Проте є суттєві підстави вважати моментом закінчення переходу на бік ворога отримання відповідного завдання. Це випливає із змісту ч. 2 даної статті, де йдеться про умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду. Про це поговоримо, аналізуючи умови такого звільнення.

2. Шпигунство як одна з форм державної зради – це передача відомостей, що становлять державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації або їх представникам або збирання таких відомостей з метою їх передачі відповідному адресату. Таке визначення об’єктивної сторони шпигунства як форми державної зради випливає з диспозиції ст. 114 «Шпигунство», що відрізняється від державної зради у формі шпигунства лише суб’єктом.

Шпигунство як форма державної зради передбачає вчинення хоча б одного з зазначених в законі дій: або передачі, або збирання відомостей, що становлять державну таємницю. Зміст цих дій розглянемо, аналізуючи статтю 114 «Шпигунство». Помітимо, що у разі, коли шпигунські дії вчинюються в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту є достатні підстави кваліфікувати таки дії як перехід на бік ворога.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: