Узагальнення. Абстрагування

8. 1. Узагальнення – це метод наукового дослідження, який дозволяє здійснити перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального. Узагальнення означає формування та розвиток знання шляхом переходу: а) від думки про індивідуальне, яке міститься в понятті, судженні, нормі, гіпотезі, питанні та ін., до відповідної думки про загальне; від думок про загальне до думок більш загальних; б) від окремих фактів, ситуацій, подій, предметів та явищ до ототожнення їх в думках і до створення щодо них загальних понять і суджень. Такий процес ототожнення стає необхідною умовою формування відповідних гіпотез, теорій концепцій.

Приклади узагальнення в юриспруденції: У правовому пізнанні метод узагальнення використовується у формі: а) узагальнення професійного досвіду на підставі аналізу конкретних випадків (справ) (наприклад, узагальнення Верховним Судом України практики застосування судами законодавства); б) теоретичного узагальнення практики державного будівництва і реалізації права в діях суб'єктів правовідносин (створення теорії права); в) узагальнення емпіричних, галузевих теорій права.

Абстрагування або абстракція (з лат. - відвертання) — це процес уявного відділення окремих або загальних властивостей, ознак і відношень від конкретного предмета, що цікавлять людину у даний час, а також уявного відвертання їх від множини усіх інших ознак. Арістотель розглядав абстрагування як процес, в результаті якого відкидається усе часткове, випадкове, другорядне і відділяється загальне. Сутність методу абстрагування полягає у дослідженні реальних предметів, явищ, процесів, вичленуванні в них різноманітних властивостей, ознак, якостей, в уявному відвертанні їх та фіксуванні за допомогою слів і словосполучень природної мови. Термін "абстрагування" вживають у двох значеннях: 1) процес пізнання: 2) як результат цього процесу. Абстрагування як процес — це дослідження, вивчення предметів і явищ з метою виявлення їх специфічних характеристик,а абстракція як результат — це певне знання у формі понять, категорій, суджень, ідей, законів, теорій.

Приклади абстрагування в юриспруденції:

1) як процесу: 1. Юрист, що має високий рівень правової культури, абстрагується від різноманітних проявів суспільних відношень і вивчає, насамперед, правовідношення, тобто такі відношення, які регулюються і санкціонуються правом (тобто юрист уявно відкидає усі лишні ознаки, явища, властивості, відкидає усі види суспільних відносин, що не врегульовані нормами права, і виокремлює для себе, тобто для свого дослідження лише правовідносини. Абстрагуватись від певного явища - означає відкидати це явище); 2. Науковець з метою виокремлення специфічних ознак видового правового поняття застосовує абстрагування шляхом відкидання загальних ознак родового поняття, які водночас притаманні і видовому (наприклад, підзаконний нормативно-правовий акт є видовим поняттям стосовно родового поняття «нормативно-правовий акт». Підзаконному нормативно-правовому акту властиві як загальні ознаки нормативно-правового акту, так і власні специфічні ознаки. І для виокремлення цих специфічних ознак і застосовується метод абстракції (відкидання лишнього, загального);

2) як результату пізнавального процесу: терміни"право", "держава", "норма права", "правовідношення", "правопорядок", "законність", "правопорушення", "злочин", "злочинність" і т. д.

Індукція. Дедукція

9. 1. Індукція – це метод дослідження, завдяки якому загальні висновки робляться на підставі дослідження окремої частини чи елемента конкретного класу.

Приклади індукції у юриспруденції: 1. Якщо на експертизу надійшла партія патронів, експерт робить висновок щодо всієї партії, дослідивши окремі патрони; 2. На стадії порушення кримінальної справи, слідчий може висунути версію (узагальнююче припущення) про злочин на підставі дослідження конкретних фактичних обставин (деталей) справи.

9. 2. Дедукція – це метод дослідження, завдяки якому знання про елемент чи його частину виводять із загальних властивостей усього класу.

Приклади дедукції у юриспруденції: 1. Якщо під час застосування норм права компетентний суб’єкт дійде висновку що відсутня спеціальна норма, що регулює ту чи іншу конкретну життєву ситуацію, то застосуванню підлягатиме загальна норма права, що регулює широке коло відносин, у тому числі і вказану ситуацію; 2.Прикладом дедуктивного міркування є також, наприклад, такий умовивід слідчого: «Злочин може бути вчинений умисно або з необережності. Цей злочин вчинений умисно. Отже, він не вчинений з необережності».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: