ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Теоретики раннього романтизму.Август Вільгельм Шлегель (1767 – 1845). Разом із своїм братом, спільно видавали журнал «Атеней», він найвизначніший теоретик теоретик і організатор раннього романтизму в Німеччині. Він, як талановитий перекладач, є одним з найвідоміших особистостей світової літератури Німеччини, а його шедевром стає метричний переклад 17 драм Шекспіра. Він – засновник сучасної наукової літератури. Він один із перших подає історію літературного розвитку у своїх лекціях про літературу та мистецтво, які він читає в Берліні (1801 – 1804), а також в лекціях про драматичне мистецтво та літературу в 1808 р. в Відні. Фрідріх Шлегель (1771 – 1829) Народився у 1772 році в Ганновері, спочатку Ф.Шлегель поруч із братом є теоретичними засновниками романтизму в Єні та Берліні, де він близько подружився з Фіхте і Шлеєрмахером, а також одружився з розлученою Доротеєю вайт, дочкою М.Мендельсона. у 1808 р. вступив до католицької церкви і одержав посаду в австрійському дворі і державній канцелярії. У 1809 р. виступає з патріотичною промовою проти Наполеона в приміщенні герцога Карла і є письменником «Армійської газети» і «Австрійського спостерігача». У 1815 році активно працює як австрійський радник з дипломатичною місією в уряді Франкфурту. 1820 року заснував християнсько-романтичний журнал «Конкордія» у Відні. Потім він їде в Дрезден, де читає лекції з філософії і де помирає у 1829 році. Ф.Шлегель виступає більш натхненним ініціатором та аналітиком ніж поет, бунтівною особистістю. Він є теоретиком раннього романтизму. У своїх творах «Антеней» та «Фрагментах» (1798) він зображає «прогресивну універсальну поезію», іронію романтизму та надто загострений суб’єктивізм. У багатьох газетних статтях та лекціях з «Історії стародавньої та нової літератури», які він читав у Відні у 1812 році, поет захищає основні положення романтизму та підтримує творчість стародавніх греків, Данте, Шекспіра, Гете, Петрарки, яких він визнає попередниками романтизму. Його стаття «Про мову та мудрість індіанців» (1808) є вихідним пунктом пізньо-орієнтованого та порівняльного мовознавства. Як поет, він пише вірші, що за своєю наголошеною формою схожі до віршів його брата, та фрагмент роману «Люсінда» (1799) розриває цілісну форму роману й виступає у формі дотепних вставок листів, спостережень, алегорій, казок, розповідей та діалогів. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|