Поети раннього романтизму.

Людвіг Тік (1773 – 1853). Л.Тік народився у 1773 році в Берліні у сім’ї освідченого майстра-канатника. Після закінчення навчання, де він вивчав історію, мову і літературу, творчий талановитий чоловік із акторськими здібностями вирішує стати поетом періоду раннього романтизму в Ієнні (1799 – 1800). Спочатку як письменник працює він в Берліні на посаді розвідника. Після цього через неспокійний спосіб життя, що змушує його подорожувати Англією, Італією, Францією Л.Тік нарешті залишається в Берліні. Там помирає він у 1853 році.

Л.Тік є найбільш успішним та авторитетним серед поетів раннього романтизму. Після того, як він втратив віру у правильність строгих ідеалів доби Просвітництва, які спостерігалися у його ранній творчості, Л.Тік шукає нових ідеалів – спочатку у старонімецькому періоді, потім у християнстві. В кінці поет потрапляє у вир нової наростаючої реальної творчості (1830 р.), так званого раннього реалізму.

Його творчі починання зображають внутрішню невпевненість прихильника доби Просвітництва, який втратив віру у свої раціональні ідеали, що загрожує заглибленню поета у повне безвір’я та порожню інстинктивність. Цей погляд у загрозливу безодню скептичної нестійкості викликає у молодого поета почуття внутрішнього неспокою, страху, меланхолії, суму, світового болю. Літературними зразками у зображенні його внутрішньої ситуації виступає Шекспір із трагедією «Гамлет», Л.Гріфіус, Вольтер, Руссо, але особливо твори Гете – «Вертер» та «Фауст». З цієї душевної потреби виникають перші твори Тіка, які нам пропонують моторошні твори романтизму.

Такою є й «Білявий Екберт» (1797) – історія одного лицаря, який одружується із своєю сестрою, яку виростила казкова відьма. Сестра краде у відьми перли та дорогоцінне каміння і пізніше помирає через неспокій у подружньому житті та охоплене каяття. Екберт стає вбивцею, втрачає межу між сном та реальністю, щось відбувається наяву, через що він божеволіє. Кожного разу йому з’являються нові постаті вбитих, у які перетворюється відьма, ошукана від Екбертової сестри-дружини. У цій казці зникають ежі між дійсністю та фантазією. Наступними казками такого виду є: «Вірний Екарт та Тангайзер» (1797) і передусім «Рунічна гора», в якій зображається природній демонізм, пригноблена на знищення сила природи як організму.

Проте Тік рятується з цієї загрозливої безодні за допомогою переходу до використання жарту та іронії. Використання іронії романтизму стає необхідною потребою зневіреного меланхоліка та нігіліста. На цьому етапі розвитку пише поет іронічні жартівливі та казкові комедії. Вживання жартів дитячого та побутового стилю, літературної манери означають для Тіка переказ німецьких народних книг. При цьому вірші мають тон та форму німецьких музичних творів. Наступним етапом творчості Тіка стає використання християнських тем.

Великого успіху зазнає Тік як перекладач. Його шедевром виступає переклад твору Сервантеса «Дон Кіхот».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: