Визвольний рух на Правобережній Україні наприкінці

XVII – на початку XVIII ст. Коліївщина.

Рух опришків. Олекса Довбуш

Яскравим проявом антифеодальної боротьби на Правобережній та Західній Україні XVIII ст. вважаються рух опришків та численні гайдамацькі повстання. Попри їх швидкоплинне завершення, українці продемонстрували бажання та здатність боротись за волю незалежно від наявності власної держави.

Перехід Правобережної України під владу Речі Посполитої загострив політичну ситуацію та суспільні протиріччя. Жорстка політика полонізації, реституція власності, посилення релігійного гніту стали підґрунтям для розгортання антифеодальної та національної боротьби у цьому регіоні. Її рушійною силою стали загони гайдамаків, які активізували свою діяльність у 20-х – 40-х роках XVIII ст. ГАЙДАМАКИ (від тур. haydamak — бродник, кочівник, розбійник) – учасники національно-визвольного руху на Правобережній Україні, який почався у другому десятилітті XVIII ст. і тривав до XIX ст.

Використовуючи тактику партизанської боротьби, гайдамацькі загони раз у раз піднімали повстання проти ненависної польської влади, поступово перетворюючись на все більш організовану силу, яка намагалася захистити інтереси православного люду. Вони плекали надію відродити Хмельниччину, тому центром формування гайдамацького руху стало Запорожжя. Соціальну основу гайдамацького руху становило селянство, міщани та представники інших верств українського суспільства. Цей рух підтримувався окремими поміщиками, шляхтою та православним духовенством. На початковій фазі гайдамацької вольниці суттєву роль грали люмпенізовані прошарки, зокрема харцизи або харцизяки.

Посилення поборів з місцевого населення, присутність на Правобережжі російської армії, активність запорожців, призвели до серії організованих гайдамацьких повстань під проводом Верлана, Скорича, Гриви, Медвідя, Моторного тощо. Для їх придушення польська влада все частіше використовувала регулярні армійські підрозділи. Станом на середину XVIII ст. гайдамаччина на Правобережжі перетворилась у безперервну збройну боротьбу невеликих але мобільних партизанських загонів (Г. Голого, Одимченка, Заїки, Сухого та ін.). У 1759 році спостерігається активізація гайдамаків на Слобожанщині.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: