Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Культурно-просвітницька діяльність української інтелігенції. В кінці XVIII – в першій половині XIX ст.




В кінці XVIII – в першій половині XIX ст.

Під впливом ідей Просвітництва та французької революції активізується суспільно-політичні рухи народів Європи. Не виключенням були і українці, які не зважаючи на втрату державності сповідували досить прогресивні культурницькі та політичні ідеї, що врешті-решт стало поштовхом до початку українського національного відродження, котре тривало протягом усього XIX ст.

Так в кінці XVIII на початку XIX ст. в Наддніпрянщині сформувались три суспільно-політичні течії: російська, польська та українська. Представники російської течії виступали за оновлення Російської імперії на ліберально-демократичних засадах; поляки прагнули відродити втрачену державу – Річ Посполиту в кордонах 1772 р. Українські суспільно політичні рухи цього періоду переживали культурницьку фазу, або ж знаходились під сильним впливом масонських ідей. Між цими течіями будь-яка єдність була відсутня тому, що їх цілі абсолютно не співпадали і досить часто суперечили одна одній, а крім того ці три народи (пам’ятаючи минуле) з певною долею недовіри відносились одне до одного.

Біля витоків українського національного руху стояли нащадки козацької старшини, котрі плекали надію відродження української держави на засадах автономії. В 80-х роках XVIII ст. в місті Новгород-Сіверську, на Чернігівщині, було утворено гурток так званих автономістів-федералістів на чолі з Василем Капністом (1758 – 1823). Його членами також були: Г. Полетика, О. Безбородько, М. Значко-Яворський, А. Рачинський, Я. Маркевич та ін. Виступаючи за відродження автономії України автономісти-федералісти не розробили конкретного плану реалізації цієї ідеї, тому їх діяльність так і залишилась грандіозною політичною акцією якій не судилося бути втіленим в життя. Козацькі часи минули, дух українства занепав. Українська еліта була асимільована (а на західній Україні майже повністю відсутня) і паралізована російською владою. Отримавши дворянські титули і багаті маєтки козацька старшина перетворилась на українських поміщиків-дворян, які нещадно експлуатували власний народ, за умови повної відсутності національно-патріотичних цінностей. Тому українсько-козацька еліта не могла виступити в ролі рушійної сили (як це було в XVII ст.) визвольних процесів.

Русифікаторська політика російської влади ставила за мету викорінення залишків українського національного духу, поступово перетворюючи український народ на повністю залежний етнос, позбавлений власного національного «Я».

На фоні занепаду національних рухів в Україні з’являються люди, які починаються створювати і модернізувати українську літературну мову, яку вони вважали «душею народу». Так у 1798 році Іван Котляревський (1769-1838) перший твір українською мовою – знамениту «Енеїду», що вважається «першою ластівкою» (відправною точкою відліку) в процесі формування української літературної мови і процесу українського національного відродження.

Справжнім маніфестом і декларацією прав української нації стала одна з перших українських історичних книг – «Історія Русів», автором якої був, імовірно, хтось з родини Полетиків. Даний історичний період характеризується також появою і діяльністю численних масонських лож, які утворились в багатьох містах України.

Таємні організації масонів пропагували ідеї самодисципліни та духовного самовдосконалення, побудову суспільних відносин на принципах «свободи», «рівності», «братерства». Намагаючись створити ідеальне суспільство на основі прогресивних ідей, що панували в той час у Європі, масони стали важливою силою (адже вони об’єднували представників впливових кіл держави), яка розповсюджувала більш сучасні та цивілізовані цінності котрі відповідали духу епохи. Як би там не було, але саме масонські ідеї, на певному етапі, сприяли духовному розвитку української еліти і пристосовували українське суспільство (його вищі верстви)

до нових історичних стандартів. Більшість суспільно-політичних організацій, які існували на Україні в першій половині XIX ст. в тій чи іншій формі сповідували класичні масонські догми, що лежали в основі їх програм.

У 1821р. на базі полтавської масонської ложі «Любов до істини» утворилося таємне «Малоросійське товариство», засновником і лідером якого був Василь Лукашевич (бл. 1783 – 1866). Однодумцями Лукашевича стали поміщики і чиновники О. Величко, П. Капніст, І. Котляревський, С. Кочубей і В. Тарнавський. «Малоросійське товариство» вважається першою українською політичною організацією, котра відстоювала ідеї державної незалежності України як головної передумови вільного розвитку національної культури, скасування кріпацтва й запровадження європейських форм державного устрою.

Не зважаючи на об’єктивні перепони, залишки русифікованої української еліти віддавали перевагу саме культурному відродженню українського народу, адже виголошення і реалізація політичних ідей класифікувалась в кримінальному кодексі імперії як державна зрада і передбачала винесення самого суворого покарання для людини, що її скоїла… Політичні ж ідеї які виникали час від часу були дуже складні для пересічного українця. Окрім того, російська влада, відчуваючи небезпеку такого вільнодумства заборонила і закрила всі таємні гуртки, що призвело до трансформації суспільно-політичних організацій Наддніпрянщини, які не просто перейшли на нелегальне існування, а й в деякій мірі видозмінили свої ідейні орієнтири пристосувавши їх до офіційної ідеології Російської імперії.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных