В чому полягає суть застосування архаїчних предметів у системі традиційної обрядовості?

У системі людського світобуття більшість речей багатофункціональні. Йдеться не про побутове використання речі, а власне про різнорівневий спосіб сприйняття її людською свідомістю. Сакральне – профанне; духовне – матеріальне;

буденне – святкове – ось ті категорії, якими слід оперувати, визначаючи місце того чи іншого предмета а матеріальній та
духовній культурі народу. Використання однієї й тієї ж речі як у повсякденному побуті, так і під час ритуальних або ж магічних дій дозволяє говорити про полісемантичне її значення в народній культурі. А.К. Бабурін з цього приводу писав: "Предмет стає фактом культури лише у тому випадку, якщо він відповідає і практичним, і символічним вимогам"
Отже, досить часто, маючи відповідне до свого призначення практичне застосування, річ зберігає водночас і символічне значення. На підтвердження можна навести багато прикладів, варто лише звернути увагу на особливості функціонування у народному побуті посуду, предметів хатнього обладунку (стола, лави, печі), або ж речей індивідуальних
(одягу, прикрас) тощо, як стане зрозумілим процес сакралізації – десакралізації того чи іншого матеріального об'єкта. На думку Байбуріна, поєднання двох абсолютно різних семіотичних полюсів є не просто можливим, але й обов'язковим для більшості предметів народної культури, адже при створенні речей людина, усвідомлюючи це чи ні, уподібнювалася
до творця, а матеріал, з яким вона працювала, набував певної форми і ставав частиною космічної моделі, перебираючи на себе певні символічні функції. Все це відбивалося у системі народного світобачення.

Найважливіше в обряді – символічне використання речей. Речі бувають як побутові (хліб, стіл, хлібна діжа, ніж, сокира, замок, пояс), так і виготовлені спеціально для обряду (обрядовий коровай, вишиваний рушник, дідух, опудало). Але усі вони передають зміст – речі мають значення, подібно до слів. Але хіба слово може щось значити без мови, у якій воно існує, і без речення, в якому вжите?

Скажіть, що означає цап? Виникають труднощі, залежно від того, хто і як цапа згадує. Наприклад, цап-відбувайло із біблійської притчі несе один зміст, цап і баран із казки – другий зміст, а чорний цап в сатанинських обрядах – зовсім третій. Значення слова і кожного символа умовне: прив’язане до культури (в різних народів одна річ має різний зміст), до епохи (згадайте зміну значення свастики – знака сонця), і, звичайно, до супутніх дій. Вино чи вода будуть важливими символами для християнина, для мусульманина не будуть. Значення символа настільки зв’язане цими умовами, що без них він перестає працювати.

Жодну річ в обряді не можна вилучити або замінити; інколи на речі тримається весь обряд (вода при хрещенні, вино при причасті). Річ може створювати обрядову ситуацію: спробуйте не поставити новорічну ялинку, і діти швидко скажуть вам, що святкової атмосфери немає. Так само зруйнується весільний обряд без обручок чи рушника, зруйнується поховальний обряд без труни, зруйнується новосілля без впускання в хату кота і внесення домовика в черевику... Важлива кожна дія, кожне слово, кожна річ. Нічого не можна відняти або зробити інакше.

Речі-символи міцно зв’язані з обрядовою мовою і обрядовими діями. Наприклад, подарунок викликає дію дарування і ритуальні слова («Я дарую тобі таку-то річ з такої-то нагоди. Бажаю щастя»). Дарування часто буває центральною подією – без нього обряд вважається неповноцінним. Тому в нас живе така сильна потреба в подарунках: підсвідомо ми знаємо, що зруйнуємо обряд, якщо не зробимо цю дію. А зруйнування обряду викликає в людей гнітючі відчуття і шкідливі наслідки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: