Прочитайте наступний матеріал. Зробіть письмовий аналіз стану української естетичної думки ХІХ століття. Зверніть увагу на своєрідність моделі української естетики ХІХ століття.

У ХІХ століття мистецтво Україні демонструє потужні творчі здобутки. У цей період мистецтво, мистецтвознавство плідно спіпрацюють з естетикою завдяки діяльності видатних українських письменників, живописців, діячів театру. Аналіз української естетики ХІХ століття вказує на відсутність усталених звۥязків з представниками європейської естетичної думки. Дана обставина спричинила подвійний вплив на модель української естетики ХІХ століття. Українська естетика в цей час, по-перше, на власний розсуд відпрацьовувала складні проблеми естетичного комплексу. Дана обставина виявилася певною мірою позитивною, оскільки в умовах вимушеної ізоляції від європейських наукових розвідок українські естетики спромоглися зберігти свою своєрідність, зокрема орієнтацію на принципи калокагатії. З іншого ж боку, відсутність контактів з європейськими теоретичними напрацюваннями спричинила орієнтацію українських естетиків ХІХ століття не стільки на розвиток теорії, скільки на порушення соціальних проблем у складі естетичних теорій.

На початку ХІХ століття в Харкові завдяки відкриттю університету склався цікавий колектив вчених, що доклали чимало зусиль для розробки естетичних проблем. У цьому плані слід назвати імۥя І. Рижського, першого ректора Харківського університету. Він викладав естетику, був автором теоретичних робіт з естетики та літературознавства. Харківські вчені активно залучали до розробки естетичних ідей досвід французської естетичної школи. У полі зору науковців Харківського університету поставали такі питання теорії естетики, як питання прекрасного, спроби теоретичного осмислення синтезу мистецтв, визначення поняття «вид мистецтва». Як суміжні з естетикою вивчалися мовознавчі та літературознавчі питання естетико-художньої виразності української мови, проблема своєрідності української мови та її можливості щодо перекладу європейських поетичних творів, зۥясовувалася роль жанру байки в українській культурі.

«Поступове утвердження естетики як науки та усвідомлення її значення в розвитку національної культури було властиве для різних регіонів України в першій половині ХІХ століття», - пише Л. Т. Левчук. Слід відмітити, що крім літератури, монументального мистецтва й живопису в другій половині ХІХ століття почався активний розвиток театрального мистецтва. У містах Києві, Полтаві, Харкові, Одесі виникли театральні трупи, почали виходити друком драматичні твори, написані українськими авторами.

Особливого значення в ХІХ столітті набувють ідеї Т. Г. Шевченка. Поет не залишив теоретичних праць з естетики, тим не менш аналіз його поетичної творчості свідчить про наступне. Т. Г. Шевченка цікавила низка проблем, безпосередньо повۥязаних з естетичним комплексом. Йдеться про специфіку прекрасного, психологію творчого процесу, соціальну спрямованість мистецтва.

Початок 60-х років ХІХ століття виявився драматичним періодом розвитку української культури. У цей перід. За певних обставин набирає обертів практика жорсткого переслідування національних культур, у тому числі й української. У 1863 році виходить циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону вживання української мови; у 1876 році імператор Олександр П видає Ємський указ. Що забороняє вивчення української мови в школах, друкування творів і перекладів на українській мові. У цих складних умовах патріотично налаштована українська інтелігенція продовжувала роботу зі ствердження української національної культури. Звۥязок історико-культурної й естетичної проблематики виявився в роботах М. Костомарова, українського письменника, історика, фольклориста й літературного критика (1817-1885). Естетичні погляди М. Костомарова сприрались на ідеї німецьких романтиків. Утім, усупереч характерному для німецької естетики наголосу на професійному мистецтві як «царині прекрасного». М. Костомаров зосередив увагу на фольклорі. Естетичні погляди М. Костомарова виразно характеризує його гасло: «пісня – це істина».

Паралельно з діяльністю М. Костомарова розгорталася діяльність П. Куліша, історика, письменника, етнографа (1819-1897). П. Куліш поділяв естетичні погляди німецьких філософів, наголошував на значенні естетичної спадщини Шеллінга та Гегеля. Теоретична позиція П. Куліша засновувалася на ідеї національної замкнутості України. Відповідно до даної ідеї П. Куліш вважав, що Україна повинна не стільки опікуватися майбутнім, скільки зберігати минуле. Саме цінності минулого, наголошував П. Куліш, забезпечать моральність нації, самобутність її мистецтва. Краса, істина, добро в інтерпретації П. Куліша є застиглими формами, що мають бути засвоєними народом.

Значної підримки українській естетиці другої половини ХІХ століття надала художня практика. Упродовж кількох десятиліть Україна збагатилася творчими досягненнями письменників Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Степана Руданського, Івана Нечуй-Левицького. Літературний процес дозволив чіткіше усвідомити роль мистецтва в соціально-політичному житті суспільства, наголосити на просвітницькій та художньо-естетичній функції мистецтва, звернути увагу на виховний вплив мистецтва на маси. Поряд із літературою в другій половині ХІХ століття активно заявили про себе театральне мистецтво, музичне мистецтво та образотворче мистецтво.

Прочитайте і законспектуйте наступний матеріал. Проаналізуйте діяльність київської естетичної школи 2000-2010 років, визначте актуальні напрямки естетичних досліджень останніх років.

Аналіз естетичних досягнень київських науковців 2000-2010 років показує їх своєрідність та міждисциплінарність. Суто естетичні проблеми, повۥязані з дослідженнями художньої творчості, вивчення естетичного досвіду обۥєднується з культурологічними, антропологічними, літературознавчими пошуками. Дослідження в галузі теорії та історії художньої культури, естетичний аналіз художньої творчості, особистості митця здійснювали Володимир Мазепа, Віктор Малахов, Лариса Левчук, Мирослав Попович, Катерина Шудря.

У дослідженнях українських естетиків 2000-2010 років чітко прослідковується інтерес до історії української та зарубіжної культури. Продуктивним для подальшого розвитку естетики є звернення українських науковців до історико-естетичного аналізу краси, здійснення естетичного аналізу сучасної мистецької практики, дослідження досвіду українського мистецтва ХХ століття, зокрема творчості Л. Курбаса та К. Муратової. Не менш активним є використання біографічного методу в контексті естетичних досліджень. Це дало змогу проаналізувати творчість найвідоміших представників культури і мистецтва ХХ століття П. Флоренськго, Т. Манна. В. Кандинського, К. Штокгаузена. У роботах київських естетиків широко представлений аналіз західноєвропейських та американських естетичних концепцій, обۥєктом аналізу стають естетичні концепції сучасного мистецтва постмодернізму (наукові роботи Т. Гуменюк). Сучасні дослідження київської естетичної школи продовжують роботу над проблематикою, закладеною на початку 2000-х років, а саме: виявлення наукового потенціалу біографічного методу в естетиці, історична реконструкція теоретичного доробку європейської естетики, вивчення міжпредметних звۥязків естетики з етикою, культурологією, філософською антропологією, психологією та мистецтвознавством.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте естетичні ідеї доби Київської Русі, акцентуйте звۥязок етичних та естетичних уявлень в змісті писемних творів

2. Розкрийте значення принципу калокагатії для формування естетичних ідей в Україні ХУШ століття.

3. Назвіть освітньо-наукові центри в Україні ХУШ століття. Які навчальні предмети сприяли розробці естетичної проблематики?

4. Дайте характеристику естетичної моделі в Україні ХІХ століття. Яка проблематика стає провідною для естетико-мистецтвознавчих пошуків в Україні другої половини ХІХ століття?

5. Визначте напрямки наукових естетичних пошуків представників київської естетичної школи 2000-2010 років.

Висновки по темі 3. У ході вивчення теми 3 предметом обговорення стали питання формування і розвитку естетичних ідей в Україні. Наша увага в звۥязку із цим зосередилась на реконструкції давніх етико-естетичних ідей, на аналізі діяльності українських освітньо-наукових центрів, на виявленні особистого вкладу видатних діячів української культури, мистецтва та освіти у формування естетики як наукової дисципліни.. Ми наголосили на значення української естетики як частки національної духовності. Історична реконструкція розвитку української естетики дозволила нам сформулювати певні ознаки української естетики, котрі надають їй специфічності та самобутності. Першою ознакою української естетики було те, що розробка естетичних ідей в структурі українського гуманітарного знання довгий час здійснювалася опосередковано, в широкому міжкультурному, міждисциплінарному просторі, в полікультурному діалозі з філософсько-естетичною думкою країн Західної та Східної Європи. Дана обставина дозволяло українським мислителям, дослідникам-науковцям, викладачам українських університетів, діячам мистецтва акумулювати та узагальнювати національний культурно-мистецький досвід на рівні загальноєвропейських естетичних ідей та естетичних теорій. Другою ознакою української естетики є запровадження принципу калокагатії як принципу гармонійного поєднання естетичного з етичним, прекрасного з добрим, зовнішньої людської краси з духовністю. Принцип калокагатії довгий час зберігав свої провідне значення і застосовувася до аналізу краси природи, краси суспільних стосунків, краси людських вчинків, до людської краси як поєднання краси фізичної з духовною красою. Специфічністю мислення представників української естетики була висока оцінка народного мистецтва, шанобливе ставлення до народних митців як хранителів традицій народного мистецтва та народної моралі, стремління до узагальнення художніх надбань народного й професійного мистецтва на теоретичному рівні.

У викладенні навчального матеріалу ми послідовно проаналізували найбільш значущі з точки зору нашої проблематики етапи історії української культури. Ми виділили етап Київської Русі як відзначений значним розквитом мистецтв, формуванням мистецьких комплексів та синтезом видів мистецтва. Ми відмітили вплив античних та візантійських культурних традицій на культуру і мистецтво Київської Русі. Одночасно ми зупинилися на писемних памۥятниках доби Київської Русі й наголосили на тому, що естетична проблематика формується в контексті моральних повчань та морально-релігійних роздумів, зосереджується на аналізі питань краси, моральних вчинків.

Наступним етапом формування естетичних ідей в Україні був період ХУШ століття. Ми відмітили кілька напрямків формування естетичних ідей, зокрема освітньо-наукову діяльність Києво-Могилянської академії як учбового закладу європейського рівня, відкритого для культурного діалогу з європейськими країнами. Ми проаналізували практику викладання курсів риторики та поетики, як таких, що сприяли теоретичному оформленню естетичної проблематики, відмітили міжкультурну діяльність випускників Києво-Могилянської академії, їх вклад у культурно-мистецьке життя європейських країн, звернули увагу на подальшу розробку калокагативного принципу як принципу естетики в «філософії серця» Г. Сковороди.

ХІХ століття було складним періодом розвитку української національної культури. Стосовно першої половині ХІХ століття ми звернули увагу на на комплекс естетичних ідей, властивий поезії Т. Шевченка. Ми звернули увагу на те, що в першій половині ХІХ століття розробка естетичних ідей здійснювалася на тлі значного пожвавлення мистецької діяльності в різних регіонах України. Друга половина ХІХ століття важлива з точки зору діяльності університетів Харкова й Києва. Ми відмітили наполегливу працю викладачів українських університетів з розробки навчальних курсів естетики. Для даного періоду формування української естетики важливою була також творчість талановитих українських митців, письменників, музикантів, акторів і драматургів. Українське мистецтво другої половини ХІХ століття сприяло акцентуванню соціальної проблематики в структурі естетичного знання. У підсумку ми розглянули діяльність київської естетичної школи 2000-2010 років, визначили напрямки наукових пошуків, акцентували місце української естетики в структурі міжпредметних звۥязків.

Тема 4. „ Основні категорії сучасної естетики: естетичне; катарсис; смак. ”

1. Естетичне як метакатегорія естетики ХХ – ХХІ століть

2. Форми реалізації естетичного.

3. Катарсис

4. Смак

Ключові слова: естетичне, естетизм, гедонізм, естетичний досвід, естетична свідомість, естетична культура,

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

· одержати знання щодо теоретичного змісту естетичного як метакатегорії сучасної естетики, виявити науковий потенціал естетичного та форми реалізації феномену естетичного в сучасному житті та в культурі

· ознайомитися зі змістом категорій катарсис, смак, порівняти класичне та сучасне значення даних категорій

· володіти ключовими поняттями естетичне, естетизм, гедонізм, естетичний досвід, естетична свідомість, естетична культура.

Методичні рекомендації до вивчення теми 4. При вивченні теми чотири слід звернути увагу на естетичне як метакатегорію сучасної естетики, на форми реалізації естетичного в сучасному житті та в сучасній культурі, на специфіку використання понять естетичного досвіду, естетичної свідомості, естетичної культури в структурі естетичної теорії ХХ – ХХІ століть.

Вивчаючи пункт 4.1. слід детально розібратися в змісті категорії естетичного як провідної категорії сучасного естетичного знання, звернути увагу на визначення естетичного в змісті естетичних теорій ХХ - ХХІ століть та розширення, в звۥязку із цим кола дискусійних питань некласичної естетики. Особливу увагу слід звернути на причини девальвації класичного поняття прекрасного в естетиці ХХ – ХХІ століть. Спробуйте відповісти на запитання: чому поняття прекрасного неспроможне повністю пояснити процеси сучасного мистецтва? Для опрацювання цих питань зверніться до підручника: Бычков В. В. Эстетика. – М.: ГАРДАРИКИ, 2002. – Гл. П, параграф 1.

Вивчаючи пункт 4.2. звернути увагу на зміст понять естетичного досвіду, естетичної свідомості як таких, що конкретизують зміст категорії естетичного і використовуються дослідниками для опису естетичної культури. Які ознаки є найбільш характерними для сучасного стану естетичної культури? Чи можна вважати сучасну естетичну культуру такою, що є повۥязаною виключно з мистецтвом? Які сфери людського життя, крім сфери мистецтва обіймає сучасна естетична культура? Аргументуйте свою думку прикладами. Для опрацювання цих питань зверніться до підручника: Бычков В. В. Эстетика. – М.: ГАРДАРИКИ, 2002. – Гл. П, параграф 1.

Вивчаючи пункт 4.3. проаналізуйте історію формування поняття катарсис як поняття, успадкованого некласичною естетикою від естетики класичної доби. Спробуйте пояснити актуальність поняття катарсис для сучасної культури. У чому полягає зміст поняття катарсис, на яки властивості людських почуттів та людського сприйняття вказує дане поняття? Для відповіді на ці запитання зверність до підручника: Бычков В. В. Эстетика. – М.: ГАРДАРИКИ, 2002. – Гл. П, параграф 1.

Вивчаючи пункт 4.4 детально ознаймтесь зі змістом поняття естетичного смаку, порівняйте значення феномену смаку в класичній та некласичній естетиці. Чи можна стверджувати, що естетичні смаки є незмінними? У чому полягають причини трансформації естетичних смаків? Наскільки властива естетичному смаку обۥєктивність? Чи можна виховувати індивідуальний смак? Для відповіді на ці запитання зверніться до підручника: Бычков В. В. Эстетика. – М.: ГАРДАРИКИ, 2002. – Гл. П, параграф 2.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: