Бойченко П. К.	–	доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри лабораторної діагностики ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».
Андреєва І. В.	–	доктор медичних наук, професор кафедри хірургії з основами торакальної, кардіоваскулярної та пластичної хірургії ДЗ «Луганський державний медичний університет».
Самчук В. А.	–	кандидат біологічних наук, доцент кафедри анатомії, фізіології людини та тварин ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Виноградов О. О.

В49	Санітарія і гігієна: метод. рек. до лаб. робіт / О. О. Виноградов, О. А. Виноградов; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. – 87 с.

Навчальний посібник містить рекомендації до проведення лабораторних робіт і включає основні найбільш поширені в галузі загальної та комунальної гігієни методики санітарно-гігієнічних досліджень.

Методичні рекомендації призначені студентам Інституту торгівлі, обслуговуючих технологій і туризму, які навчаються за фахом «Готельно-ресторанна справа».

Рекомендовано до друку Вченою радою Луганського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № ** від ** **** 2013 р.)

Зміст

Вступ. 6

Лабораторна робота № 1 (2 год.)
Методологія санітарно-гігієнічних досліджень. Гігієна повітряного середовища. Комплексна оцінка повітряного середовища в навчальній аудиторії. Мікроклімат 8

Додаток 1. 13

Лабораторна робота № 2 (2 год.)
Клімат і погода у гігієнічному відношенні. Рекреаційні характеристики клімату.
Акліматизація. 16

Лабораторна робота № 3 (2 год.)
Опалення і вентиляція житлових і громадських будівель. Гігієнічні вимоги і методи оцінки
природної й штучної вентиляції 28

Лабораторна робота № 4 (2 год.)
Раціональне освітлення, методи оцінки
природного й штучного освітлення. 34

Додаток 2. 41

Лабораторна робота № 5 (2 год.)
Санітарно-гігієнічне значення комунального
й виробничого шуму. Методи визначення
рівнів шуму. 45

Лабораторна робота № 6 (4 год.)
Основи раціонального харчування осіб різних
вікових груп. Оцінка адекватності харчування. Складання добового раціону 51

Додаток 3. 66

Методика виконання самостійної роботи
Санітарно-гігієнічне обстеження житлового
будинку (гуртожитку) 73

Питання для самостійного опрацювання курсу. 82

Критерії оцінювання. 86

Вступ

Людина біля 80 відсотків свого часу проводить у закритих приміщеннях, саме тому фундаментом збереження нормальної життєдіяльності, зміцнення здоров’я й попередження захворювань є створення та підтримка у житлових і громадських будинках оптимальних параметрів навколишнього середовища – комфортного мікроклімату.

Для дослідження факторів, що впливають на організм людини в умовах закритих приміщень, використовують різноманітні санітарно-гігієнічні методи: санітарного обстеження й опису, лабораторні та інструментальні методи (фізичні, хімічні, біологічні та ін.), санітарно-статистичний метод, метод гігієнічного експерименту, метод санітарної експертизи, клінічний метод. Санітарно-гігієнічні методи дослідження – обов’язковий елемент попереджувального та поточного санітарного контролю, гігієнічного нормування, протиепідемічних та профілактичних заходів.

До посібника увійшли основні найбільш поширені у галузі загальної та комунальної гігієни методики санітарно-гігієнічних досліджень, а саме: дослідження температурного режиму і мікроклімату жилих та громадських приміщень, санітарно-гігієнічна оцінка опалення, вентиляції, освітлення і шумового навантаження, визначення добових енергетичних витрат та складання добового раціону.

Посібник призначений для студентів І курсу Інституту торгівлі, обслуговуючих технологій і туризму спеціальності «Готельно-ресторанна справа» та відповідає робочій навчальній програмі з дисципліни «Гігієна та санітарія в галузі».

На вивчення питань санітарно-гігієнічного забезпечення готельно-ресторанної справи виділяється
32 аудиторних години (2 модуля), з них 18 лекційних годин та 14 годин лабораторних робіт.

У посібнику також надано методику виконання самостійної роботи, перелік теоретичних питань для самостійного опрацювання та критерії оцінювання (відповідність шкали оцінювання ECTS з національною системою оцінювання в Україні).

Лабораторна робота № 1 (2 год.)Тема: Методологія санітарно-гігієнічних досліджень. Гігієна повітряного середовища. Комплексна оцінка повітряного середовища в навчальній аудиторії. Мікроклімат

Мета заняття: ознайомитися з приладами та методами санітарно-гігієнічних досліджень, вивчити санітарно-гігієнічне значення фізичних факторів повітряного середовища, засвоїти параметри комфортного мікроклімату в житлових приміщеннях, розглянути основні положення ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», ДБН В.2.2-9-99 «Будівлі і споруди. Громадські будинки та споруди» та ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», опанувати методики визначення температури, вологості повітря й атмосферного тиску.

Обладнання: термометри спиртові й ртутні, гігрометри психрометричні, аспіраційні психрометри (Ассмана), барометри-анероїди, штативи, дистильована вода, піпетки.

Хід роботи:

Оптимальні умови повітряного середовища – важливий чинник збереження здоров’я й працездатності людини.

Несприятливі зміни навколишнього повітря призводять до виникнення різноманітних патологічних станів: перегрівання або переохолодження, інфекційних захворювань, зниження працездатності та ін.

При санітарно-гігієнічному дослідженні повітря враховують його фізичні властивості (температуру, вологість, швидкість і напрямок руху повітря, атмосферний тиск, електричний стан, радіоактивність й напруженість сонячної радіації), хімічний склад (постійні складові частини й сторонні гази), механічні домішки в повітрі, бактеріальне забруднення.

1. Визначення температури повітря здійснюють за допомогою термометрів, дотримуючись таких правил:

- прилади для вимірювання температури повітря встановлюють так, щоб виключалася дія на них сонячних променів, сильно нагрітих або охолоджених предметів;

- термометри підвішують на спеціальних штативах, не можна тримати їх у руках і близько нахилятися над ними;

- відлік і реєстрацію показань термометрів проводять через 10 хв після того, як вони розташовані у місці, що досліджується;

- при дослідженні температурного режиму приміщень температуру вимірюють в горизонтальному й вертикальному напрямках. Вимірювання в горизонтальному напрямку проводять в трьох точках у діагональному перетину приміщення: біля внутрішньої та зовнішньої стіни, а також у центрі приміщення (рис. 1).

Рис. 1. Точки вимірювання температури у приміщенні в горизонтальному напрямку: 1 – внутрішня стіна, 2 – центр приміщення, 3 – зовнішня стіна

- температуру повітря біля стін вимірюють на відстані 20 см від них. У вертикальному напрямку температуру визначають на рівнях 0,1 – 1,0 – 1,5 м від рівня підлоги;

- при аналізі даних, що характеризують температурний режим приміщень, ураховують особливості обладнання й експлуатації систем опалення та вентиляції, а також погодні та температурні умови поза приміщенням.

2. Визначення відносної вологості повітря здійснюють за допомогою аспіраційних психрометрів.

Аспіраційний психрометр Ассмана (рис. 2) складається з двох однакових ртутних термометрів:
сухого 1 і вологого (змоченого) 2, замкнених у захисні металеві трубки, що з’єднуються загальним повітропроводом 3 із пружинним вентилятором 4 у верхній частині пристрою. За допомогою ручки 5 заводиться пружина вентилятора. Вентилятор з постійною швидкістю 4 м/с проганяє повітря через резервуари термометрів для того, щоб вони обоє знаходилися водночас в однаковому стані.

Резервуар вологого термометра, обкутаний батистом, перед початком дослідження змочується дистильованою водою.

При визначенні вологості повітря прилад розміщують на відстані 1,5 м від підлоги, у центрі приміщення. Через 10 – 15 хв спостережень фіксують показання сухого й вологого (змоченого) термометрів.

Температура повітря визначається за сухим термометром, вологість – за різницею показників сухого й вологого термометра.

Обчислення абсолютної вологості (А) здійснюється за допомогою формули:

де f – максимальна вологість, розмір якої визначається за таблицею 1; а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює для відкритої атмосфери – 0,00074, для приміщень – 0,0011; t – температура сухого термометра;
t₁ – температура вологого термометра; В – атмосферний тиск (у мм рт. ст.; див. завдання 3).

Рис. 2. Аспіраційний психрометр Ассмана (див. пояснення в тексті)

Відносну вологість (О) обчислюємо за формулою:

де А – абсолютна вологість; М – максимальна вологість, яка визначається за табл. 1.

Таблиця 1

Максимальна вологість повітря при різних температурах (А. І. Гурова та соавт., 1991)

Температура повітря, °С	Максимальна вологість, мм. рт. ст.	Температура повітря, °С	Максимальна вологість, мм. рт. ст.
	4,58		30,04
	9,20		31,84
	9,84		33,69
	10,5		35,66
	11,23		37,73
	11,99		39,90
	12,73		42,17
	13,63		44,16
	14,53		46,65
	15,48		49,26
	16,48		52,00
	17,73		55,32
	18,65		58,34
	19,83		61,50
	21,07		64,80
	22,38		68,26
	23,76		71,88
	25,20		92,51
	26,74		118,04
	28,34		149,38

Фізіологічний дефіцит насичення вологості (ФДН; характеризує умови випару вологи з поверхні шкіри або дихальних шляхів – чим нижче відносна вологість повітря й дефіцит насичення, тим менше повітря насичене водяними парами, тим більшу кількість вологи він здатний прийняти) визначається за формулою:

де М – максимальна вологість при t = 37° С (визначається за табл. 1), А – абсолютна вологість у момент вимірювання.

3. Для визначення атмосферного тиску використовують барометр-анероїд – безрідинний барометр, дія якого основана на вимірюванні деформацій тонкостінної металічної посудини, в якої відсутнє повітря.

Розмір атмосферного тиску обчислюють у кілопаскалях (кПа). Для перерахунку показників атмосферного тиску в мм рт. ст. отриманий результат множать на коефіцієнт 7,501.

4. На підставі проведеного дослідження зробити висновок про стан мікроклімату в навчальній аудиторії (див. додаток 1), при необхідності вказати заходи щодо його поліпшення.

Додаток 1

Параметри комфортного мікроклімату в навчальних аудиторіях (за ДСанПіН 5.5.6.009-98)

Температура повітря – 19,5 ± 0,5° С; Відносна вологість повітря – 60 ± 5,0 %; Швидкість руху повітря – не більше 0,1 м/с.

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря (за ДСН 3.3.6.042-99)

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, ° С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/сек.
Холодний період року	Легка Iа	22 – 24	60 – 40	0,1
Легка Iб	21 – 23	60 – 40	0,1
Середньої важкості IIа	19 – 21	60 – 40	0,2
Середньої важкості IIб	17 – 19	60 – 40	0,2
Важка III	16 – 18	60 – 40	0,3

(продовження таблиці)

Теплий період року	Легка Iа	23 – 25	60 – 40	0,1
Легка Iб	22 – 24	60 – 40	0,2
Середньої важкості IIа	21 – 23	60 – 40	0,3
Середньої важкості IIб	20 – 22	60 – 40	0,3
Важка III	18 – 20	60 – 40	0,4

Контрольні питання:

1. Визначення гігієни як науки, структура дисципліни, мета й завдання.

2. Методи гігієнічних досліджень.

3. Основи гігієнічного нормування.

4. Санітарно-епідеміологічна служба. Попереджувальний та поточний санітарний контроль.

5. Уплив факторів зовнішнього середовища на організм людини.

6. Фізіологічні механізми терморегуляції.

7. Гігієнічне значення температури повітря. Температурний режим в житлових приміщеннях.

8. Методика дослідження температурного режиму. Температурні шкали.

9. Гігієнічне значення вологості повітря. Методика визначення вологості повітря.

10. Джерела забруднення атмосферного повітря. Заходи щодо профілактики забруднення атмосферного повітря.

11. Визначення поняття «мікроклімат». Характеристика комфортного та дискомфортного мікроклімату.

12. Комплексна оцінка мікроклімату житлових і громадських приміщень.

Основна література:

1. Гігієна та екологія людини: підручник /
за ред. В. Г. Бардова. – К., 2005. – С. 10 – 32, 73 – 86,
96 – 109.

2. Коммунальная гигиена / под общ. ред.
Е. И. Гончарука. – К.: Здоров’я, 2006. – С. 613 – 618.

Додаткова література:

1. Габович Р. Д. Гигиена / Р. Д. Габович,
С. С. Познанский, Г. Х. Шахбазян. – К.: Вища шк., 1984. – 320 с.

2. Гурова А. И. Практикум по общей гигиене /
А. И. Гурова, О. Е. Горлова. – М.: ИУДН, 1991. – 175 с.

3. Даценко І. І. Гігієна і екологія людини: навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 248 с.

4. Загальна гігієна: словник-довідник / за ред.
І. І. Даценко. – Львів: Афіша, 2001. – 244 с.

5. Измеров Н. Ф. Общая и коммунальная
гигиена / Н. Ф. Измеров, В. Ф. Кириллов, Н. Н. Трахтман. – М.: Медицина, 1985. – 384 с.

6. Пивоваров Ю. П. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене / Ю. П. Пивоваров,
О. Э. Гоева, А. А. Величко. – М.: Медицина, 1983. – 256 с.

7. Трушкина Л. Ю. Гигиена и экология
человека: учебное пособие / Л. Ю. Трушкина,
А. Г. Трушкин, Л. М. Демьянова. – Ростов-н/Д.: Феникс, 2003. – 448 с.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных