Кількість літрів вуглекислого газу, що виділяє доросла людина за годину

На наступному етапі визначення належного об’єму вентиляції здійснюють розрахунок фактичного об’єму повітря на одну людину в навчальній аудиторії:

,

де L_Ф – фактичний об’єм повітря на одну людину в навчальній аудиторії; V – об’єм повітря в аудиторії в кубічних метрах; N – кількість людей в аудиторії.

2. Визначення належної кратності повітрообміну здійснюють за формулою:

,

де К_Н – належна кратність повітрообміну; L_Д – належний об’єм повітря в кубічних метрах на одну людину протягом години; N – кількість людей в аудиторії; V – об’єм приміщення в кубічних метрах.

3. Визначення фактичної кратності повітрообміну здійснюють за формулою:

,

де К_Ф – фактична кратність повітрообміну; a – площа вентиляційного отвору, м²; b – швидкість руху повітря, м/с (див. роботу 2); c – час провітрювання, сек.; V – об’єм приміщення, м³.

4. Визначення необхідного розміру перетину повітроводу здійснюють за діаграмою (рис. 8),
з урахуванням швидкості руху повітря в межах
від 3 до 5 м/с.

5. Коефіцієнт аерації показує можливості компенсації об’єму повітря й правильність обладнання вентиляції (кватирок, фрамуг, вентиляційних отворів).
У нормі коефіцієнт аерації повинен бути не меншим за
¹/₅₀ (0,02).

Обчислення коефіцієнта аерації здійснюють за формулою:

,

де КА – коефіцієнт аерації; S_К – площа кватирок; S_П – площа підлоги; n – кількість кватирок.

6. Розрахунок необхідної потужності охолодження і споживній потужності кондиціонера.

Приблизний розрахунок потужності охолодження кондиціонера проводять відповідно до розміру надлишкового тепла в приміщенні за формулами:

Q = Q₁ + Q₂ + Q₃,

де Q – сумарне надлишкове тепло; Q₁ – надлишкове тепло приміщення; Q₂ – надлишкове тепло від побутової техніки, оргтехніки (становить 30 % від споживаної потужності обладнання, що знаходиться в приміщенні; наприклад, для комп’ютера Q₂ буде в середньому рівний 300 Вт); Q₃ – надлишкове тепло від людей (становить 100 Вт на одну людину, що займається розумовою працею, 100 – 300 Вт на одну людину, що займається фізичною працею);

Q₁ = V × q,

де Q₁ – надлишкове тепло приміщення; V – об’єм приміщення, м³; q – надлишкове тепло від сонячного випромінювання, яке становить: при півн. и півн.-сх. орієнтації вікон – 30 Вт, при сх. и півн.-зах. – 35 Вт, при зах. и півд.-сх. – 38,5 Вт, при півд. и півд.-зах. – 43 Вт.

Потужність охолодження кондиціонера, як правило, більше споживної потужності. Відношення потужності охолодження до споживної потужності називається енергоефективністю кондиціонера (EER – Energy Efficiency Ratio) або COP (Coefficient of
Performance – коефіцієнт корисної дії). Для побутових кондиціонерів EER становить 2,5 – 4,0; так, наприклад, кондиціонер з потужністю охолодження 2,0 кВт має споживну потужність ≈ 700 Вт.

Більшість виробників випускає кондиціонери зі споживною потужністю близької до стандартного ряду: 2,0; 2,5; 3,5; 5,0; 7,0 кВт.

7. На підставі проведеного дослідження зробити висновок про стан систем вентиляції в навчальній аудиторії.

Контрольні питання:

1. Гігієна планування населених місць. Урбанізація. Позитивні та негативні ознаки урбанізації.

2. Гігієнічні питання внутрішнього планування житлових будинків квартирного та готельного типу.

3. Опалення. Види опалення – централізоване й місцеве опалення; водяне, променеве (радіаційне) та повітряне опалення.

4. Гігієнічна характеристика водяного опалення, переваги і недоліки.

5. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря, що видихає людина.

6. Джерела забруднення повітря житлових і громадських будівель.

7. Гігієнічне значення вентиляції. Показники, що характеризують процес вентиляції (вентиляційний об’єм, кратність повітрообміну).

8. Особливості природної та штучної вентиляції.

9. Методи оцінки ефективності вентиляції.

10. Санітарно-гігієнічні вимоги та особливості кондиціювання повітря.

11. Параметри вентиляції та кондиціювання в будинках готельного типу.

Основна література:

1. Гігієна та екологія людини: підручник /
за ред. В. Г. Бардова. – К., 2005. – С. 73 – 86, 129 – 147.

2. Коммунальная гигиена / под общ. ред.
Е. И. Гончарука. – К.: Здоров’я, 2006. – С. 618 – 623, 630 – 651.

Додаткова література:

1. Даценко І. І. Гігієна і екологія людини: навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 248 с.

2. Загальна гігієна: посіб. до практ. занять /
за ред. І. І. Даценко. – Львів: Світ, 2001. – 471 с.

3. Загальна гігієна: словник-довідник / за ред.
І. І. Даценко. – Львів: Афіша, 2001. – 244 с.

4. Измеров Н. Ф. Общая и коммунальная
гигиена / Н. Ф. Измеров, В. Ф. Кириллов, Н. Н. Трахтман. – М.: Медицина, 1985. – 384 с.

5. Пивоваров Ю. П. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене / Ю. П. Пивоваров,
О. Э. Гоева, А. А. Величко. – М.: Медицина, 1983. – 256 с.

Рис. 8. Діаграма для визначення необхідного розміру перетину повітроводу

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: