2 страница. Мастопатія (фіброзно-кістозна хвороба, дисгормональна дисплазія) – захворювання молочної залози поза вагітністю

Мастопатія (фіброзно-кістозна хвороба, дисгормональна дисплазія) – захворювання молочної залози поза вагітністю, що характеризується спектром проліферативних і регресивних змін тканин молочної залози з порушенням співвідношення епітеліального і соединительнотканного компонентів. Проліферативні зміни включають гіперплазію, проліферацію часточок, проток, сполучної тканини, а регресивні – атрофію, фіброз, утворення кіст.

Епідеміологія

Мастопатія виникає в 30-40% жінок, пік захворюваності приходиться на 45 років. При мастопатії з гіперпластичними процесами ризик розвитку рака зростає в 2,6 рази, при атипічнихх змінах – у 6 разів.

Класифікація

Дифузні форми

• Кістозна (синоніми: хвороба Реклю, аденоматоз)
• Фіброзна
• Фиброзно-кістозна

При дифузійній формі мастопатії в молочних залозах з'являються множинні дрібні кісти чи розростання сполучної тканини (фіброзна матопатия). У більшості випадків відзначається комбінація зазначених змін (фиброзно-кістозна мастопатія).

Локалізовані форми

• Вузлова
• Кіста молочної залози
• Внутріпротокова папілома (син.: хвороба Мінца, цистоаденопапілома, молочна залоза що кровоточить)
• Фіброаденома

Кіста – рухливе, звичайно поодиноке округле утворення, не зв'язане зі шкірою, підшкірною клітковиною і підлягаючою фасцією. Кісти бувають поодинокими і множинними.

Внутріпротокова папілома характеризується розростанням епітелію усередині розширеного у вигляді кісти вивідної протоки молочної залози. Розташовується у великій протоці безпосередньо під соском чи ареолою. При пальпації іноді визначається у вигляді округлого м’якого утворення чи довгастого тяжа. Вважається факультативним предраком.

Фіброаденома – доброякісна пухлина молочної залози. Являє собою безболісне округле рухливе утворення эластической консистенції з гладкою поверхнею. Зустрічається порівняно часто. Має дисгормональне походження.

Передракові захворювання молочних залоз

1. Предменструальна масталгия (мастодінія)

у рамках предменструального синдрому (ПМС) – біль у грудній залозі — збільшує ризик розвитку доброякісних і злоякісних змін у клітках тканини молочних залоз у 2 – 2,5 рази.

Причина– циклічне нагрубання залоз, обумовлене венозним застоєм і набряклістю строми перед менструацією; у цей час молочна залоза збільшується в розмірах більш ніж на 15%.

Виділяють два різновиди раку молочної залози: рак, що розвивається на тлі попередньої потології і без неї.

Мастит

(як правило, мова йде про розвиток запального процесу в молочній залозі в післяпологовому періоді) збільшує імовірність розвитку ЗПМЖ у 3 рази.

На сьогоднішній день статистичні дані, отримані в ході численних досліджень, дозволяють сказати, що травма не є причиною розвитку ЗПМЖ і злоякісного переродження кліток, а, як правило, тільки сприяє їхньому виявленню.

До несприятливих факторів відноситься пізня перша вагітність і пологи (після 30 років) і відсутність пологів в анамнезі - тривала відносна перевага впливу эстрогенов з моменту становлення менструальної функції.

Прояви:

• біль, почуття важкості, розпирання в молочних залозах
• ущільнення (одиночні чи множинні) в одній чи обох молочних залозах
• виділення із сосків
• збільшення регіонарних (пахвових) лимфовузлів (може бути ознакою раку молочної залози)

Основна скарга – ниючі тупі болі, що дають відчуття розпирання і ваги перед менструацією, а іноді — з початку другої фази менструального циклу. Жінки також відзначають хворобливі ділянки ущільнення в тканині молочної залози. 10-15% жінок не відчуває болю, але ділянки ущільнення маються.

Болі й ущільнення в молочних залозах і виділення із сосків при мастопатії бувають непостійними і можуть періодично посилюватися чи зменшуватися, особливо після початку менструацій.

Виділення із соска

Кров'янисті

Внутрипротокова папілома – головна причина патологічних виділень із соска. Виділення спонтанні, як правило, кров'янисті, і, як правило, із соска однієї молочної залози. Це доброякісне захворювання.

При виявленні кров'янистих виділень із соска можуть бути призначені:

• маммографія
• цитологічне дослідження мазка виділень
• висічення ураженої протоки – як лікувальна і діагностична процедура (для виключення злоякісної папиллярної аденокарциноми)

Пухлини молочної залози також можуть бути причиною кров'янистих виділень із соска.

Галакторея

Галакторея – виділення молока з молочних залоз в жінок що неродили чи що закінчили годівлю грудьми; часто спостерігається при гіперпролактинемії (підвищенні рівня пролактину, наприклад, при аденомі передньої частки гіпофіза), захворюваннях щитоподібної залози зі зниженням її функції. У багатьох випадках причину галактореи установити не вдається (ідіопатична галакторея).

ІІ. Злоякісні захворювання

(різні форми раку молочної залози)

Рак молочної залози

Це найчастіша форма злоякісних пухлин у жінок, що складає близько 19% від усіх злоякісних пухлин. Імовірність виникнення рака збільшується з віком прямо пропорційно, приблизно 4% хворих складають жінки молодші 30 років. Найбільша смертність від нього зазвичай у віці 40-50 років. У чоловіків рак грудної залози спостерігається дуже рідко.

Фактори ризику: менопауза у віці старше 50 років; відсутність пологів або перші пологи у віці старше 30 років (захворюваність у 3 рази частіша); сімейний анамнез, що свідчить про рак молочної залози в матері, сестри (у 2 рази частіша) чи їх обох (у 6 разів частіша); фіброзно-кістозна мастопатія (у 3-5 разів частіша).

В розвитку рака молочної залози істотну роль відіграють попередні патологічні процеси в її тканинах, в основному повторні дисгормональні гіперплазії з утворенням вогнищ фіброзно-кістозної мастопатії (фіброаденоматозу). Причинами цих змін у тканині молочної залози служить ряд ендокринних порушень, нерідко обумовлених супутніми захворюваннями яєчників, повторними абортами, нетривалил годуванням дитини і т.п. Ризик збільшується із збільшенням розміру залози. Деяке значення в розвитку рака молочної залози можуть мати анатомо-ембріологічні відхилення – наявність додаткових часточок залозистої тканини, а також попередньої доброякісної пухлини – фіброаденоми молочної залози. Усі ці утворення, незалежно від їхньої схильності до злоякісного переродження, підлягають видаленню, тому що іноді їх тяжко з достатньою упевненістю відрізнити від рака, що починається.

Локалізація ракових пухлин у молочних залозах різноманітна. Однаково часто уражається як права, так і ліва залоза; приблизно в 2,5% спостерігають двосторонні раки молочних залоз. Вузол у другій залозі може виявитися як метастазом, так і другою самостійною пухлиною.

У самій молочній залозі найчастіше (приблизно в ½ хворих) пухлини виникають у верхньо-зовнішньому квадранті, іноді із самого її краю на границі з пахвовою западиною.

ФОРМИ РМЗ

Початкова. Ця форма є доклінічною стадією розвитку пухлини, діагностика якої базується на застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження – мамографії, УЗД, пункційної біопсії, радіонуклідного обстеження. Реальною можливістю, яка забезпечує збільшення частоти раннього розпізнавання пухлин є систематичне профілактичне обстеження жінок, особливо тих, які входятьдо групи підвищеного ризику.
Вузлува. Клінічним проявом цієї форми є наявність щільного вузла в тій чи іншій ділянці молочної залози (частіше у верхньозовнішньому квадранті). При пальпації вузол обмежено рухомий, поверхня горбиста. Можуть спостерігатись шкірні симптоми: симптом умбілікації, зморшкуватості. При першої у процесі з’являється симптом лимонної шкірки над пухлиної і за її межами, проростання шкіри пухлиною з утворенням виразок, потовщення, втяжіння і фіксація соска, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів
Дифузний рак об’єднує наступні форми:
- Набряково-інфільтративну.
- Панцирну.
- Маститоподібну.
- Бешихоподібну.
Набряково-інфільтративна форма зустрічається частіше в молодих жінок, нерідко в період вагітності і лактації. Молочна залоза при даній формі збільшена, шкіра її пастозна і набрякла. Може бути невелика гіперемія. Позитивний симптом лимонної шкіри.
Пухлинний вузол, як такий, не визначається, а пальпується ущільнення по типу інфільтрата без чітких контурів.
Панцирний рак характеризується пухлинною інфільтрацією як самої тканини залози, так і всієї товщі шкіри та підшкірної клітковини. Залоза зменшена, підтягнута догори, фіксується до передньої грудної стінки. Шкіра стає щільною, пігментованою, нерухомою. На її поверхні з'являються множинні пухлинні вузлики, частина яких вкривається виразками і кірочками.
Маститоподібний рак. Молочна залоза збільшена, щільна, обмежено рухома по відношенню до грудної стінки. Відмічається шкірна гіперемія, підвищення температури шкіри. Пухлина швидко інфільтрує всю тканину залози, поширюючись на шкіру, ретромамарну клітковину, грудні м'язи. Перебіг захворювання швидкий
Бешихоподібний рак проявляється червонною пухлинною інфільтрацією молочної залози, при якій відбувається внутрішньошкірне поширення пухлини по лімфатичних судинах. Шкіра залози вкривається рожевими плямами з нерівними, язикоподібними краями, зовні нагадуючи бешиху.Гіперемія може поширюватись на шкіру грудної стінки. Перебіг захворювання гострий з високою температурою
Рак Педжета – це своєрідна форма раку молочної залози, перебіг якої супроводжується ураженням соска і ареоли. Виникає він з епітелію молочних ходів соска. Почервоніння починається з появи на шкірі соска і ареоли сухих лусочок, кірочок, тріщин, поверхневих ерозій з червонною, зернистою поверхнею. Такий стан може тривати від кількох місяців до 3-х років і більше. З часом сосок стає плоским, втягується, деформується. У його основі утворюється щільний вузол, який інфільтрує сосок, поширюючись на ареолу і вглиб залози.
Основний шлях метастазування раку молочної залози – лімфогенний, тому насамперед уражуються регіонарні лімфатичні вузли. Віддалені метастази найчастіше локалізуються в хребті, кістках тазі, ребрах, печінці, яічниках, мозку
Клініка.

Клінічна картина раку молочної залози характеризується в першу чергу появою пухлинного вузла або ущільнення з нечіткими межами в молочній залозі. При цьому спостерігається зміна положення залози – вона разом із соском підтягнута догори або в’яла й опущена донизу. Над місцем розташування пухлини відзначається сплощене або лункоподібне втягнення шкіри, іноді симптом апельсинової кірки, а в наступному з'являється виразка.

Типові симптоми рака молочної залози – сплощення й втягнення соска, а також кров'янисті виділення з нього. Больові відчуття не є діагностичною ознакою: можуть бути відсутні при раку й у тій же час сильно турбувати хворих із мастопатією.

У цілому перебіг рака молочної залози залежить від багатьох факторів і в першу чергу від гормонального статусу й віку жінки. У молодих, особливо на фоні вагітності й годування, він дуже швидкий, рано дає віддалені метастази. У той же час в старих жінок рак молочної залози може існувати по 8-10 років без схильності до метастазування.

Діагностика.

Для розпізнавання раку молочної залози проводять ретельний огляд і пальпацію хворої. Спочатку її обстежують стоячи з опущеними, а потім піднятими руками, після чого огляд і пальпацію повторюють у горизонтальному положенні хворої на кушетці. При цьому прагнуть виявити всі типові симптоми рака: наявність пухлини, її щільність, нечіткість меж, злучання із шкірою, асиметрія молочних залоз, втягнення соска й ін. Обов'язково досліджують другу молочну залозу з метою виявлення в ній самостійної пухлини чи метастазу, а також проводять пальпацію обох пахвових і надключичних ділянок. Через частоту метастазів у печінку її ділянка також повинна бути пропальпована. Обов'язковим компонентом обстеження є рентгеноскопія легень. При центральному чи медіальному розташуванні пухлини іноді проводять черезгрудинну флебографію для виявлення метастазів у ланцюжках парастернальних лімфатичних вузлів.

У тих випадках, коли симптоми рака молочної залози досить чітко виражені, діагноз не представляє труднощів. Однак на початкових стадіях, при малих розмірах, глибокому розташуванні пухлини й відсутності метастазів розпізнавання злоякісної природи пухлини вимагає додаткового обстеження. У цих цілях використовують рентгенографію молочної залози (безконтрастна маммографія), а також пункцію пухлини з цитологічним дослідженням. Аспіраційна біопсія з наступним цитологічним дослідженням підтверджує діагноз. У біоптаті так саме визначають естрогенні й прогестеронові рецептори. Рецепторпозитивні пухлини краще піддаються гормональній терапії і мають кращий прогноз.

В інших випадках вдаються до біопсії, висікаючи пухлину разом з навколишньою тканиною залози (широка секторальна резекція молочної залози) з терміновим гістологічним дослідженням. При підтвердженні рака операцію відразу розширюють до радикальної. Якщо на першому етапі лікування планують променеву терапію, незалежно від ступеня впевненості клінічний діагноз повинний бути підтверджений цитологічним висновком. УЗД проводять для визначення солідного або кістозного характеру утворення (який пальпується чи не пальпується).

Для уточнення ступеню поширення хвороби і вчасного встановлення діагнозу при подальшому спостереженні використовують сцинтіграфію кістяка (при необхідності рентгенографію кісток), ультразвукове дослідження печінки, рентгенографію легень і т.д.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

СТАТЕВА СИСТЕМА

1. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем

Людина підлягає усім біологічним законам розмноження вищих ссавців, тобто здатна до самовідтворення, збереження і продовження свого роду. Але функція розмноження людини, на відміну від тварин підлягає ще й соціальним законам, які дозволяють розглядати кожну конкретну людину як повноцінну соціальну істоту і сприяють формуванню здорового, гармонійно розвиненого потомства.

Органи розмноження людини, або чоловічі і жіночі статеві органи, забезпечують її відтворення, чи продовження роду. Статеві органи складаються із статевих залоз, у яких формуються гамети (статеві клітини); статевих шляхів – каналів, по яких гамети надходять до місця запліднення; і зовнішніх статевих органів, що забезпечують зустріч гамет і їхнє з’єднання. Функцію статевих органів регулюють підкіркові центри великого мозку, поперековий і крижовий відділи спинного мозку, гіпоталамус і передня частка гіпофіза.

Будова чоловічих статевих органів

Будова чоловічих статевих органів:

складаються з внутрішніх та зовнішніх статевих органів. Внутрішні статеві органи це яєчка (статеві залози) з придатками, статеві канали (сім’явиносні й придаткові протоки), придаткові статеві залози (сім’яні міхурці, передміхурова залоза, залози цибулини сечівника), сечівник.

Яєчка – овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною в шкірному мішку (мошонці). Належать до залоз змішаної секреції: зовнішня функція – це утворення сперматозоїдів, а внутрішня – виділення гормону тестерону. Кожне яєчко складається приблизно з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м. При статевому дозріванні в сім’яних каналах яєчок утворюються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (сперматозоони).

Придаток яєчка – це згорнута спіраллю трубка, що проходити по задній частині шкірного яєчка. Від кожної протоки придатка починається сім'явиносна протока. Вона з'єднується з протоками сім'яних міхурців, утворюючи сім'явипорскувальну протоку. Остання відкривається в сечівник (уретру). Саме отут сечовий шлях об’єднується зі статевим. Секрети придаткових статевих залоз разом із сперматозоїдами утворюють сперму.

Сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами, а також підтримує їхню рухливість. Передміхурова залоза (простата) розташована під сечовим міхуром; охоплює верхню частину сечівника. Вона виділяє слиз, який забезпечує пересування сперматозоїдів сім'явиносною протокою а також процес сім'явипорскування.

Залози цибулини сечівника виділяють слизоподібний секрет, що захищає слизову оболонку сечівника від подразнювальної дії сечі.

Сперма ніколи не надходити в сечівник разом із сечею. Цьому запобігає спеціальний м'яз (сфінктер), розташований на виході з сечового міхура.

До зовнішніх статевих органів відносять мошонку, яка вміщує яєчка та їхні придатки; і статевий член, або пеніс, який слугує для копуляції й виведення назовні сперматозоїдів. Мошонка це вип'ячуванням шкіри тіла, у яку опускаються яєчка напередодні або відразу після народження дитини.

Статевий член (пеніс) має корінь, тіло і голівку. Тіло утворене двома печеристими і губчастими тілами. Печеристі тіла складаються з численних порожнин, у які відкриваються глибокі артерії. Шкіра статевого члена утворює складку (крайню плоть), що прикриває голівку.

Будова жіночих статевих органів.

Жіноча статева система складається також із внутрішніх і зовнішніх статевих органів.

До внутрішніх належать яєчники, маткові труби, матка і піхва. Основна частина жіночих статевих органів міститься в нижньому відділі черевної порожнини між сечовим міхуром і прямою кишкою.

Яєчники – парні статеві залози мигдалеподібної форми, у яких утворюються і дозрівають жіночі статеві клітини – яйцеклітини та статеві гормони, основні з яких естрадіон і прогестерон. До черевної порожнини яєчники прикріплені кількома зв'язками. Вони складаються із зовнішнього і внутрішнього шарів, оточених білковою оболонкою. У зовнішньому (кірковому шарі) розташовані фолікули, у яких утворюються яйцеклітини. Внутрішній (мозковий), або судинний шар утворений сполучною тканиною, через яку проходять кровоносні судини і нерви.

Маткова труба – парний м'язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв'язаний з маткою. Кінцева (вільна) частина маткової труби міститься поблизу яєчника. Вона має розширення (лійку), з отвором, оточеним миготливими війками. Завдяки рухам цих війок яйцеклітина потрапляє до маткової труби, де як правило, відбувається запліднення.

Матка – товстостінний грушоподібний порожнистий м'язовий орган, який виконує менструальну, секреторну й ендокринну функції; а під час вагітності в ній розвивається зародок і плід. У матці розрізняють верхню частину або тіло матки. До неї підходять маткові труби, які відкриваються в порожнину матки двома отворами. Вужча циліндрична нижня частина матки – шийка – сполучає її з піхвою, утворюючи відповідно, третій отвір. Шийка матки – вузький канал, який під час пологів розширюється, щоб їм могла пройти дитина.

Піхва – це м'язова трубка завдовжки приблизно 10 см; копулятивний жіночий орган. У слизовій оболонці піхви є залози, які виділяють бактерицидну змащувальну речовину.

Зовнішні статеві органи складаються із соромітної ділянки і клітора. Соромітна ділянка утворена лобковим підвищенням, великими і малими соромітними губами, передверєм піхви і дівочою плівою.

Великі соромітні губи – це парні товсті складки шкіри, а малі соромітні губи, це тонші, порівняно з великими губами, складки шкіри.

Передверя піхви – щілиноподібний простір, зверху обмежений клітором, а з боків – малими соромітними губами. Клітор – розташований у верхній частині соромітної ділянки.

ІІ. Методи обстеження.

Застосування різноманітних методів діагностики необхідне для виявлення запальних процесів, аномалій розвитку, пухлинного процесу, визначенні його стадії і виборі тактики лікування хворих, що страждають онкологічними захворюваннями. У багатьох випадках для диференціальної діагностики необхідно провести кілька досліджень, використовуючи різні методи. При плануванні дослідження насамперед необхідно враховувати індивідуальні особливості пацієнта й особливості перебігу захворювання, а також знаті принципи, можливості й обмеження шкірного з методів, щоб забезпечити максимально ефективну діагностику і лікування. Тому вибір методу діагностики і тактики дослідження є одним з основних компонентів лікування пацієнтів. Для кваліфікованого й ефективного дослідження з застосуванням різноманітних методів діагностики, а потім і успішного лікування онкологічних хворих, необхідно тісна взаємодія онкологів, лікарів-рентгенологів, радіологів, лаборантів, гістологів, імунологів, лікарів функціональної діагностики та ін.

1. Анамнез.
2. Огляд.
3. Пальпація.
4. Інструментальні методи обстеження.
- Цитологічне дослідження.

Методика: отриманий секрет розводять фізіологічним розчином NaCl, наносять на обезжирене предметне скельце, висушують на повітрі і фарбують одним з методів.

- Пункційна (аспіраційна) біопсія.
видалення або скусування шматочка пухлини чи підозрілої на пухлину тканини для гістологічного дослідження. Вона буває тотальною, коли пухлина, або підозрілий на метастаз лімфатичний вузол видаляється повністю. В онкологічних кабінетах і відділеннях поліклінік пункційна біопсія проводитися звичайною тонкою ін'єкційною голкою. Одночасно з отриманого шляхом аспірації (відсмоктування) матеріалу готується 1-2 і більше цитологічних мазки, що направляються в клінічну лабораторію до цитолога.

5. Променеві методи дослідження

1. Рентгенологічні

2. Ультразвукові

3. Радіонуклідні

- Сцинтіграфія

- радіоімунний аналіз

5. КТ (комп'ютерна томографія)

6. МРТ (магніторезонансна томографія)

1. Рентгенографічене обстеження - є основним методом. Тому він застосовується при обстеженні хворих найчастіше. Сучасна рентгенологія широко проводить томографічне (пошарове) дослідження з контрастуванням органа. За останні роки значно розширилося застосування спеціальних методів дослідження, таких як ангіографія, сальпінгографія, та інш., що підвищує ефективність діагностичних досліджень, які в основному виконуються в стаціонарі.

Для встановлення ураження лімфатичних вузлів і метастазів, що дуже часто супроводжують рак шийки матки, застосовують рентгенологічні методи - лімфографію й ілєокаваграфію.

Гістерографія - це рентгенологічний метод дослідження з попереднім введенням контрастної речовини в порожнину матки. При гіперплазії эндометрия характерною ознакою на рентгенограмі є нерівність контурів порожнини матки. Крім того, у багатьох хворих можуть мати місце такі рентгенологічні симптоми, як дефекти наповнення, нерівномірна інтенсивність тіні в порожнині матки.

Традиційна (рентгенівська) гістеросальпінгографія найчастіше використовується як метод оцінки будови порожнини матки та прохідності труб. Метод дає змогу виявляти трубну безплідність у 96,2% пацієнтів. Проте метод спричиняє променеве навантаження для статевих органів молодої та потенціально фертильної жінки і є досить болючою процедурою. До того ж, рентген-гістеросальпінгографія має багато обмежень щодо діагностики різних причин жіночої безплідності, маючи досить високу чутливість проте низьку специфічність у разі оцінки структурних порушень матки. Хоча є повідомлення про зростання ймовірності вагітності після рентген-гістеросальпінгографії, сам метод вважається виключно діагностичним.

В урології проводять:

• динамічну інфузійну кавернозографію

• ангіографію статевої артерії – підтвердження ангіогенної природи еректильної дисфункції

2. Ультразвукова томографія (УЗД, сонографія)

«Золотим стандартом» інструментальної діагностики в акушерстві і гінекології було і залишається ультразвукове дослідження (УЗИ).

Ультразвукова томографія - високоінформативний метод дослідження, застосовується для діагностики захворювань органів черевної порожнини й заочеревинного простору, малого тазу. Під час дослідження також може бути виконана прицільна пункція пухлини.

Останнім часом з розвитком сучасної апаратури велике поширення одержала доплеросонографія - УЗД-дослідження з використанням ефекту Доплера. При цьому стало можливим спостерігати напрямок і швидкість кровотоку в судинах органа чи патологічного утворення, що дає додаткову цінну інформацію про його будову.

Оскільки ультразвукова томографія сполучає в собі високу інформативність із простотою й безпекою дослідження, вона широко використовується як обов'язковий метод дослідження при підозрі на рак будь-яких локалізацій для виключення наявності метастазів у внутрішні органи і, у першу чергу, печінку.

УЗИ в гінекології.

Виконує функцію контролю стану внутрішніх органів жінки, допомагає проводити діагностику і моніторинг пухлинних утворень матки і яєчників, виявляти причини безплідності і маткових кровотеч

Перевірка прохідності маткових труб. Одна з досить вагомих причин безпліддя - це непрохідність маткових труб, при якій стає неможливим процес транспортування заплідненої яйцеклітини до порожнини матки.
Обструкція (непрохідність маткових труб) може бути наслідком післяопераційного спайкового процесу, запальних захворювань яічників і оточуючих тканин, перитонітів, лікування трубної вагітності або ж анатомічних змін. Для виявлення порушеної прохідності маткових труб слід провести процедуру ехосальпінгографії. Вона полягає у введенні контрасту Еховіст-200 під контролем ультразвукової діагностики. На відміну від „рентгенівської“ ця процедура є неболючою, більш інформативною, профілактичною (зафіксовано випадки настання вагітності після цієї процедури) і нешкідливою (відсутнє опромінення). Проводити ехосальпінгографію слід з 18 по 24 день менструального циклу (перший день циклу - це перший день менструації).

Ультразвуковая визуализация зрілої тератоми яєчника.
Тератома яєчника - герміноклеточне новоутворення, що частіше зустрічається в молодих жінок. Вміст цих утворень буває дуже різноманітним. Нерідко в зрілих тератомах (дермоїдных кістах) виявляються волосся, нігті, зуби, кістки та інш.

Ультразвукова діагностика прогресуючей трубной вагітності.
Позаматкова (ектопічна) вагітність була і залишається частою патологією в акушерсько-гінекологічній практиці, з досить високою летальністю

Варикозне розширення оваріальних вен.
Варикозне розширення оваріальних вен є самостійним захворюванням із вторинним порушенням функції яєчників, що сполучається з різної гормонзалежною гінекологічною патологією. Основним методом діагностики даного захворювання є трансвагинальна ехографія, а способом лікування - рентгеноендоваскулярна оклюзія лівої яєчникової вени.

Єндометріт. Запальне захворювання ендометрію. Зустрічається як інфекційне ускладнення після абортів (особливо кримінальних) або пологів (при невірній тактиці ведення родів, прорушення асептикики, залишенний шматочок плаценти..). Окрім клінікі запалення, на УЗД проявляється:

-Збільшення матки в розмірах

-Зміни серединних маткових структур

-Розширення судин міометрію

-Гіпоехогенне відображення ділянок міометрію за базальним шаром ендометрію
Сальпінгіт. Розширення ампулярної частини маткової труби (гідросальпінкс), у проекції труби – утворення округлої форми, зниженої ехогенності, неоднорідної структури(піосальпінкс), дрібнодисперсна взвісь у розширенній матковій трубі (піосальпінкс), потовщення стінки розширеної маткової сурми з наяністю неоднорідної структури вмісту(піосальпінкс).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: