Монтаж одноповерхових промислових будівель із залізобетонним каркасом.

Об'ємно-планувальні рішення промислових будівель. На практиці найбільш часто зустрічаються одноповерхові повнозбірні промислові будівлі площею 3...20 тис. м². Вони можуть бути безкрановими або обладнаними мостовими електричними кранами.

Одноповерхові промислові будівлі з уніфікованих залізобетонних конструкцій із кроком колон і кроквяних конструкцій 6 і 12 м подано такими схемами:

- безкранові будівлі прольотом 12, 18 і 24 м заввишки до низу кроквяних конструкцій 3,6; 4,2; 4,8; 6,0; 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4 м;

- будівлі, обладнані мостовими кранами вантажопідйомністю 10; 20; 30; 50 т, прольотом 18, 24 і 30 м, заввишки 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2 і 18 м.

Будівлі характеризуються однотипними чарунками, конструкціями й більшими розмірами в поздовжньому й поперечному напрямках.

Основні переваги одноповерхових промислових будівель - відносна дешевизна, можливість застосовувати розріджену сітку колон і передавати навантаження від технологічного устаткування безпосередньо на ґрунт. Такі будівлі, як правило, будують прямокутного обрису в плані, без перепадів висот, із прольотами в одному напрямку.

Розроблено універсальні об'ємно-планувальні й конструктивні рішення будівель, які дозволяють застосовувати індустріальні методи монтажу. Встановлено обмежене число взаємосполучень параметрів будівель або габаритних схем. Розміри прольотів пов'язані з певною висотою й кроком колон, надкрановими габаритами. Всі елементи каркаса, огорожі й покриття одноповерхових будівель кратні номінальним розмірам укрупнених модулів: планувального - 6 м, висотного - 1,2 м.

Послідовність виконання робіт. Одноповерхові виробничі будівлі звичайно монтують із типових елементів, серійно виготовлених на заводах збірного залізобетону. Збірні конструкції одноповерхових будівель підрозділяють на несучі і ті, що обгороджують. До несучих відносять збірні фундаменти, колони, підкранові балки, підкроквяні й кроквяні ферми, до тих, що обгороджують, - плити покриття, ранд-балки (обв'язувальні балки) і стінові панелі.

При прольотах будівель 30 м і більше застосовують ферми зі сталевих конструкцій, будівлі з меншими прольотами можуть перекриватися залізобетонними фермами з паралельними поясами або з верхнім криволінійним поясом - арковим або сегментним. Необхідно відзначити, що зведення будівель із залізобетонним каркасом більш трудомістке в порівнянні з аналогічною будівлею у металевих конструкціях.

Будівлю зі збірних залізобетонних елементів монтують поелементно, їх не укрупнюють у просторові блоки через складність стиків; маса залізобетонного блока перевищує масу аналогічного блока з металоконструкцій у 3...5 разів.

Значно ускладнюється монтаж конструкцій через наявність “мокрих процесів” - необхідності замонолічування стиків. Подальший монтаж конструкцій після установки колон у фундаменти стаканного типу та їх замонолічування починають тільки після досягнення міцності бетону замоноліченого стику 70% марочної. У зв'язку з цим додаткові труднощі виникають при проведенні робіт у зимових умовах.

При наявності на будівельному майданчику декількох кранів монтаж каркаса можна виконувати декількома паралельними й послідовними потоками: монтаж збірних фундаментів, колон, зв'язків між колонами, підкранових балок й елементів покриття; навішування стінових панелей. Така організація робіт дозволяє значно скоротити строки монтажу об'єкта.

Після відкопування ям або траншей під фундаменти, вирівнювання й ущільнення основи розпочинають монтаж фундаментів. При великому заглибленні фундаментів або суцільному котловані під будівлю кран буде переміщатися по дну котловану.

Колони монтують другим потоком тільки після закінчення й приймання закінчених робіт нульового циклу на першій захватці. До таких робіт відносяться: прийняття встановлених фундаментів під монтаж колон, виконання зворотного засипання пазух траншей та ям, здійснення планування ґрунту в межах захватки, прокладання доріг для транспорту, підготовка площадок для складування конструкцій і роботи кранів. Оптимальним рішенням після виконання планування варто вважати улаштування бетонної підготовки під підлоги по всій площі захватки. Допускається улаштування твердого покриття з дорожніх залізобетонних плит для переміщення транспорту й кранів. У цьому випадку для площадок складування конструкцій рекомендується пісочна підготовка.

Колони заввишки до 12 м звичайно не розчалюють, стійкість їх забезпечується тільки закладенням у фундаменті. При установці більш високих колон їх необхідно розчалювати у площині найменшої жорсткості (уздовж ряду колон). Після досягнення необхідної міцності стиків колон з фундаментами можна приступати до монтажу зв'язків й укладанню підкранових балок. Після прихватки заставних деталей підкранових балок до консолей колон і закладення стиків розчалювання між колонами знімають.

Монтаж підкранових балок звичайно виконують в одному потоці з елементами покриття будівлі. Кожну чарунку каркасу будівлі варто монтувати комплексно: встановлюють всі підкранові балки, підкроквяну, кроквяну (одну або дві) ферми, по них всі плити покриття на чарунку. Плити монтують послідовно від одного торця до іншого, першу плиту для крайнього прольоту встановлюють із начіпних площадок, закріплених на колонах першого ряду, плиту для середнього прольоту - з раніше змонтованих плит крайнього прольоту.

Стінові панелі монтують у заключному монтажному потоці звичайно окремим краном. Панелі навішують відразу на всю висоту між сусідніми колонами в ув'язуванні з процесами щодо установки віконних рам і закладання швів між елементами.

При монтажі одноповерхових промислових будівель приоб’єктних складів не влаштовують. Конструкції в зону монтажу доставляють у третю зміну, розвантажують і розкладають у місцях їхнього підйому. Запас конструкцій повинен бути не менше ніж на два дні роботи, при перебоях у поставці запас повинен зростати. Доставку конструкцій можна здійснювати й у денний час, конструкції в цьому випадку підвозять назустріч напрямку монтажу.

Організація монтажу будівель. Для скорочення тривалості будівництва монтаж будівлі звичайно здійснюють від торців до середини, від середини до торців, можливий і інший напрямок, важливо, щоб кожен температурний блок монтувався самостійно. Організують два незалежних об'єктних потоки робіт, кожний з них може включати кілька спеціалізованих потоків з монтажу окремих конструкцій - колон, підкранових балок, елементів покриття й стінових панелей. Кожен спеціалізований потік забезпечують монтажним краном і відповідним комплектом монтажних пристосувань.

Якщо будівля, що зводиться, має значну площу, її ділять на кілька захваток. Розміри захваток приймають залежно від об'ємно-планувального й конструктивного рішень будівлі, особливостей введення його в експлуатацію, трудомісткості робіт. Поділ будівлі на захватки або монтажні ділянки забезпечує потоковість виробництва, утворення для кожної ділянки самостійного монтажного потоку. Роботи на ділянках можуть виконуватися послідовно одним потоком або паралельно й одночасно декількома спеціалізованими потоками на декількох ділянках.

Методи сполучення циклів будівництва. Залежно від можливого й доцільного ступеня сполучення будівельних робіт, монтажу конструкцій і технологічного устаткування промислові будівлі зводять відкритим, закритим, сполученим або комбінованим методами (рис.26). Ці методи відображають різні ступені сполучення й послідовності робіт, що завжди необхідно враховувати при організації монтажу будівельних конструкцій і зведення будівель.

До основних циклів будівництва одноповерхових промислових будівель відносять зведення підземної й надземної частин будівлі, що включає: відкопування котлованів і траншей під фундаменти будівлі й технологічного устаткування, монтаж фундаментів будівлі й бетонування фундаментів під устаткування, монтаж конструкцій надземної частини і зведення убудованих етажерок, монтаж технологічного устаткування й трубопроводів, виконання опоряджувальних робіт.

Рис. 26. Методи сполучення циклів будівництва:

I - відкритий: 1 - зведення підземної частини; 2 - монтаж каркаса; 3 - монтаж технологічного устаткування; 4 - опоряджувальні роботи; II - закритий: 1 - підземна частина під каркас; 2 - каркас будівлі; 3 - підземна частина технологічного устаткування й комунікації; 4 - монтаж технологічного устаткування; 5 - опоряджувальні роботи; III - сполучений: 1 - відкопування загального котловану споруди; 2 - бетонування фундаментів під устаткування; 3 - монтаж каркаса будівлі; 4 - монтаж технологічного устаткування; 5 - опоряджувальні роботи; IV - комбінований - проведення робіт відкритим (I) і закритим (II) способами

Відкритий метод полягає в тому, що спочатку виконують всі роботи зі зведення підземної частини на захватці, після чого монтують конструкції надземної частини будівлі, технологічного устаткування, трубопроводів, виконують всі опоряджувальні роботи. До складу підземного циклу включаються всі роботи зі спорудження підземних конструкцій - фундаментів під будівлю й устаткування, підвальних поверхів з перекриттями над ними, прокладання й засипання всіх комунікацій, улаштування підготовки під підлогу в безпідвальних будівлях. Після закінчення підземного циклу робіт, включаючи підготовку під підлогу, що залишилася, площадка повинна бути спланованою.

Виконання в першу чергу всіх робіт підземного циклу забезпечує можливість найбільш ефективного монтажу надземної частини будівлі або споруди, що є одним із найважливіших умов успішного будівництва індустріальними методами. Однак залежно від об'ємно-планувальних й технологічних рішень будівель й умов будівництва інші методи можуть виявитися більш ефективними.

При закритому методі на кожній монтажній ділянці спочатку виконують земляні роботи й фундаменти тільки під будівлю, після чого монтують його каркас. Після закінчення монтажних робіт усередині каркаса будівлі розробляють котловани, зводять фундаменти під вбудовані конструкції (етажерки) і під технологічне устаткування та всі підземні споруди. Тільки після цього здійснюють монтаж конструкцій етажерок, технологічного устаткування, трубопроводів, виконують всі опоряджувальні роботи.

Закритий метод може бути більш раціональним у тому випадку, коли фундаменти під устаткування займають значну частину прольотів будівлі й необхідним є зведення розвиненої мережі підземного господарства. Це затрудняє пересування кранів, вимагає додаткових витрат на влаштування проїздів. Закритий метод дозволяє розосередити роботи, застосувати самохідні крани, що мають більшу маневреність і більш низьку вартість експлуатації, ніж баштові, які використовуються для монтажу при відкритому методі. Більша частина робіт виконується після зведення покриття будівлі, що є немаловажним для захисту від опадів.

При сполученому методі спочатку відривають загальний котлован під підземне господарство, фундаменти під устаткування й будівлю. Бетонування фундаментів під устаткування й інші підземні роботи поєднують із монтажем каркаса будівлі так, щоб до моменту здачі фундаментів під устаткування було закінчено монтаж каркаса на інших ділянках робіт й можна було розпочати монтаж технологічного устаткування.

При комбінованому методі прольоти з більшим насиченням технологічного устаткування і з розвиненим підземним господарством зводять закритим способом, а прольоти зі слаборозвиненим підземним господарством і невеликою кількістю технологічного устаткування - відкритим. При цьому методі монтажні крани розташовують у прольотах зі слаборозвиненим підземним господарством.

Методи зведення одноповерхових промислових будівель і монтажні механізми. Практикою вироблено ряд методів монтажу будівельних конструкцій промислових будівель, застосовуваних залежно від необхідної послідовності проведення робіт, конструктивної схеми будівлі, що зводиться, виду монтажного й технологічного устаткування, строків і порядку введення будівель в експлуатацію, черговості поставки збірних конструкцій і деталей.

Одноповерхові промислові будівлі легкого типу монтують переважно роздільним методом, важкого типу - комплексним, але основним методом монтажу подібних будівель є змішаний метод.

Будівлі легкого типу монтують самохідними стріловими кранами на гусеничному й пневмоколісному ходу; середнього типу - самохідними стріловими, козловими й баштовими кранами; важкого типу - баштовими кранами великої вантажопідйомності у сполученні з гусеничними й щогло-стріловими як допоміжних.

Для монтажу безкранових будівель при плитах покриття завдовжки 12 м у зв'язку з великою масою ферм і необхідністю монтажу плит на значних вильотах стріли застосовують:

- гусеничні крани з баштово-стріловим устаткуванням вантажопідйомністю 40 т і більше;

- баштові крани при будівлях до трьох прольотів по 24 м при роботі крана з однієї підкранової колії в середньому прольоті;

- козлові крани звичайного типу при ширині будівель до 36 м;

- козлові крани з попередньо напруженим ригелем при ширині будівель до 66 м; ці крани дозволяють здійснювати монтаж конструкцій й устаткування одночасно у двох-трьох суміжних прольотах.

При монтажі будівель легкого й середнього типів часто застосовують метод попередньої розкладки елементів монтажної зони. У будівлях важкого типу конструкції, які монтуються, подають безпосередньо під монтаж (монтаж з коліс). Напрямок подачі елементів звичайно протилежний напрямку монтажу за винятком елементів, що з перед підйомом. Попередню розкладку конструкцій звичайно здійснюють за 1...2 зміни до установки їх у проектне положення. Так роблять, щоб не захаращувати прольоти конструкціями й забезпечити вільний маневр монтажного крана (рис. 27).

Потоковість виконання робіт - безперервне й рівномірне виконання монтажних і всіх супутніх і паралельно виконуваних робіт. Всі монтажні процеси здійснюють за допомогою комплектів підйомно-транспортних й інших машин і механізмів, пов'язаних між собою за основними параметрами, у тому числі й за продуктивністю.

Для організації потокового монтажу будівлю розділяють на захватки та яруси, а при більших розмірах у плані й значних обсягах робіт - на монтажні ділянки або зони. У межах кожної ділянки роботи здійснює окрема будівельна організація, що має в розпорядженні необхідні крани, площадки й устаткування для укрупнювального складання, монтажні пристосування, транспортні засоби для подачі конструкцій на монтаж й ін. Установку конструкцій одноповерхових будівель, їхню вивірку й остаточне закріплення в межах кожної ділянки здійснюють одним або декількома спеціалізованими потоками, кожний зі своїм механізмом для монтажу однотипних конструкцій.

Рис. 27. Схема розкладки й монтажу елементів покриття одноповерхових промислових будівель:

1 - монтаж підкранових балок самостійним потоком; 2 - розвантаження плит покриття; 3 - монтаж плит покриття; 4 - монтажний кран; 5 - додатковий монтажний кран для розвантаження й розміщення елементів у зоні монтажу; 6 - троси для розстропування; 7 - відтяжки; 8 - ферма покриття; 9 - підкранова балка

Раціональна організація монтажного процесу – це потоковість, яка здійснюється шляхом поділу комплексного монтажного процесу на складові й створення заздалегідь установленого ритму монтажу. За певний проміжок часу повинні виконуватися порівняно однакові обсяги робіт при постійному складі бригади монтажників і комплекту машин. Для проведення монтажу в мінімальний термін варто підготувати необхідний фронт робіт, вчасно доставити збірні конструкції в зону монтажу, застосувати раціональні методи монтажу, підібрати оптимальні монтажні крани.

При зведенні одноповерхових промислових будівель всі монтажні роботи поділяють на кілька монтажних потоків. Окремими спеціалізованими потоками здійснюють монтаж фундаментів, колон, стінового огородження, іноді підкранових балок.

Для кожного потоку підбирають оптимальну схему руху монтажного крана, раціональну розкладку й складування збірних елементів, що забезпечують мінімальне число стоянок крана й переналагоджень стропувальних і вантажопідйомних пристроїв.

Монтаж одноповерхових промислових будівель виконують із конструкцій і деталей, виготовлених на заводах і полігонах, по можливості, у цілому вигляді або великих частинах, тобто таких, які забезпечують скорочення підготовчих і післямонтажних робіт.

Конструкції, що надходять на будівництво окремими частинами, укрупнюють до підйому до місця установки в монтажні блоки масою, що відповідає вантажопідйомності й іншим параметрам монтажних кранів. У монтажні блоки укрупнюють, якщо дозволяють умови, окремі конструктивні елементи, у тому числі зі змонтованим на них технологічним устаткуванням. Таким чином створюють лінійні, плоскі, просторові й конструктивно-технологічні блоки. При укрупненні конструкцій повинна бути забезпечена незмінюваність їхньої геометричної форми у процесі монтажу, для цього іноді використовують тимчасове посилення блоків. Якщо дозволяють можливості, монтаж необхідно здійснювати переважно із транспортних засобів, без проміжного складування конструкцій.

Рішення про оптимальні методи монтажу будівельних конструкцій приймають із урахуванням всього комплексу місцевих умов: порядку введення об'єкта в експлуатацію, габаритів будівлі, доцільного напрямку руху монтажних кранів, техніко-економічного порівняння різних варіантів зведення. При виборі напрямку монтажу конструкцій будівлі необхідно враховувати порядок монтажу технологічного устаткування. Варто забезпечувати наскрізний рух транспорту усередині будівлі для доставки конструкцій під монтаж. Торці будівлі закривають навішуванням стінових панелей, але рами воріт установлюють в останню чергу.

Монтаж збірних конструкцій одноповерхових промислових будівель подано варіантами схем з використанням гусеничних і баштових кранів (див. табл. 22).

Розглядаються одно - і багатокранові схеми для одно - і багатопрогонових будівель з розташуванням монтажних механізмів зовні й усередині будівлі що зводиться.

За однокрановою схемою монтаж усіх конструкцій несучого каркаса (колони, кроквяні конструкції, плити покриття й підкранові балки) проводиться одним краном у технологічно заданій послідовності монтажу. За двокрановою схемою кожним монтажним краном монтується група конструктивних елементів, що має подібні вісові характеристики й забезпечує обраний метод зведення будівлі. При цьому одним краном монтують колони й підкранові балки(група А), іншим - підкроквяні й кроквяні конструкції й плити покриття (група Б).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: