Методи монтажу багатоповерхих будівель і споруд павільйонного типу.

Для багатьох промислових і цивільних будівель і споруд з архітектурних міркувань і вимог експлуатації необхідно передбачати покриття з більшими прольотами без улаштування проміжних опор. Із всіх інженерних споруд одноповерхові виробничі будівлі знаходять найбільше застосування для розміщення підприємств різних галузей економіки.

До цивільних багатопролітних будівель відносяться великі спортивні, виставкові й концертні зали, криті стадіони, вокзали, цирки, ринки й інші подібні споруди. У промислових будівлях більші прольоти найчастіше застосовують у складальних цехах авіа - і суднобудування, складальних й експериментальних цехах машинобудівних підприємств. Технологія експлуатації будівель і протипожежної безпеки вимагала проектування багатопролітних будівель для ангарів, призначених для стоянки й ремонту літаків, великих автобусних і тролейбусних парків з розміщенням великої кількості одиниць зчленованих транспортних засобів.

Різноманітність багатопролітних будівель і різні вимоги, пропоновані до них, обумовлюють відповідні конструктивні рішення.

Будівлі павільйонного типу складаються з типових збірних залізобетонних конструкцій одноповерхових (павільйон) і багатоповерхових (етажерки) промислових будівель.

Для павільйону приймаються такі габаритні схеми із кроком колон і кроквяних конструкцій 6 й 12 м:

будівлі, обладнані мостовими кранами вантажопідйомністю 10; 20 й 30т, прольотом 24 м заввишки до низу кроквяних конструкцій 6,0; 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4 м і прольотом 30-36 м, заввишки 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4 м; безкранові будівлі прольотом 24-36 м і заввишки 14,4;16,2; 18,0 м.

Одноповерхові промислові будівлі зі сталевих конструкцій проектують і зводять із прольотами 18, 24, 30 і 36 м і заввишки до 30 м.

Специфіка монтажу багатопролітних будівель. Монтаж багатопролітних будівель і споруд характеризується такими особливостями:

- каркаси будівель можуть виконуватися зі сталевих, збірних залізобетонних і змішаних конструкцій: колони - із залізобетону, стінові панелі - одно - або багатошарові, підкранові балки, ферми, зв'язки й елементи покриття - сталеві;

- розміри будівлі звичайно перевищують радіус дії монтажних кранів;

- ряд конструкцій - колони великої висоти й маси, потужні підкранові балки, ферми великого прольоту, об'ємні елементи покриття - доводиться монтувати частинами або застосовувати кілька кранів;

- монтаж будівлі необхідно погоджувати з установкою технологічного устаткування.

Основні критерії вибору методів й організації монтажу конструкцій багатопролітних будівель:

- обсяг монтажних робіт;

- об'ємно-планувальне й конструктивне рішення будівлі;

- встановлені строки монтажу й зведення будівлі в цілому;

- наявний парк монтажних механізмів.

Зведення будівель павільйонного типу передбачено відкритим і закритим способами.

При відкритому способі здійснюється монтаж конструкцій павільйону й етажерок одночасно одним комплектом кранового устаткування, передбаченого схемою монтажу. За однокрановою схемою спочатку встановлюють колони й підкранові балки павільйону (група А) у межах монтажної ділянки, а потім елементи етажерок і конструкцій покриття павільйону (група Б) у межах однієї чарунки. За багатокрановою схемою монтаж колон і підкранових балок виконують одним краном, а елементів етажерок і покриття павільйону – іншим краном.

При закритому способі здійснюється монтаж елементів етажерок (колон, ригелів, плит покриття) самостійним потоком усередині повністю змонтованої будівлі або її частини.

При закритому способі монтаж конструкцій павільйону може здійснюватися за схемами монтажу одноповерхових промислових будівель. Монтаж етажерок усередині змонтованого павільйону виконується окремими чарунками на всю висоту мобільними кранами з модернізованим стріловим устаткуванням (спеціальний гусачок) із проходками як уздовж, так і упоперек прольоту.

Для монтажу конструкцій будівель завширшки до 36 м і заввишки до 15 м можливе застосування козлових кранів.

Методи монтажу конструкцій різних будівель підрозділяють залежно від:

- застосовуваного підйомно-монтажного устаткування - крановий і безкрановий методи;

- ступеня укрупнення елементів у блоки перед монтажем - поелементний, великоблоковий монтаж, конвеєрне складання, рулонування;

- послідовності установки елементів у проектне положення;

- послідовності установки в проектне положення плоских і просторових монтажних і технологічних блоків;

- руху крана уздовж або поперек будівлі при монтажі;

- способів наведення й установки елементів на опори;

- послідовності зборки конструкцій по вертикалі;

- конструктивних особливостей будівель, споруд і роботи конструкцій у процесі монтажу;

- напрямку зведення об'єкта - методи насуву, вертикального підйому, повороту.

Попереднє укрупнення конструкцій. Залежно від ступеня попереднього укрупнення розрізняють:

- монтаж окремими конструктивними елементами;

- монтаж попередньо укрупненими площинними або об'ємними блоками;

- монтаж комплексними блоками із установленими й закріпленими елементами інженерного й технологічного устаткування.

У конструкціях зі збірного залізобетону укрупнюють, але дуже рідко, основні елементи каркаса - колони й ферми. Частіше укрупнюють елементи з металу - підкранові балки, колони, віконні рами, зв'язки, конструкції ліхтарів, комплексні укрупнені блоки - блоки покриття з металевими несучими конструкціями й ефективною полегшеною покрівлею.

Метод рулонування конструкцій - різновид укрупнювального складання металевих листових конструкцій здійснюють на заводах-виготовлювачах металоконструкцій. Метод застосовують при монтажі резервуарів, газгольдерів, циліндричних ємностей харчової й хімічної промисловості.

Підйомно-монтажне устаткування підрозділяють на три основні групи:

Монтажні крани - автомобільні, пневмоколісні, крани на спецшасі, гусеничні, баштові, козлові, залізничні.

Безкранове оснащення - для підйому й укладання конструкцій з використанням лебідок, поліспастів, підйомників, укосин і домкратів.

Вантажопідйомні пристрої - монтажні щогли, шевропортальні підйомники, домкрати для монтажу конструкцій й устаткування, маса яких перевищує вантажопідйомність серійних кранів.

Важливим питанням при монтажі будівлі є вибір монтажних механізмів. При монтажі одноповерхових промислових будівель застосовують найрізноманітніше кранове устаткування:

- автомобільні крани вантажопідйомністю 6,3...16 т;

- пневмоколісні крани (10...100 т);

- гусеничні крани (6,3...160 т);

- баштові крани (60...100 т);

- залізничні крани (16...30 т);

- козлові крани (15...100 т).

Залізничні й козлові крани звичайно не проектують для виконання монтажних робіт, але в процесі реконструкції або при розширенні виробничого комплексу обладнаного такими кранами, вони можуть бути задіяні для виконання робіт.

Особливо часто при поелементному монтажі будівель легкого типу застосовують автомобільні й гусеничні крани, тому що вони відрізняються великою мобільністю, зручні в роботі. При блоковому й великоблочному монтажі одноповерхових будівель середнього й важкого типів застосовують гусеничні крани великої вантажопідйомності, часто оснащені баштово-стріловим устаткуванням. При такому монтажі часто передбачають застосування баштових кранів і рейкових кранів РК. Один з них СРК-3500 (стріловий рейковий кран з вантажним моментом 3500 т-м) може піднімати 100 т на вильоті 35 м.

Необхідність улаштування підкранових колій значно ускладнює застосування баштових і стрілових рейкових кранів. Пневмоколісні крани мають хороші вантажні й геометричні характеристики, але відносно рідко застосовуються при виконанні монтажних робіт. Для монтажу щодо важких конструкцій таким кранам потрібно встановлювати виносні опори, що значно знижує темп монтажних робіт, тому перевагу віддають гусеничним кранам.

Для монтажу каркасів будівель необхідно проектувати не тільки потребу в монтажних кранах, але і їхнє розміщення. Рішення приймають залежно від наявності кранів на місці проведення робіт, можливості їхньої оренди, а також від конфігурації будівлі, його геометричних характеристик, особливостей конструктивного рішення. Звичайно аналізують два варіанти розташування кранів:

1. Кран розташований усередині каркаса будівлі. Монтаж здійснюється “на себе”, кран, задкуючи, здійснює монтаж, залишаючи змонтовані чарунки каркаса. При такій організації монтажу легко здійснити попередню розкладку елементів в місцях їхнього підйому. Конструкції в зону монтажу доставляють назустріч руху крана. При цьому розвантаження конструкцій й їхній монтаж здійснюють у різних чарунках каркаса й робітники не заважають один одному. Рух крана усередині каркаса будівлі найбільш широко поширено в практиці будівництва, воно раціонально й економічно виправдане.

2. Кран здійснює монтаж зовні каркаса будівлі. Таке рішення приймають при розвиненому підземному господарстві будівлі, а значить великому обсязі земляних робіт, бетонних робіт по улаштуванню фундаментів під технологічне устаткування, прокладці інженерних комунікацій з тунелями. Подача конструкцій під монтаж у цьому випадку буде здійснюватися в напрямку монтажу або з іншого боку, що буде залежати від конкретних умов будівельного майданчика.

Послідовність установки елементів каркаса. Залежно від послідовності установки елементів застосовують диференційований (роздільний), комплексний і змішаний (комбінований) методи монтажу.

При диференційованому методі однойменні конструктивні елементи монтують самостійними потоками, сполученими в часі. При цьому зростає продуктивність праці монтажників і більш повно використовується вантажопідйомність кранів. Диференційований монтаж може здійснюватися одним монтажним механізмом або декількома, переміщуваними один за одним.

Метод не дозволяє в одноповерхових промислових будівлях послідовно встановлювати тільки кроквяні ферми, тому що неможливо забезпечити їхню стійкість навіть після повної приварки їхніх монтажних вузлів. При послідовній установці всіх підкроквяних і кроквяних ферм у будівлях, що зводяться, затруднене або неможливо використання монтажного крана для укладання плит покриття по фермах.

При комплексному методі установку всіх конструкцій ведуть в одному потоці, у результаті одержуючи повністю змонтовані чарунки будівлі. Відкривається фронт для виконання наступних робіт, помітно скорочуються загальні строки будівництва. Комплексний метод монтажу полягає в комплексній установці конструкцій у кожній чарунці будівлі й характерний для будівель з металевими конструкціями каркаса. Для першої чарунки спочатку монтують чотири колони, яким відразу забезпечують проектне положення й установлюють необхідні поздовжні зв'язки між ними. Далі укладають дві підкранові балки, монтують підкроквяну ферму. Монтаж чарунки завершується установкою кроквяних ферм із прогонами й зв'язками, укладанням елементів покриття. Далі послідовність установки конструктивних елементів зберігається, але число елементів, що монтується може змінюватися. Комплексний метод недоцільно застосовувати при великій різниці в масі різнойменних конструкцій.

При змішаному методі, що увібрав у себе переваги двох попередніх методів, припустима найрізноманітніша послідовність установки елементів.

Цей метод, найбільш характерний для одноповерхових промислових будівель зі збірного залізобетону, дозволяє роздільно встановлювати стакани фундаментів, колони, підкранові балки, стінові панелі, перегородки, віконні рами і комплексно,в єдиному потоці, монтувати підкроквяні кроквяні конструкції, панелі покриття й іноді підкранові балки.

Вибір напрямку монтажу при самохідних кранах. Вибір напрямку монтажу визначається декількома параметрами - особливостями конструктивної схеми, необхідністю послідовності здачі під монтаж технологічного устаткування окремих прольотів або частин будівлі, розташуванням технологічних ліній та їхнім взаємним ув'язуванням. Організація монтажних робіт повинна забезпечувати паралельне виконання робіт організаціями, що беруть участь у будівництві об'єкта, швидку здачу окремих ділянок будівлі під монтаж технологічного устаткування, окремих частин, прольотів або захваток в експлуатацію.

Залежно від напрямку монтажу стосовно основних осей об'єкта розрізняють поздовжній монтаж, коли установку конструкцій ведуть окремими прольотами, і поперечний, або секційний, коли здійснюють монтаж чарунок будівлі в поперечному напрямку (рис. 29). Поперечний монтаж знаходить застосування, коли введення будівлі в експлуатацію передбачається окремими секціями упоперек будівлі або при використанні кранів з більшим радіусом дії, що дозволяє значно скоротити перестановки механізму.

Аналізувати можливий напрямок руху можна тільки для самохідних кранів і при зведенні одноповерхових промислових безліхтарних будівель, у каркасі яких відсутні підкроквяні ферми.

Визначають метод в основному тільки для монтажу елементів покриття за двома основними причинами - недостатнmjю вантажопідйомністю наявного монтажного крана при значних вильотах стріли й необхідністю найшвидшого звільнення ряду поперечних осередків для наступного монтажу технологічного устаткування й виконання опоряджувальних робіт (рис. 30).

При поздовжньому методі будівлю монтують послідовно окремими прольотами, що дозволяє в короткий термін здавати їх під монтаж устаткування. Монтажний кран розташовується поза чарункою, яка монтується, і монтаж плит покриття ведеться через змонтовану кроквяну конструкцію. Плита покриття у просторі розташована уздовж стріли крана, що нераціонально.

Рис. 29. Схеми поздовжнього (a) і поперечного (б) монтажу каркаса будівлі

Рис. 30. Монтаж елементів покриття одноповерхових будівель при різних напрямках монтажу:

а - поперечний метод монтажу; б - поздовжній метод монтажу; 1 - ферма; 2 - затягування (посилення елемента перед монтажем); 3 - траверси; 4 - елемент, що монтується; 5 - монтажний кран

При поперечному методі кран переміщається упоперек прольотів. Такий метод застосовують переважно при кроці колон 9 і 12 м у будівлях безкранової системи. Монтажний кран з’являється усередині чарунки, що монтується, стріла розташовується упоперек плити покриття, що монтується, а відповідно, точка підвішування плити виявляється на відстані від стріли не 6...9 м, а всього тільки 1...1,6 м. Поперечний монтаж дозволяє здійснювати установку конструкцій одночасно двома кранами різної вантажопідйомності. Перший кран більшої вантажопідйомності послідовно монтує ферми. Інший кран меншої вантажопідйомності, також переміщаючись упоперек прольотів, здійснює укладання плит. При такій організації монтажу значно знижується вартість і тривалість робіт.

Метод дозволяє здійснювати монтаж конструкцій і при наявності в каркасі будівлі підкранових балок (рис. 31). Необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо послідовності установки елементів (ферми, підкранові балки, плити покриття), викладених у технологічній карті монтажу.

Поперечний метод монтажу застосовують:

- коли будівлю вводять в експлуатацію окремими секціями, що включають всі прольоти будівлі;

- при монтажі конструкцій кранами великого радіуса дії, щоб повніше використати їх на кожній стоянці;

- при необхідності або доцільності переміщення монтажних кранів тільки у поперечному напрямку.

Рис. 31. Послідовність установки елементів при різних напрямках монтажу:

а - поздовжній монтаж; б - поперечний монтаж

Комбінований, тобто поздовжньо-поперечний, метод засновано на установці колон поздовжнім методом і монтажі покриття при поперечній проходці крана. Поперечний монтаж може виявитися більш економічним, особливо при використанні плит покриття 12x3 м і 24х3 м та довгомірних настилів “2Т”, маса яких і виліт істотно впливають на вибір монтажного крана. Кран працює з меншим вильотом стріли за рахунок його розміщення між двома змонтованими фермами. Вибір напрямку монтажу значною мірою залежить від технологічних особливостей зведення промислової будівлі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: