ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ІДІОМАТИКА. КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ТА ІДІОМ.

СЕМІНАР 6

ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ІДІОМАТИКА. МІЖЗНАКОВІ ЗВ'ЯЗКИ У ЛЕКСИЦІ.

1. Фразеологія та ідіоматика. Категоріальні ознаки фразеологізмів та ідіом.

2. Структурно-семантична класифікація ідіом та фразеологізмів.

3. Підходи до класифікації фразеологізмів.

4. Сфери вживання та функції ідіом.

5. Міжзнакові зв'язки (дериваційні). Асиметрія знака в лексиці (омонімія, полісемія, синонімія, паронімія).

6. Полісемія та омонімія. Шляхи виникнення омонімів. Класифікація омонімів.

7. Синонімія. Класифікація синонімів.

8. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.

9. Антонімія. Класифікація антонімів.

10. Теорія семантичного поля. Типи семантичних полів.

ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ІДІОМАТИКА. КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ТА ІДІОМ.

Одним з найбільш дискусійних питань сучасної лінгвістики є співвідношення понять “фразеологія” та “ідіоматика”.

Серед лінгвістів не існує єдиної думки щодо обсягу поняття “фразеологія”.

1. Представники так званого вузького погляду на обсяг фразеології вважають, що до фразеології cлід відносити відтворені в мові стійкі сполучення слів, які мають хоча б один компонент, що зазнав певних семантичних трансформацій.

2. Прихильники широкого погляду тлумачать фразеологію як корпус будь-яких стійких сполучення слів незалежно від семантичної трансформації їх складових. На нашу думку, доцільніше дотримуватися широкого погляду, оскільки у такому випадку виокремлюється весь існуючий фонд фразеологічних одиниць мови. Широкий підхід залучає до фразеології різноманітні типи стійких мовних утворень (фразеологізми-ідіоми, крилаті вирази, паремії, вигукові й модальні ФО тощо), адже, перш за все, фразеологія є розділом мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, тобто відтворювані у готовому вигляді фрази, про що переконливо свідчить сама назва цього розділу лінгвістики.

Отже, звуження обсягу фразеології видається недоцільним і нелогічним, оскільки, у такому випадку з поля зору дослідника вилучається достатньо велика кількість стійких словосполучень, а ті одиниці, що становлять звужений за обсягом корпус усталених сполучень слів, не охоплюють всі відтворювані у готовому вигляді фрази й за логікою не можуть іменуватися спільною назвою “фразеологія”. В іншому разі виявляється, що існує ще одна фразеологія за межами фразеології у вузькому сенсі. Широкий підхід до вивчення фразеології враховує всі словосполучення, що характеризуються відтворюваністю. Одиниці, що складають корпус фразеологізмів, слід поділяти на підкласи за структурним, семантичним, стилістичним тощо критеріями.

О. В. Кунін справедливо зазначає, що “фразеологічність того чи іншого звороту неможливо встановити, аналізуючи лише його значення”, оскільки вже у самому терміні “фразеологізм” закладено сильне структурне співвідношення з надслівним рівнем (фраза). Ідіоматичність визначається семантично, що, у свою чергу, дозволяє включати до сфери ідіоматики різноструктурні утворення (не лише фрази).

Аналізуючи поняття фразеології та ідіоматики, слід звернути увагу на нетотожність явища фразеологізації та ідіоматизації. Головною ознакою фразеологізації визнається стійкість. Ідіоматика розглядається як окремий семантичний клас фразеологізмів, до якого належать немотивовані фразеологічні одиниці.

Отже, фразеологізація – це процес стабілізації й закріплення у мовній практиці певного мовного колективу готових (відтворюваних), відносно стійких мовних комплексів. За формально-граматичним критерієм ці комплекси співвідносяться зі словосполученням або реченням.

Ідіоматизація є процесом перетворення закріпленого в узусі відтворюваного мовного комплексу в експресивну одиницю мови. Явище ідіоматизації завжди супроводжується семантичними трансформаціями.

В основі явища ідіоматизації лежить процес переінтерпретації значення, у результаті якого спостерігається відносна непрозорість зв’язку між актуальним значенням ідіоми та її формою.

Отже, явище фразеологізації пов’язане з усталенням структур словосполучення або речення, їх легкою відтворюваністю у процесі мовлення, у той час як ідіоматизація є семантичним явищем, кінцевим результатом якого є набуття одиницею експресивності з метою ефективного впливу на свідомість мовлення.

До ідіом, таким чином, можна віднести такі групи фразеологізмів, що зазнали ідіоматизації у процесі ідіомотворення: зрощення, напівзрощення, єдності, напівєдності та частину ідіоматичних виразів (ідіоми-паремії).

Отже, категоріальними ознаками фразеологізмів є:

1). відтворюваність готовому вигляді

2). цілісністю значення

3). стійкість

4). непроникніс­ть.

5). надслівність (складається з двох чи більше слів)

За наявністю цих ознак словосполучення можна відносити до класу фразеологізмів. Але цих ознак недостатньо для визначення фразеологізму як ідіоми. Ідіоми-фразеологізми (як про це свідчить сам термін) володіють усіма ознаками фразеологізмів та ознаками ідіом, що відрізняють їх від неідіоматичних (неекспресивних) фразеологізмів. Головними ознаками ідіом (поряд з вищезазначеними ознаками фразеологізмів) є:

1). образність

2). експресивність

Ці дві ознаки є обов'язковими для визначення фразеологізму як ідіоми.

Переважна більшість фра­зеологізмів еквівалентна окремому слову, і, як окремі слова, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного знака: нуль без палочки = ніщо; кирпу гнути = гордува­ти; на руку ковінька = вигідно; без року тиждень = не­давно; ні кола ні двора – нічого; пекти раків = червоні­ти; кіт наплакав = мало; лізти в вічі = набридати; рос. спустя рукава = небрежно; одержать победу = победить; точить лясы = бездельничать; англ. tо skate on thin ice (бу­квально "кататися на тонкому льоді") = to risk "ризи­кувати", a mare's nest (буквально: "кобиляче гніздо") = fa­ble "небилиця"; нім. in Wasser fallen (буквально: "впасти у воду") = zerrüttet werden "розстроїтися"; фр. piguer un chien (буквально: "уколоти собаку") = sommeiller "задрі­мати".

На відміну від вільного словосполучення, де кожне пов­нозначне слово є окремим членом речення, Фразеологізм у цілому виступає єдиним членом речення.

Із вільним словосполученням фразеологізм зближується тим, що складається з окремих слів, тобто є нарізнооформленим. Слово має один наголос, а фразеологізм має стіль­ки наголосів, скільки є в ньому повнозначних слів.

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІДІОМ ТА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ (однослівні ідіоми, зрощення, напівзрощення, єдності, напівєдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази ідіоматичного та неідіоматичного характеру).

Поняття “фразеологія” та “ідіоматика” перехрещуються, але не суперечать одне одному. Пропонується розрізняти фразеологічні одиниці ідіоматичного характеру (ідіоми-фразеологізми) і фразеологічні одиниці неідіоматичного характеру (неекспресивні усталені словосполучення), оскільки не всі фразеологізми є ідіомами. З іншого боку, ідіоматика виходить за межі фразеології. Ідіоматичні одиниці існують як на рівнях речення і словосполучення, так і на рівні слова. Отже, крім ідіом-фразеологізмів існують однослівні ідіоми Поява ідіоматичних одиниць зумовлена потребою дати конкретну і образно-емоційну оцінку предметам та явищам, які вже мають вербальну форму вираження.

Занадто вузьке і структурно лімітоване тлумачення ідіоматики призвело до того, що ідіоми досліджувалися переважно на рівні словосполучення (тобто ідіоми-фразеологізми), у той час як однослівним ідіомам майже не приділялося уваги. Проте, як свідчать результати аналізу наукової літератури та ілюстративного матеріалу, однослівна ідіоматика є актуальним і цікавим об’єктом лінгвістичного дослідження.

Фразеологія та ідіоматика мають, по-перше, зону перетину, до якої належать фразеологізми-ідіоми, по-друге, свої власні сфери компетенції (однослівні ідіоми). Їх співвідношення можна унаочнити в такий спосіб:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: