Літописання КР в контексті духовної к-ри.

У КР достатньо швидко виник свій жанр л-ри – літописання. Збереглося близько 1500 літописних списків. Давньоруські літописи- це історичні, літературні твори, сказання, билини, народні перекази, легенди. З них ми дізнаємось про окремі подробиці подій і процесів. Однак у тексти літописних зведень часто вносилися «зумовлені політичною кон’юктурою зміни», тому літописи могли повністю переписуватися. Літописи створювалися на підставі багатьох різноманітних джерел, а укладачами найчастіше були монахи. Вони намагалися використовувати Біблію, тому дуже часто розпочинали опис з короткого переказу основних старозавітніх подій: про перших людей, Великий потоп. Ця частина мала надати авторитет подальшим подіям. Зародженню літописної творчості сприяв ряд чинників: діяльність могутньої Київської держави, відносно високий рівень матеріальної і духовної культури в давньокиївський період, заснування Київської митрополії, спорудження Софійського собору та ін. Літописання почалося у Києві. Вважають, що давніше зведення літописних матеріалів різного характеру і походження (короткі порічні записи, княжі літописи, народні перекази) належить до кін. X ст. Його склала, мабуть, група світських і духовних осіб з оточення Великого князя Володимира Святославича.

В XI ст. були складені Літописне зведення 1037, Києво-Печерське літописне зведення 1072 — 73 (автор книжник Никон), Новгородське зведення 1079, Початкове зведення 1093 — 95, складене ігуменом Печерського монастиря Іоанном. Останнє стало основою для складання першої редакції «Повісті минулих літ». Безпосереднім продовженням її в Іпатіївському списку був Київський літопис, складений у Видубицькому монастирі на підставі літописних зведень, які до нас не дійшли. Мова його наближена до тогочасної живої народної з деякими церковнослов'янськими елементами, з використанням діалогів, прислів'їв, висловів історичних осіб. Найширше представлена загальновживана і військова лексика.

Є відомості про чернігівський, переяславський, галицький літописи XII ст., однак вони не збереглися, уривки з них ввійшли до інших літописних зведень. Найвидатнішим вітчизняним літописом є «Повість временних літ», 1113р, укладена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. В ньому вперше зроблено спробу пов’язати історію КР зі світовою історією літопису, охоплює події 1118—1200 років.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: