Функції мовлення вчителя.

Серед головних функцій мовлення вчителя можна назвати такі:

1. КОМУНІКАТИВНА - встановлення і регуляція взаємовідносин між учителем і учнями, забезпечення
гуманістичної спрямованості розвитку учнів.

Мета цієї функції - допомогти вчителеві налагодити взаємодію зі своїми вихованцями, побудувати навчання і виховання на засадах співробітництва і співтворчості. Мовлення вчителя виступає регулятором відносин в системі: "вчитель-учень", а також засобом досягнення найвищого результату їхнього розвитку -взаєморозуміння. Вірно підбираючи мовні засоби, можна досягти ефективного вирішення педагогічних завдань, а саме:

а встановити особистісний контакт з учнями;

а створити ситуації діалогу у спілкуванні з учнями;

а забезпечити активну позицію учнів у взаємодії з педагогом;

о створити атмосферу взаємоповаги, довіри, розуміння.

Наприклад, ситуація - зустріч учителя зі своїми вихованцями. Психологічна значущість цієї ситуації велика, і від того, як побудує вчитель свою комунікативну поведінку, які мовні засоби використає, значною мірою залежить характер його подальших стосунків з вихованцями. Вчителі вибирають у цих ситуаціях різні моделі мовлення. Одні вважають слово, посмішку, інтонацію, виразний погляд головними інструментами своєї діяльності, їхні звернення неформальні, варіативні для кожного випадку: "Здраствуйте діти!", "Добрий день, мої друзі!", "День добрий!", "Доброго ранку всім, рада вас вітати!". Арсенал мовних засобів які використовуються для вітання іншим вчителем, більш стандартний і вузький: офіційне: "Здраствуйте!" Аналіз зробіть самостійно: в яких випадках учитель створює умови для гуманістично спрямованого спілкування з дітьми?

Приклади майстерного використання мовлення, як регулятора спілкування можна знайти в досвіді А.С. Макаренко. Видатний педагог, як відомо, будував свої стосунки з вихованцями на основі принципу: "Якомога більше вимоги до людини, але разом з тим і якомога більше поваги до неї". Залежно від конкретних умов він був серйозним і веселим, іронічним і обуреним, авторитарним і м'яким. У цьому діалектичність вияву його особистості, адекватність вияву його суто людських реакцій на поведінку учня. Але тон, характер його мовлення ніколи не принижували молоду людину.

2. ПСИХОЛОГИНА - створення умов для забезпечення психологічної свободи учня, прояву індивідуальної
своєрідності його особистості, зняття соціальних затисків.

Це ситуації коли виникає потреба психологічно захистити учня: підкреслити повагу до нього як особистості, піднести його авторитет, зняти страх перед можливою невдачею, заохотити зусилля для досягнення успіху. Мовлення вчителя в цих ситуаціях може бути тим інструментом, за допомогою якого знімається невпевненість учня в собі, ініціюються його активність, творчість, втілюється віра в можливості, самореалізація, досягнення позитивних результатів у діяльності. Вибір мовленнєвих моделей учителем тут здійснюється не з позицій "ти повинен", "зобов’язаний", а з позиції "ти маєш право".

3. ПІЗНАВАЛЬНА - забезпечення повноцінного сприйняття навчальної інформації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до знань.

Мовлення вчителя може допомогти зробити пізнавальну діяльність активною, цікавою для школяра, а може ускладнити сприйняття, поставити учня в позицію пасивного спостерігача на уроці. Під час викладання нового матеріалу мовлення вчителя повинно відповідати низці педагогічних вимог: бути логічним, доступним, чітким, переконливим.

Педагогічна доцільність мовлення вчителя на певному етапі уроку полягає у тому, щоб не тільки сприяти засвоєнню знань, а й сформувати емоційно-ціннісне ставлення до них, викликати потребу керувати цими знаннями у своєму житті, зробити їх основою власних переконань. Розв'язати це завдання вчитель зможе лише тоді, коли він буде не лише інформувати, транслювати знання, а й впливати на свідомість, почуття учнів, спонукати їх до співроздумів і співпереживань під час сприйняття навчального матеріалу.

Які мовленнєві засоби сприяють формуванню в учнів емоційно-ціннісного ставлення до знань? Насамперед, це мовлення, яке спрямоване на учнів, звернене до їхнього розуму, серця, виразність мовлення вчителя, спонукання до роздумів над почутим, збудження емоційних переживань, почуттів, зв'язок знань із реальним життям, інтересами школярів.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА - забезпечення раціональної організації навчально-практичної діяльності учнів. Мета цієї функції - розв'язання таких завдань уроку як:

- організація ефективного навчального слухання;

- забезпечення оптимального темпу пізнавальної діяльності;
забезпечення творчого робочого самопочуття учнів на уроці.

Певну частину часу на уроці учень слухає вчителя. Сприймаючи на слух мовлення вчителя, учень мусить здійснити наступні операції:

1) конкретизувати звукову інформацію у наочні образи;

2) співвіднести їх із набутими знаннями, досвідом;

3) осмислити;

4) запам'ятати;

5) стежити за логікою викладу вчителя.

Отже, як бачимо, для учнів слухання - не проста робота і це має враховувати вчитель. Крім того, він мусить продумувати темп, ритм, виразність свого мовлення. При порушенні оптимального темпу мовлення в учнів спостерігається різке зниження повноти й точності у відтворенні навчальної інформації, яку вони чули на уроці. Проте зростає кількість помилкової інформації. Слід пам'ятати, що учні можуть якісно сприймати мовлення вчителя, коли його темп збігається з темпом пізнавальної діяльності школярів. Важливо створювати на уроці кожному учневі умови для успіху. Учні, які відчувають себе впевнено, спокійно, розкуто, активніші в пізнаванні, мають більше можливостей для творчої діяльності. Тому мовлення вчителя має будуватися на засадах коректності, поваги до учня, розуміння його індивідуальності, щоб учень відчував себе особистістю, в діяльності, якою зацікавлені вчителі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: