НОРМАТИВНА БАЗА ПРОЕКТУ

ВСТУП

Прийняті в дипломних проектах архітектурно-планувальні, конструктивні, технологічні й організаційні рішення повинні забезпечувати безпечні умови робіт.

Ці рішення розробляються відповідно до індивідуальних завдань, які видаються консультантом викладачем кафедри охорони праці на спеціальному бланку з позначенням спеціальності дипломника. Завдання може бути доповнене або уточнено залежно від теми дипломного проекту.

Розроблені рішення повинні носити нормативно обґрунтований характер.

Якщо окремі питання з охорони праці розглядаються в інших розділах дипломного проекту, то в даному розділі виконуються на це відповідні посилання з указаннями сторінок записки.

Консультант підписує пояснювальну записку.

1 ЗМІСТ РОЗДІЛУ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

"ОХОРОНА ПРАЦІ"

Інженерні рішення щодо охорони праці повинні містити питання, пов'язані з виробничою санітарією, технічною та пожежною безпекою.

НОРМАТИВНА БАЗА ПРОЕКТУ

Розділ "Охорона праці" розробляється відповідно до вимог наступних нормативних документів:

ГОСТ 12.0.003-74 Опасные и вредные производственные факторы.

ГОСТ 12.1.002-84 Электрические поля промышленной частоты.

ГОСТ 12.1.003-83 Шум. Общие требования безопасности.

ГОСТ 12.1.004-91 Пожарная безопасность. Общие требования.

ГОСТ 12.1.005-88 Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху

рабочей зоны.

ГОСТ 12.1.007-76 Вредные вещества. Классификация и общие

требования безопасности.

ГОСТ 12.1.012-90 Вибрационная безопасность. Общие требования.

ГОСТ 12.1.019-79 Электробезопасность. Общие требования и

номенклатура видов защиты.

ГОСТ 12.1.030-81 Электробезопасность. Защитное заземление,

зануление.

ГОСТ 12.1.044-89 Пожаробезопасность веществ и материалов.

Спеціальності: 7.030502,

Ек,Екб

З А В Д А Н Н Я

Для розділу „ОХОРОНА ПРАЦІ” в дипломному проекті на тему:

____________________________________________________________________

Студента гр. _______________________________________

1 ПРАВОВІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1 Законодавча та нормативна база щодо охорони праці в Україні.

1.2 Нормативні акти про охорону праці для користувачів комп’ютерної техніки.

2 ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

2.1 Основні шкідливі виробничі фактори в системі «людина-комп’ютер-середовище» і профілактичні заходи та засоби щодо збереження здоров’я і підвищення рівня працездатності користувачів комп’ютерів.

2.2 Детальніше розглянути ____________________________________

____________________________________________________________

3 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

3.1 Загальні вимоги щодо безпеки під час експлуатації комп’ютерної техніки.

3.2 Основні організаційні та технічні заходи і засоби щодо забезпечення електробезпеки.

3.3 Комп’ютерний розрахунок _____________________ заземлення ________________________________________ за варіантом №_________

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

4.1 Загальні вимоги щодо пожежної безпеки в приміщеннях відеодисплейних терміналів.

4.2 Обладнання приміщень пожежним водопостачанням, пожежною сигналізацією, автоматичними системами пожежогасіння.

Видано «_____» _________ 201_ р. Консультант _______________

3 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

3.1 Правові і нормативні основи охорони праці

3.1.1 Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативних актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Законодавство складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення», Закон України «Про охорону праці» та Закон України «Про пожежну безпеку». Окремі питання правового регулювання у галузі охорони праці містяться в деяких інших законах України. Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: Указами і розпорядженнями Пре­зидента України, рішеннями Уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. Прикладом підзаконного нор­мативно-правового акту з питань охорони праці є «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах».

До спеціальних законодавчих актів відносяться державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Важливими документами з охорони праці є правила, в яких наведені вимоги щодо персоналу, до санітарно-побутового забезпечення працюючих, до технологічних процесів і обладнання, заходів та засобів захисту робочих-будівельників від травм та професійних захворювань.

3.1.2 Нормативні акти про охорону праці для користува- чів комп'ютерної техніки.

Питаннями охорони праці в міжнародному масштабі та розробкою конвенцій, рекомендацій щодо різних соціально-правових проблем займається Міжнародна Організація праці (МОП). 3а роки діяльності МОП підхід до проблем охорони праці значно розширився і переріс у всеосяжну систему, метою якої є досягнення найвищого рівня безпеки та гігієни праці в усіх галузях та професіях. У повній мірі це стосується і користувачів комп'ютерів з огляду на значне поширення цієї професії в усьому світі.

Першою країною, яка почала займатися створенням стандартів, що регламентують ро­боту з комп'ютерами, є Швеція. На шведські стандарти опираються практично всі ведучі фірми-виробники комп'ютерної техніки. Розробкою загальних єдиних нормативних документів для користувачів відеодисплейних терміналів (В Д Т) займаються кілька міжнародних організацій, а саме: - міжнародна організація із стандартизації (I S О), комітет з ергономіки міжнародної організації з стандартизації (ТС 159) із європейська організація з стандартизації (С Е N). На сьогодні найбільш поширеним нормативним документом, що регламентує роботу користувачів ВДТ, є І S О 9241.

Основним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ВДТ в Україні є ДНАОП 0.00-1.31-99 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин». Дані Правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги щодо обладнання робочих місць користувачів електронно-обчис­лювальних машин і персональних комп'ютерів (ЕОМ) та працівників, які виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ і роботи з застосуванням ЕОМ, відповідно до сучасного стану техніки та наукових досліджень у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ та з урахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів з цих питань.

Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 найпильнішої уваги заслуговують Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислюва­льних машин (Д Сан ПіН 3.3.2-007-98). Дані Санітарні правила містять вимоги: щодо виробничих приміщень з ЕОМ, режимів праці та відпочинку операторів, параметрів виробничого середовища, організації і обладнання робочих місць та щодо профілактичних медичних оглядів.

Важливим нормативним актом є «Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Гігієнічна класифікація умов праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

3.. 2. Виробнича санітарія

Основні шкідливі виробничі фактори в системі „людина - комп'ютер-середовище” і профілактичні заходи та засоби щодо збереження здоров'я і підвищення рівня працездатності користувачів комп'ютерів.

Дослідження, проведені фахівцями Всесвітньої організації охорони здо­ров'я (ВООЗ) показали, що у професійних операторів та канцелярських службовців, які в своїй діяльності використовують ВДТ, частіше зустрічаються порушення органів зору, опорно-рухового апарату, центральної нервової, серцево-судинної, імунної та статевої систем, захворювання шкіри. Вже в перші роки впровадження ВДТ була зафіксована значна кількість скарг операторського персоналу на загальне недомагання, передчасне стомлювання, головний біль, порушення функцій органів зору, які здійснювали несприятливий психофізіологічний вплив на самопочуття та працездатність операторів. Сучасна професія користувача ВДТ належить до розумової праці, яка характеризується: високою напруженістю зорових функцій, одноманітною позою, великою кількістю стереотипних висококоординованих рухів, що виконуються лише м'язами кистей рук на фоні малої загальної рухової активності, значним нервово-емоційним компонентом, особливо в умовах дефіциту часу, роботою з великими масивами інформації, що викликає активізацію уваги та інших вищих психічних функцій. Крім того, в процесі роботи з дисплеями на електронно-променевих трубках виникає вплив на користувача цілої низ­ки факторів фізичної природи - електростатичні поля, радіочастотне та рентгенівське випромінювання тощо.

Характер роботи користувачів ЕОМ може призвести до появи низки хворобливих симптомів, що об'єднані загальною назвою — синдром довготривалих статичних навантажень (СДСН). Повідомляється про захворюван­ня шкіри у користувачів комп'ютерів, які проявляються у вигляді висипки, лущення шкіри, еритеми, дерматитів. Праця операторів ВДТ пов'язана з низ­кою стрес-факторів, які можуть спричинити розлади центральної нервової системи (ЦНС). Електромагнітні поля, що генеруються комп'ютером, мо­жуть бути причиною порушення репродуктивної функції у жінок. Вказується на збільшення відсотка хвороб органів травлення у осіб, які інтенсивніше використовували ВДТ. Можуть мати місце застійні процеси в області малого та­за, що може викликати гінекологічні порушення. Тривале обмеження навантаження на м'язовий апарат може стати причиною функціональних порушень, а в деяких випадках призвести до виникнення атеросклерозу, аритмії, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда. Зміна балансу іонного складу повітря робочої зони (збільшення кількості позитивних іонів) призводить також до несприятливого впливу на здоров'я користувачів ЕОМ. Особливу небезпеку щодо впливу на здоров'я представляє підвищена концентрація озону (від ла­зерного принтера та дисплея). Тривале перебування в електричному полі, що створюється електростатичними зарядами (від моніторів) може спричи­нити бронхо-легеневі захворювання, порушення серцево-судинної системи.

У світовій практиці профілактика порушень стану здоров'я користувачів ВДТ за допомогою технічних засобів здійснюється в основному за та­кими напрямками:

- вдосконалення конструкції апаратного забезпечення, а в першу чергу ВДТ;

- розробка та застосування захисних засобів.

Так, наприклад, корпуси дисплеїв стали екранувати. Завдяки цьому електричне та електростатичне поля вдалося знизити до фонових значень.

З'явились і "розумні" дисплеї, які автоматично змінюють яскравість зображення на екрані залежно від зміни зовнішньої освітленості на робочому місці, зменшуючи тим самим переадаптацію зору, а відтак і втомлюваність користувача ЕОМ. Відбулися зміни в конструкції електро-променевої трубки (ЕПТ). 3амість скла з люмінофором з'явились багатошарові екрани, які поглинають більшу частину випромінювань, мають антиблискові властивості і гарну роздільну здатність. Змінилась і форма екранів, вони стали абсолют­но плоскими, відбувається процес швидкого вдосконалення і розповсюдження рідинно - кристалічних та плазмових екранів, які в недалекому майбутньому витісняють дисплеї на ЕПТ.

Відповідно до ДсанПіН 3.3.2-007-98 (Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин) у виробничих приміщеннях та на робочих місцях з ВДТ та ПК мають бути забезпечені оптимальні значення параметрів мікроклімату - температури повітря, відносної вологості, швидкості руху повітря. Для цього приміщення, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця повинні бу­ти обладнані системами опалення. Найкраще вирішення цього питання - встановлення кондиционерів, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату.

Необхідні концентрації позитивних та негативних іонів у повітрі робо­чих зон можна забезпечити застосуванням:

-генераторів негативних іонів;

-установок штучного зволоження;

-кондиціонерів;

-примусової вентиляції (провітрювання приміщень, системи загально-обмінної припливно-витяжної вентиляції, системи місцевої вентиляції тощо)

-захисних заземлених екранів.

Припливно-витяжна вентиляція є також дійовим засобом щодо запобігання несприятливого впливу озону та інших шкідливих речовин.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань і сприяли підвищенню продуктивності праці, виробниче освітлення повинне відповідати вимогам СНиП II-4-79 «Естественное и искусственное освещение. Нор­мы проектирования”, ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», де основною вимогою є необхідність створення на робочій поверхні освітленості, що відповідає характеру зорової роботи і знаходиться в межах встановлених норм. Освітлення у приміщенні з ВДТ має бути суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинне бути боковим, бажано одностороннім. Найкраще, коли вікна зорієнтовані на північ чи північний схід, це дасть змогу усунути небажану засліплюючу дію сонячних променів. Вікна необхіно обладнати регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні козирки тощо).

Поверхня підлоги приміщення з ВДТ має бути рівною, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості. Площа, на якій розташовується одне робоче місце з комп'ютером, по­винна становити не менше ніж 6,0 кв.м, а об'єм приміщення - не менше ніж 20,0 куб.метрів. Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

Правильно підібране пофарбування виробничих приміщень та обладнання допомагає забезпечити сприятливе зорове їх сприйняття, підвищує трудову активність, сприяє підтриманню у виробничому приміщенні чистоти та порядку.

Правильна організація робочих місць сприяє усуненню загального дис­комфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню продуктивності його праці. Організація робочого місця передбачає:

- правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;

- вибір ергономічного обгрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;

- раціональне компонування обладнання на робочих місцях;

- урахування характеру та особливостей трудової діяльності.

Поряд з технічними, організаційними та іншими заходами і засобами щодо збереження здоров'я та підвищення працездатності користувачів ВДТ значна увага повинна приділятись медичним профілактичним заходам. До вказанних заходів в основному належать:

- медичні огляди (попередні та періодичні);

- раціональне і профілактичне харчування;

- спеціальні вправи, самомасаж та психофізіологічне розвантаження.

Детальніше розглянути: приміщення для ВДТ довжиною а = 7 м, шириною в = 4,5 м, висотою h = 3.5 м. Визначити кількість комп'ютеризованих робочих місць, яку можна розташувати в даному приміщенні. Навести схему приміщення з робочими місцями.

Відповідно до ДНАОП 0.00-1.3 1-99 є неприпустимим розташування приміщень, призначених для роботи з ВДТ у підвалах та на цокольних поверхах. Також забороняється розташовування вибухонебезпечних приміщень категорії А і В (ОНТП 24-86) та виробництв з «мокрими» технологічними процесами поряд з приміщеннями, де розташовуються ЕОМ, а також над такими приміщеннями або під ними. Окрім того, виробничі приміщення для роботи з ВДТ не повинні межувати з приміщеннями, в яких рівень шуму і вібрації перевищує допустимі значення.

Уважаємо, що дане приміщення відповідає вищезазначеним вимогам і переходимо до визначення можливої кількості комп'ютеризованих робочих міць, які можна розмістити в даному приміщенні.

Оскільки площа приміщення S = ахв=7х4,5=5кв.м, а площа на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше 6,0 кв.м., то в даному приміщенні можна розмістити не більше п' яти комп'ютеризованих робочих місць.

Перевіримо, чи відповідає це число нормативу щодо мінімального об'єму приміщення на одне робоче місце з ВДТ (V =20 куб. м.). Об'єм приміщення становить S хh= = 31,5 х 3,5 = 110,25 куб.м. а об'єм,що припадає на одне робоче місце – 110,25: 5 = 22,05 куб.метрів. Таким чином норматив щодо об'єму приміщення на одне робоче місце виконується.

Планування розміщення комп'ютеризованих робочих місць у приміщенні проводи­мо з урахуванням наступних вимог:

-робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами (вікнами);

-відстань між бічними поверхнями ВДТ має бути не меншою за 1,2 м;

-відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна бути меншою за 2,5 м;

-прохід між рядами робочих місць має бути не меншим за 1м;

Необхідно також врахувати розміри меблів на комп'ютеризованих робочих місцях, зокрема, робочого столу. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 рекомендовані розміри столу для робочого місця з ВДТ становлять: висота - 725 мм, ширина- 600- 1400 мм, глибина 800-1000 мм. Приймаємо, що робочий стіл має такі розміри: ширина- 1200 мм, глибина- 800 мм.

Найкраще розмістити комп'ютеризовані робочі місця рядами вздовж стіни з вікнами. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані ВДТ джерел природного світла (вікон) та потрапляння останніх у поле зору операторів, що погіршує їх зорову роботу.

Наводимо план виробничого приміщення з комп'ютеризованими робочими місцями

1-комп'ютеризоване робоче місце з ВДТ; 2- сонцезахисні жалюзі; 3- шафи для зберігання дискет та програмного забезпечення; 4 –шафи для зберігання документації та фахової літератури.

Рисунок 1- План виробничого приміщення з комп'ютеризованими

робочими місцями

3.3 Техніка безпеки

3.3.1 Загальні вимоги безпеки експлуатації комп'ютерної техніки

Основним нормативним документом, який визначає вимоги до безпечної експлуатації обчислювальної техніки, є ДНАОП 0.00-1.31 -99 „Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”.

У Правилах наведені загальні положення щодо безпеки праці з ЕОМ, вимоги щодо виробничих приміщень, їх освітлення, вимоги щодо рівнів шуму та вібрації, вентиляції, опалення та кондиціонування в приміщеннях з ВДТ, вимоги до параметрів мікроклімату на робочих місцях користувачів комп'ютерів, вимоги щодо рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та магнітних полів, вимоги щодо електробезпеки, обладнання, розміщення устаткування та організації робочих місць, вимоги щодо без­пеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, вимоги щодо виробничого персоналу, режимів праці та відпочинку. Наведені також обов'язки, права та відповідальність за порушення правил.

Організація (установа) зобов'язана на базі ДНАОП 0.00-1.311-99 розробити і запровадити інструкцію щодо охорони праці для користувачів обчислювальної техніки.

Згідно з інструкцією, до роботи з комп'ютерною технікою можуть бути допущені особи, які засвоїли відповідний практичний курс, ознайомилися з інструкцією і отримали інструктаж з охорони праці на робочому місці, пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо роботи з ВДТ.

Слід дотримуватись встановлених вимог щодо безпеки перед початком робо­ти, наприклад, перед ввімкненням ЕОМ в мережу необхідно переконатись у наявності заземлення обладнання, у справності шнура живлення та інших провідників. Перевірити надійність і правильність встановлення апаратури на робочому столі, увімкнути систему кондиціонування робочого приміщення, відрегулювати освітленість робочого місця тощо.

У разі виявлення будь-яких несправностей роботу розпочинати не можна і слід повідомити про це керівника або іншу відповідальну особу.

Під час виконання роботи забороняється працювати без належного освітлення, закривати вентиляційні отвори апаратури, залишати без нагляду ввімкнене обладнання, допускати до роботи на обладнанні сторонніх осіб.

І з метою профілактики негативного впливу на здоров'я шкідливих ви­робничих факторів необхідно дотримуватися режимів праці та відпочинку. Після кожної години роботи за дисплеєм необхідно робити перерву для від­починку тривалістю 10-15 хвилин. Під час регламентованих перерв рекомендується виконувати спеціальні вправи та самомасаж кистей рук та очей, а також проводити сеанс психофізіологічного розвантаження у спеціально обладнаному приміщенні.

Після закінчення роботи слід вимкнути принтер, дисплей, процесор і інше обладнання, витягнути з розеток штепсельні вилки, прибрати робоче місце, ретельно вимити руки теплою водою з милом, вимкнути також кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення підрозділу.

3.3.2 Основні організаційні та технічні заходи і засоби щодо забезпечення електробезпеки

На виробництві більшість машин і механізмів приводяться в дію з допомогою електричної енергії. Електричний струм застосовується також у будівництві для прогрівання грунту та бетону в зимовий період, під час електрозварювальних робіт, для освітлення тощо.

Електронно-обчислювальні машини та персональні комп'ютери (далі ЕОМ), їх периферійні пристрої та інше устаткування також живляться від мережі електричного струму. Основними причинами, що призводять до травматизму і пожеж при експлуатації електрообладнання, є:

- несподівана поява напруги там, де її в нормальних умовах не повинно бути (корпуси електричного устаткування, інші струмопроводні частини машин і механізмів тощо);

-дотик людини до неізольованих струмонесучих частин електрообладнання;

- потрапляння людини в зону короткого замикання фазового провідника на землю (виникає так звана «крокова» напруга);

- неузгодження і помилкові дії обслуговуючого персоналу, відсутність нагляду.

Електробезпека робіт значною мірою залежить від якості навчання робітників, правильної організації робочих місць і своєчасного контролю ведення робіт з застосуванням електричної енергії.

Технічні засоби забезпечення електробезпеки включають: ізоляцію струмопровідних частин електрообладнання, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, малі нап­руги, вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та інші.

Одними з найбільш важливих технічних заходів щодо забезпечення електробезпеки можна вважати захисне заземлення і занулення.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з¢єднання з землею металевих неструмоведучих частин електрообладнання, які можуть опинитись під напругою, наприклад, внаслідок порушення ізоляції електроустановки, падіння проводу тощо. Призначення захисного заземлення – перетворення замикання на корпус на замикання на землю з метою зниження напруги дотику до безпечних величин. Галузь застосування захисного заземлення – трифазові трипровідникові мережі змінного струму напругою до 1000 В, з ізольованою нейтраллю.

Захисне занулення полягає в приєднанні до багаторазового заземленого нульового провідника електричної мережі корпусів та інших конструктивних металевих частин електрообладнання, які не знаходяться під напругою, але внаслідок пошкодження ізоляції можуть опинитися під нею. Призначення занулення – усунення небезпеки ураження електричним струмом у разі порушення ізоляції і появи на корпусі обладнання небезпечної напруги. Принцип дії занулення – перетворення пробою на корпус на одноразове коротке замикання, тобто замикання між фазовим та нульовим провідниками з метою створення струму, здатного забезпечити спрацювання захисту і завдяки цьому автоматично від¢єднати пошкоджену установку від живлячої електромережі.

Захисне занулення застосовують у трифазових чотирипроводових мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Схема занулення вимагає наявності в мережі нульового проводу, заземлення нейтралі джерела струму та повторного заземлення нульового проводу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: