Покуття – історико-етнографічна область і край.

Покуття - край, розташований між Передкарпаттям на півдні (межа р. Прут) і Поділлям (межа р. Дністер) на півн. (тому тепер П. називають також Пруто-Дністровським межиріччям), Станиславівською котловиною на зах. і Кіцманським зниженням та р. Совицею на сх. Населення, яке вживає покутську говірку займає також сусідню частину Передкарпаття, а деколи й нині П. називають всю півд.-сх. Частину. Інколи під назвою П. розуміють навіть і сусідню частину Буковини.

Покуття нині являє собою хвилясту рівнину, з досить одноманітним краєвидом з річками Дністер, Прут, Бистриця.

У княжі часи П. було малозаселеною частиною Гал. князівства (відомі м. Снятин з 1158 і Коломия з 1240). Назву П. вперше згадано 1395 р. в одній з молд. грамот та у польського літописця 15 ст. Я. Длуґоша. З другої пол. 14 ст. П. перебувало у складі Польщі. Після заснування Молдавії (у пол. 14 в.) П. було довгий час тереном боротьби між нею і Польщею. У 1388 р. молд. воєвода Петро Мушат за позику 3 000 золотих польському королеві Володиславові Яґайлові одержав П. в адміністрування (до 1436 р.). Війни з Польщею за П. розпочав молд. воєвода Стефан В. (1457—1504), що двічі нападав на П. Останню спробу молд. воєвод захопити П. зробив 1572 р. Іван Жорстокий (Івоня).

Ці молд.-поль. війни спричинили багато лиха місц. населенню, чимало було захоплено у полон та оселено у Молдавії, також і на Буковині, де зміцнився наслідком цього укр. елемент.

Разом з ін. укр. зах. землями П. залишилося під Польщею до 1772 р., коли воно перейшло під панування Австрії (1772-1918). Тоді (17-19 ст.) на П. діяли укр. опришки. Між двома світовими війнами (1919—39) П. було окуповане Польщею, а пізніше більшовиками.

П. належить, як і Передкарпаття, до найгустіше заселених, а то й перенаселених частин України.

Найгустіше заселене півд. П., зокрема долина Прута.

У кін. 18 ст., крім українців, які становили бл. 90% населення, на П. жили євреї і невелике число поляків та вірменів, що зазнавали польонізації. Згодом наплинуло більше поляків (зокрема у 1920-30-их рр.) і невелике число німців (Коломия й околиці). 1939 р. українці становили на П. 74°/о всього населення, поляки 9%, латинники 7%, євреї 9%, ін. 1%. Тапер українці становлять бл. 97% населення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: