Перетворювач прямого коду в доповняльний код

Доповняльний код додатнього двійкового числа збігається з його прямим і оберненим кодами. Доповняльний код від'ємного двійкового числа утворюється з його оберненого коду додаванням до молодшого розряду одиниці. Таким чином, операція перетворення прямого коду в доповняльний код не є порозрядною і виконується значно складніше, ніж отримання оберненого коду.

Таблиця 3.15. Відповідність між прямим і доповняльним кодами

Відповідність між прямим і доповняльним кодами на прикладі чотирьох цифрових розрядів представлено в табл. 3.15.

Знаковий розряд прямого коду використовується як управляючий сигнал: якщо X _ЗН = 0, то вихідний код повторює значення вхідного; при Х _ЗН = 1 реалізується перетворення згідно табл. 3.15.

Карту Карно, відповідну табл. 3.15 для отримання мінімальних форм функцій перетворення прямого коду в доповняльний, представлено на рис. 3.21.

Рис. 3.21. Карта Карно для функцій перетворювача прямого коду в доповняльний код: а – Y₁; б – Y₂; в – Y₃; г – Y₄

На основі карт Карно з урахуванням знакового розряду Х_ЗН прямого коду для функцій Y ₁ Y ₂ Y ₃ Y ₄, що представляють виходи перетворювача, отримуємо:

(3.26)

(3.27)

Схему перетворювача прямого коду в доповняльний код на основі виразів (3.26) і (3.27) показано на рис. 3.22.

Даний перетворювач характеризується високою швидкодією. Час встановлення вихідного коду визначається трьома затримками поширення сигналу, проте зі зростанням номера розряду лінійно зростає і необхідне число входів елементів АБО, що використовуються у схемі.

Рис. 3.22. Перетворювач прямого коду в доповняльний: а – схема, б – часові діаграми роботи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: