Фізіологія смакового аналізатору.

За допомогою смакового аналізатору визначається придатність їжі і рефлекторно включається в роботу весь апарат травлення. В цьому – його фізіологічне значення.

Смакові рецептори – малі хімічні лабораторії, в яких відбувається первинний аналіз їжі. Вони містяться у смакових цибулинах, що знаходяться в сосочках язика, і менша кількість – на м’якому піднебінні та в глотці. Кожна рецепторна клітина має волосинку, за допомогою якої сприймається певний вид смакових подразників – солодке, солоне, кисле, гірке. Через отвір, що відкривається на поверхні смакового сосочка, до смакової цибулини проникають розчинені в слині речовини і збуджуються рецепторні клітини. Збудження, що в них виникає, передається на чутливе закінчення доцентрового нерва і по останньому надходить до ядер довгастого мозку, а звідки до смакового центру кори головного мозку, який розташований в скроневій частині.

Збудниками смакових рецепторів є хімічні речовини, що знаходяться в розчиненому стані. Природній розчинник у ротовій порожнині є слина.

Різні за будовою смакові рецептори збуджуються лише певними хімічними подразниками і одні з них сприймають лише солоне, інші – кисле і т.д. Різні смакові сосочки розміщені на поверхні язика нерівномірно, тому солодке сприймається кінчиком язика, кисле – бічними поверхнями, гірке – коренем язика, солоне – всією його поверхнею.

Збудливість смакових рецепторів залежить від температури. Найкраща +10-+35°С. Холодна і гаряча їжа знижує смакові відчуття.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: