Пізнання як процес.Обєкт і суб’єкт пізнання.

Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Процес пізнання являє собою складний суперечливий процес. Він проходить два основні ступені: чуттєве пізнання, що здійснюється на основі безпосередніх даних органів чуття і раціональне пізнання, що здійснюється в логічній, понятійній формі. Пізнання, таким чином, – це діяльність, що ставить мету оволодіння незвичним і невідомим у світі через вироблення нової інформації, знання. Тому пізнання завжди творчий акт, у якому поєднані суб'єкт, засоби, методи й об'єкт. Суб'єкт – це людина, яка пізнає, користуючись певними знаряддями пізнання. Ними можуть бути не тільки органи людського тіла – руки, ноги, зір, вуха, язик та ін., але й прилади та механізми. Наприклад, автомобіль у пізнанні може бути засобом, якщо він виконує функції пересувної дослідницької лабораторії. Засобами пізнання у юристів, істориків та ін. є книги, юридичні акти чи навіть лопата під час археологічних розкопок.Методи – це ті способи застосування знарядь, що використовуються у процесі пізнання. А об'єкт – це річ, явище чи процес, що пізнається. Один і тон же об'єкт має багато властивостей, котрі можуть вивчати різні науки при різних обставинах. Сторона об'єкта, що пізнається, називається предметом.

Людям доводиться пізнавати світ у різних обставинах і різними методами. Пізнання може бути спеціально організоване і забезпечене необхідними засобами, щоб люди постійно одержували нові знання. Така організація здобула назву науки поза якою у суспільстві також відбуваються пізнавальні дії, властиві різним галузям діяльності і культури. Виділяються також такі види пізнання, як практично-досвідне і дослідне (емпіричне) – і теоретичне.

Свідомість і мова

З т. зр. Матеріалістичного (натуралістичною) трактування, мова виникла одночасно з виникненням суспільства в процесі спільної трудової діяльності первісних людей. Вихідна і спільна знакова система - мова. Мова бере участь у процесах предметного сприйняття і мислення, є основою пам'яті в її специфічно людській опосередкованій формі, виступає знаряддям розпізнавання емоцій і опосередковує емоційну поведінку людини. Мова, разом з суспільним характером праці, визначає специфіку свідомості і людської психіки загалом. Тому виникнення і розвиток свідомості як соціокультурного явища невідривно пов'язані з виникненням і розвитком мови як матеріального носія втілення норм свідомості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: