Чи тотожні поняття «мова» і «мовлення»? Хто з видатних лінгвістів доводив тотожність мови та мислення?

Усе те, що пересічні мовці розуміють під словом мова, насправді є власне мовою і мовленням. Розмежування мо­ви і мовлення теоретично обґрунтоване швейцарським лін­гвістом Ф. де Соссюром — одним із найвідоміших теоре­тиків мовознавства й основоположників сучасного етапу в мовознавстві.

Незаперечним фактом є те, що існує єдина українсь­ка мова. Однак кожен із тих, для кого українська мова є рідною, користується нею по-своєму. Мовець бере з неї не все (всього він не зможе засвоїти за життя), а лише те, що йому вкрай необхідне і відповідає його мов­ним уподобанням. Іншими словами, кожного мовця ха­рактеризує власне мовлення, яке є унікальним, непов­торним.

Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціону­вання.

Іншими словами, мова — це інвентар (словник) і гра­матика, які існують у потенції, в можливості.

Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст). Правомірно говорити про мов­лення окремої людини, про мовлення молоді, усне побу­тове мовлення, художнє мовлення тощо. Усе це — різне використання можливостей мови.

Для того щоб краще зрозуміти різницю між мовою і мовленням, Ф. де Соссюр наводив аналогію з шахами. Ша­хова дошка, шахові фігури та правила шахової гри — мо­ва; конкретне розігрування шахової партії — мовлення.

Мова — явище психічне, а мовлення — психо­фізичне. Мова існує в індивідуальних мозках, у душах, у психіці людей, які становлять певну мовну спільність. Мовлення, крім психічного, має ще фізичний (фізіологі­чний) аспект, пов'язаний із його породженням і сприй­манням. Особливо помітний цей аспект при звуковій (аку­стичній і фізіологічній) характеристиці мовлення. Мов­лення можна характеризувати за темпом, тембром, три­валістю, гучністю, артикуляційною чіткістю, акцентом тощо.

Мовлення — лінійне, мова — нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Для того щоб вимовити якусь фразу, потрібен певний часовий проміжок, бо слова вимовляють­ся послідовно одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно. На відміну від мов­лення, мова має ієрархічну будову.

Ключова позиція Потебні-науковця вибудовувалася навколо базового положення про те, що

мова виступає не стільки засобом передавати думку, скільки засобом утворення її (адже саме мова підтверджує кожний акт пізнання, вважав він, процес якого є істотним для людини, її духу), й у цілому– "загальнолюдська думка втілюється у мові" [6, 181]. Приділивши значної уваги питанням єдності свідомості та мовлення, взаємозв’язку мови та мислення, етнопсихології та психології творчості, в основі опрацювання яких – положення щодо провідної ролі мови у формуванні свідомості та мислення, О.О.

Потебня занурився у площину дослідження розвитку й функціонування людської психіки. Цілий ряд філософів, психологів та лінгвістів відмічали оригінальність психологічної концепції ученого.Головна аксіома в теорії О.О. Потебні – існування постійної взаємодії між мовою, мисленням та пізнанням. Більш детальний розгляд його концептуальної схеми дає підстави визначати її як "когнітивну психологію". (Зауважимо, що в Україні когнітивний підхід до філософії був запроваджений вперше Г.С. Сковородою (1722-1794)). Потебнянська теоретична концепція взагалі передбачає взаємодію окремих наук, перехресний "зріз" суміжних галузей: лінгвістики і психології, лінгвістики й історії, лінгвістики та фізіології, психології й філософії, психології й фізіології тощо. Переконаність О.О. Потебні у тому, що світ можливо сприймати лише через мову, яка оформлює, структурує мисленнєвий процес,завдяки якій власне утворені "загальні розряди філософської думки" [4, 163], поза мовою не існуючі, дали йому змогу виокремити у міфі, фольклорі, літературі важливі – щодо походження мови – похідні.

Мова є продуктом мислення. Людина може мислити і без мови, а мова необхідна йому для спілкування з іншими людьми. Всі проблеми в цьому випадку виникають з недостатності мови у вираженні дійсних думок людини. "Думки вмирають в той момент, коли вони втілюються в слова" (Шопенгауер).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: