Як відрізнити істинні знання від хибних уявлень?

І Декарт, і Бекон дотримуються переконання: не досить мати добрий розум, головне – вміти його застосовувати. Для того, щоб правильно вести свій розум, слід мати ґрунтовно розроблений спосіб його застосування, або метод.

Таким методом Декарт вважає раціональну дедукцію і пропонує набір правил, яких слід дотримуватися в процесі побудови суджень при виведенні висновків про конкретне із загальних засновків. Відкриті Ф. Беконом “ідоли” свідчать про присутність хиб у дедукції. Враховуючи цю обставину, Р. Декарт пропонує метод раціональної дедукції, який повинен узгоджуватися з чотирма вимогами: 1) припускати як достовірні такі положення, які уявляються розумові чіткими та ясними, не викликають сумнівів у своїй істинності; 2) розділяти кожну складну проблему, задачу на складові частини, підпроблеми чи задачі; 3) поступово здійснювати перехід від доведеного до недоведеного; 4) не робити жодних прогалин у логічному ланцюжку дослідження.

Бекон, для того, щоб розум не став «кривим дзеркалом», розвиває індуктивний метод – систему логічних процедур для переходу від фактів емпіричного досвіду до теоретичних висновків про загальне. Основною філософською працею Ф. Бекона є “Новий Органон”, в якій він з’ясував матеріалістичне розуміння природи і дав філософське обґрунтування свого індуктивного методу пізнання.

Хиби у сприйнятті дійсності Бекон назвав “примарами” – нереальними пересудами людського пізнання, які “осаджують розум людей” і стримують науковий прогрес. Таких примар у Бекона чотири види: примари роду, печери, майдану і театру. Примари роду “знаходять основу у самій природі людини, в племені чи самому роді людей, бо неправильно стверджувати, що відчуття людини є мірою речей”. Отже, людям, які належать до певної спільноти, притаманні неправильні уявлення про щось, і ці неправильні уявлення передаються із роду в рід. Примари печери – це омана індивідуальна. “У кожного є своя особлива печера, котра послаблює і спотворює світло природи”. Примари майдану – це пересуди, “котрі відбуваються в силу взаємної зв’язаності і співтовариства людей”. Люди зустрічаються, обмінюються новинами, певними знаннями, які нерідко бувають далекими від істини, і сприяють заблудженню. Примари театру – це заблудження, котрі виникають внаслідок засвоєння неправильних філософських положень, філософських систем, “поставлених і зіграних комедій”, котрі представляють “вигадані і шту- чні світи”. Критикою цих примар, які перешкоджають пізнанню людей, Бекон прагнув звільнити їх від заблуджень, догм і пересудів. Методом, здатним забезпечити істинне знання без догм і пересудів, Бекон вважав послідовно проведену індукцію. Остання, на його думку, є поступовим без пропусків сходженням від конкретних численних фактів, їх властивостей до найзагальніших аксіом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: