ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тема 1.5. Основні тенденції сучасної філософії, філософські школи та їх представники.План 1. Основні тенденції сучасної філософії. 2. Напрями некласичної філософії: ірраціоналізм, філософія життя, волюнтаризм, екзистенціаналізм. 3. Психоаналіз, неофройдизм, позитивізм, праґматизм. 4. Феноменологія. Постмодернізм як відмова від існуючих канонів. Питання 1. Для шкіл і напрямів др. пол. ХІХ та ХХ ст. властивий плюралізм поглядів на предмет, призначення філософії та місце в духовній культурі. Проте всіх їх об’єднує коло проблем, що знаменували собою докорінну зміну світоглядних орієнтирів і перехід від класичної до некласичної філософії. Серед чинників, що спричинили ці зміни, виділимо такі аспекти: Починаючи з середини ХІХ ст., у Європі наростає політична нестабільність, що у І половині ХХ ст. виллється у дві світові війни, утворення так званого «соціалістичного табору», що призведе до розколу світу на дві антагоністичні системи, які гарячково почнуть накопичувати у небачених масштабах арсенали зброї масового знищення. Як зазначає німецький філософ ХХ ст. К. Ясперс, починаючи з 1914 року, історичний ґрунт захитався і покоління, що жили тоді, відчули себе закинутими в потік катастрофічних подій, що відтоді не зменшувався і йшов усе зростаючими темпами. Людина ХХ ст. опинилася у настільки проблемному й далекому від гармонії світі, що світоглядні принципи класичної філософії неспроможні слугувати їй орієнтирами у розв’язанні смисложиттєвих питань. На межі ХІХ - ХХ ст. відбувається революція у природознавстві, що знаменує проникнення пізнання природних явищ на субатомний рівень, змінюється модель науки з класичної на некласичну. Відповідно постає потреба в гносеології, яка враховує втрату принципу спостережуваності об’єкта пізнання. У ІІ пол. ХІХ ст. починається, за виразом Ніцше, «доба нігілізму» - переоцінка всіх традиційних цінностей, криза західної культури. Інструменталізація стосунків між людьми, технічні, економічні, політичні, соціально-психологічні можливості маніпулювання їх свідомістю та поведінкою призводять до дегуманізації людини, формування типу особи, окресленого як «одновимірна людина» (Маркузе), «людина-маса» (Ортега-і-Ґассет). На цьому тлі перед філософами гостро постає питання: чи справді «все розумне – дійсне, все дійсне - розумне», як стверджувала класична філософія в особі Геґеля? Розпочинається перегляд основних принципів класичної філософії, насамперед – перегляд традицій класичного раціоналізму. Формується низка принципово нових течій у філософії. Основні з них:
Питання 2. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|