ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Новітні тенденції розвитку економіко-правового механізму у сфері екології (міжнародна торгівля викидами, екологічне кредитування).Таким чином, правове регулювання міжнародної торгівлі викидами здійснюється на двох рівнях – міжнародному та національному, при цьому у внутрішньому законодав- стві зазначені питання висвітлюються в актах екологічного, гірничого, господарського, фінансового права. Європейська стратегія сталої, конкуренто-спроможної і безпечної енергетики передба- чає, що Схема торгівлі викидами ЄС створює гнучку та рентабельну основу енерговироб- ництва з максимально сприятливим впливом на кліматичні умови. Схема торгівлі викида- ми ЄС закладає підвалини для поступового розширення світового ринку по вуглецю і, таким чином, дає Європейському бізнесу перевагу на старті [3]. Кіо́тський протоко́л — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (далі - Кіотський протокол), до якої приєдналась Україна(ратифікувала у 2004 р.) [5], ставить на мету досягнення у виконанні відповідних положень Конвенції стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. В ст.17 Кіотського протоколу передбачена можливість торгівлі викидами державами-учасницями цієї угоди, з метою забезпечення умов для того, щоб їхні сукупні антропогенні викиди парникових газів, в еквіваленті двоокису вуглецю не перевищували встановлених для них кількісних показників, визначених з урахуванням встановлених для них зобов’язань з кількісного обмеження та скорочення викидів і відповідно до положень ст.3 Протоколу, з метою скорочення їхніх сукупних викидів таких газів принаймні на п’ять відсотків порівняно з базовим рівнем 1990 року за період дії зобов’язань із 2008 по 2012 роки. Проекти спільного впровадження, як один із гнучких механізмів Кіотського протоколу [4], дозволяє країні-стороні Додатка 1 Рамкової конвенції ООН із зміни клімату [6] пере- давати іншій такій стороні або набувати у неї одиниці скорочення викидів, визначених в результаті розробки проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів пар- никових газів (ст.6). Цей механізм сприяє залученню інвестицій міжнародного приват- ного сектору у проекти спільного впровадження. Україна веде активну політику щодо залучення іноземних інвестицій шляхом стимулювання процесу розробки та реалізації проектів спільного впровадження в Україні відповідно до ст.6 Кіотського протоколу, а також шляхом визначення інших засобів міжнародної торгівлі викидами, передбаче них ст.17 Кіотського протоколу. Так, Національне агентство екологічних інвестицій України (далі - Нацекоінвестагентство) та Міністерство довкілля, суші та моря Італії підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері зміни клімату, розробки проектів спільного впровадження та участі в міжнародній торгі- влі викидами за Кіотським протоколом. З метою імплементації норм Кіотського протоколу та виконання своїх міжнародних зобов’язань в Україні прийнято низку нормативних актів. Так, Кабінетом Міністрів Укра- їни створено центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та ко- ординується Кабінетом Міністрів України, уповноважений на провадження міжнародної діяльності за Кіотським протоколом - Нацекоінвестагентство, на який і покладено обов’язок з укладення угод з продажу частин установленої кількості викидів парникових газів, за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів Кошти, які надходять до державного бюджету України в результаті операцій з міжнародної торгівлі викидами, мають використовуватися лише за цільовим призначенням, що прямо передбачено бюджетним законодавством. Державним бюджетом України 2010 року [12], як і минулого року, в п.37 ч.1 ст.6 передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Держбюджету України на 2010 рік у частині доходів є й кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу.
Екологічне кредитування Сучасні корпорації за рахунок банківського кредиту фінансують заходи з поточної діяльності, частково капітальні витрати та екологічні заходи. Практика екологічного кредитування потребує розробки оптимальної для банку процентної політики. Отже, екологічний кредит є різновидом цільового банківського кредиту, який надається на такі цілі: – окремі (можливо разові) природоохоронні заходи; – заходи з технічної модернізації діяльності підприємства з метою покращен- ня екологічної безпеки; – випуск екологічно безпечної продукції; – заходи з раціонального використання природних ресурсів; – заходи з використання вторинної сировини тощо. Проте питома вага екологічних кредитів у кредитному портфелі окремого банку є низькою, що свідчить про їх нерозповсюдженість та велику рискованість. Але спостерігається позитивна тенденція щодо зростання їх величини. Відповідно до п. 47 постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. у разі необхідності підприємства можуть користуватися банківським кредитом для фінансування заходів щодо впровадження екологічно безпечних технологій, устаткування, очисних систем, раціонального використання природних ресурсів, а також для визначених цілей і коштами позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, що створюються на державному і місцевому рівнях.
В Постанові КМУ від вiд 07.03.2007 № 398 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки природоохоронної діяльності, у тому числі через механізм здешевлення кредитів комерційних банків» зазначено, що бюджетні кошти спрямовуються на компенсацію відсоткової ставки за залученими у комерційних банках кредитами для здійснення природоохоронних заходів (далі - компенсація) відповідно до переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. N 1147 Компенсація виплачується у межах бюджетних коштів відповідно до плану природоохоронних заходів (далі - план заходів), затвердженого Міністром охорони навколишнього природного середовища за погодженням з Мінфіном і Віце-прем'єр-міністром України.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|