Проблеми впровадження принципів НАССР як засобу забезпечення якості та екологічної безпеки продуктів харчування.

HACCP (англ. Hazard Analysis and Сritical Control Point) — система аналізу ризиків і контролю критичних точок.

7 принципів HACCP:

1) Проведення аналізу небезпечних факторів.

2) Визначення критичних контрольних точок.

3) Встановлення граничних значень.

4) Введення системи контролю за ККТ.

5) Встанволення коригувальних дій, що їх необхідно вжити, коли спостереження свідчать, що певна ККТ виходить з-під контролю.

6) Встанволення процедури перевірки для підтвердження того, що система HACCP працює ефективно.

7) Розроблення методів документування всіх процедур і ведення записів, пов'язаних із застосуванням цих принципів.

Виробництво безпечної продукції є основною метою кожного підприємства харчової промисловості. В усьому світі підприємства використовують систему НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point або укр. Аналіз небезпечних чинників і критичні контрольні точки), яка дозволяє впевнено контролювати виробництво харчових продуктів і запобігати виготовленню продукції, що може завдати шкоди споживачеві.

У харчовій промисловості однією з основних вимог споживача є безпечність харчових продуктів. Застосування харчових продуктів не повинне приводити до харчових отруєнь, а самі продукти не повинні містити небезпечних інгредієнтів. Безпечність харчової продукції є обов’язковою складовою всіх аспектів її якості і існує жорсткий зв’язок між якістю та безпечністю продукції.

Система НАССР являє собою систему управління, в якій безпечність харчових продуктів розглядається через оцінювання і контролювання біологічних, хімічних та фізичних джерел небезпеки на всьому ланцюжку виготовлення кожного харчового продукту, починаючи від виробництва сировини, придбання і зберігання до перероблення, розподілення та споживання кінцевого продукту.

Необхідність впровадження НАССР продиктована споживчим попитом на безпечну продукцію. У наш час ця система є основною моделлю управління якістю та безпечністю харчових продуктів у промислово розвинених країнах світу. Важливим у цій системі є те, що в разі застосування принципів НАССР значною мірою знижуються рівні ризиків виникнення небезпек для життя і здоров’я споживачів харчової продукції, попереджаються масові отруєння неякісними продуктами.

Оскільки застосування НАССР стає найкращим загальновизнаним шляхом забезпечення безпечності харчових продуктів, все більше й більше країн впроваджують обов’язкове застосування вимог системи НАССР у повному їх обсязі або частково.

Останні тенденції економічної політики, що проводиться в Україні, поставили її перед необхідністю приймати кардинальні рішення із гармонізації законодавства в сфері виробництва продуктів харчування. Першим кроком у цьому напрямку стало доповнення в жовтні 2002 року статті 20 Закону України "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" новим абзацом про "здійснення заходів щодо поетапного впровадження на підприємствах харчової промисловості міжнародної системи забезпечення безпеки харчових продуктів НАССР у порядку та строки, визначені законодавством України для окремих видів харчових продуктів"

23. Правові проблеми маркування продуктів харчування, які містять ГМО та без застосування ГМО.

У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України двох Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо інформування громадян про наявність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО)» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично модифікованих компонентів» всі харчові продукти повинні маркуватися написом «з ГМО» чи «без ГМО».

Дія цього Закону не розповсюджується на тютюн і тютюнові вироби і харчові продукти, вироблені для особистого споживання.

Також парламент встановив адміністративну відповідальність (штраф) за надання недостовірній інформації про вміст ГМО в харчових продуктах.

Генетично модифіковані організми (ГМО, або як їх ще називають, трансгени) - це рослини і тварини, в гени яких штучним, неможливим у природі шляхом введений чужий ген. Використовуючи методи генної інженерії, вчені виділяють якийсь ген одного виду і вбудовують його в ДНК (генетичний матеріал) іншого виду. При цьому так званий організм, який отримав новий ген набуває нових властивостей. ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварин (ГМТ) і рослини (ГМР).

Використовуючи методи генної інженерії можна, наприклад, боротися з раком, вирощувати органи для трансплантації і перемогти проблему голоду в Африканських країнах, вирощуючи більш стійкі та високоврожайні сорти рослин. Так, наприклад, томати отримали ген морозостійкості від арктичної камбали, картопля отримав ген бактерії, чия отрута смертельна для колорадського жука, рис одержав ген людини, відповідальний за склад жіночого молока, який робить злак більш поживним.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: