Раціональне природокористування. Нераціональне природокористування.

Природокористування, в широкому сенсі використання природних ресурсів в процесі господарської діяльності з метою досягнення певного економічного ефекту. У цьому значенні природокористування збігається з процесом суспільного виробництва. У вузькому сенсі природокористування включає раціональне використання природних ресурсів, їх відтворення, охорону природи.
Природокористування. - важлива частина господарської практики і реалізується в рамках певної екологічної політики. Пов'язано з формуванням відповідних даному суспільству норм екологічної поведінки населення 7; 432.
В процесі історичного розвитку дія на природу змінювалася від пасивного вжитку її речовини до злиття елементів техносфери і природного середовища, що свідомо направлялося, з метою підвищення продуктивності природних систем. Даний напрям природокористування неоднорідний, що пов'язане з існуванням капіталістичних і соціалістичних цілей і завдань
Нераціональним визнається природокористування, що веде до деградації природних систем, пониження рівня здоров'я населення, втрати відновної, оздоровчої і естетичної функцій природи.

28. Екологічна оцінка природних ресурсів. Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища. Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нор мативи встановлюються за:
викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами: економічний і соціальний.
Економічні втрати спричиняються через погіршення виробництва певних об’єктів і втрат продукції; соціальні — як наслідок негативного впливу на здоров’я та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність). Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднювальних речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів.
Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегується за регіонами України із застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати.
За понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, коефіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів нормативи плати за викиди і скиди забруднювальних речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні.
Платежі підприємств за викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

29.Екологічна оцінка природних ресурсів.

Це грошове вираження народногосподарської цінності природних благ, екологічної комфортності життя, що визначається шляхом оцінки ефективності їх відтворення - охорони та відновлення екосистем, їх експлуатації, переробки природних ресурсів. Відомі дві основні концепції оцінки ефективності використання природних ресурсів: затратна, основу якої складають витрати на освоєння природних ресурсів, і рентна - ґрунтується на обчисленні народо-господарського ефекту використання ресурсів у вигляді диференціальної ренти.

Одним з головних природних ресурсів є земля і згідно з методикою академіка С. Г. Струміліна економічну оцінку одного гектара (Г) визначають формулою: Г=К(У/Т:У₁/Т₁), де: К - вартість освоєння одного гектара в певних умовах (середня по країні); У/Т та У₁/Т₁ - відношення врожайності до витрат на виробництво продукту землеробства відповідно на дільниці, що оцінюється та по країні як середній показник. Ціну землі (Ц) в грошовому вираженні можна охарактеризувати формулою: Ц=R/Рх100, де: R - рента; Р - банківський відсоток. Земельна рента є економічною формою реалізації земельної власності в усіх суспільно-економічних формаціях.

Базою для побудови ціни (Ц) відтворення землі може бути формула: Ц=Еx2СнхФ/ІсхЕ, де: Ф - фактичний вихід або величина вартості продукту природокористування, Іс - індивідуальна собівартість продукту природокористування в грошовому обчисленні; Е - нормативний коефіцієнт екологічної ефективності капітальних затрат, диференційований залежно від об'єкта оцінки.

Інтенсифікація землеробства на раціональних основах - механізація, автоматизація, використання досягнень науки збільшує продуктивну силу самої землі. Відбувається штучне збільшення родючості. Її зростання - це заміщення одних сил природи (природної родючості) іншими - антропогенними. При цьому важливою є абсолютна економічна оцінка природних ресурсів, яку складають поточна та довгострокова. Перша - це щорічний ефект відтворення, друга - їх сума за весь період використання природного ресурсу в господарському обігу.

Поточна оцінка (П) - це відношення економії від зниження собівартості продукції (С) до капітальних вкладень (К), які призвели до цієї економії (П): С=(С_{1 -} С₂)/К, де С₁ і С₂ - собівартості продукції до і після здійснення капітальних вкладень. При цьому показник С треба порівнювати з нормативом загальної або абсолютної ефективності (Е), і якщо С>Е, то капітальні затрати будуть економічно ефективними.

Довгострокову економічну оцінку землі (Едз), що є сумою поточних оцінок, можна розрахувати в грошовому обчисленні: Едз=Тз/Е, де: Тз - поточна економічна оцінка землі, розрахована на основі щорічних витрат заміщення в грошовому обчисленні; Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних затрат, який залежить від об'єкта оцінки - сільськогосподарські землі, лісові землі, інші території.

Важливим є значення орендної плати за один гектар землі в грошовому обчисленні, що можна визначити так: Па=(З_б-Зн-Уб/У_н)-Кі, де: З_б - базові затрати на один га, З_н - нормативні затрати на один га, У_б - урожайність базова в грошовому обчисленні; У_н - урожайність нормативна в ц/га, Кі - коефіцієнт співвідношення колективних або індивідуальних і суспільних інтересів.

Абсолютний ефект відтворення природних ресурсів (Вр) в грошовому обчисленні можна оцінити формулою: Вр=Е-Сн-Пн, де: Е -собівартість продукції: Сн - народногосподарська собівартість продукту; Пн - народногосподарська величина продукту природокористування.

Не менш важливе значення, ніж земля, мають ліси. Економічну оцінку одного гектара лісу (Ел) можна визначити як суму економічних оцінок землі (З) та лісу (Л) і розрахувати за формулою: Ел=З+Л. Економічну оцінку землі визначають формулою: З=Ех2СнхПр/Іс, де: Е - норматив абсолютної ефективності використання землі, лісу; Сн - народногосподарська собівартість лісу як продукту; Пр - середньорічний приріст лісу в м³/га; Іс - індивідуальна собівартість продукту. Звідси можна дати економічну оцінку деревинного запасу (Ед) ресурсів лісу (Л): Ед=Ех2Снх3л/Іс, де Зл - середній запас лісу в м³ на одному гектарі площі, покритої лісом.

Часто великої шкоди екологічному потенціалу регіону, його екосистемам завдають геологорозвідувальні роботи, ставку відшкодування витрат за які можна визначити формулою: Сі= ЗіФі/Ді+Пні, де: Сі - витрати на одиницю твердої корисної копалини, Зі - середньорічний обсяг витрат на пошук та розвідування корисної копалини без врахування загальногалузевих витрат на геологічну науку, регіональні дослідження, інженерну геологію та інше; Фі - вартість продуктивних розвідувальних свердловин, гірських виробок, переданих на баланс гірничодобувним підприємствам та використовуються як основні фонди; Ді - средньорічний видобуток корисної копалини в тоннах; Пні - сердньорічні нормативні втрати при здобичі і -ї корисної копалини.

Таким чином, користуючись формулами, можна провести економічну оцінку ефективності природокористування, впровадження ресурсозберігаючих технологій, визначити штрафні санкції за порушення природних систем.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: