Забруднення повітря та зміна його складу

Підзабрудненнямрозумієтьсяпроцесвнесення в повітряабоутворення в ньомуфізичнихагентів, хімічнихречовинчиорганізмів, якінесприятливовпливають на середовищежиттяабозавдаютьшкодиматеріальнимцінностям. У певномусенсізабрудненнямможнавважати і вилучення з повітряокремихгазовихінгредієнтів (зокрема, кисню) великими технологічнимиоб'єктами. І справа не тільки в тому, що гази, якіпотрапляють в атмосферу, пил, сірка, свинець та іншіречовининебезпечні для людськогоорганізму - вони несприятливовпливають на кругообігбагатьохкомпонентів на землі. Забруднюючі та отруйніречовинипереносяться на великівідстані, потрапляють з опадами в ґрунт, поверхневі і підземні води, в океани, отруюютьнавколишнєсередовище, негативно позначаються на приростірослинноїмаси.

Головніджерелазабрудненняповітря - підприємствапаливно-енергетичного комплексу, обробноїпромисловості та транспорт. Більше 80% всіхвикидівв атмосферу становлятьвикидиоксидіввуглецю, двоокисусірки, азоту, вуглеводнів, твердихречовин. Згазоподібнихзабруднюючихречовин в найбільшихкількостяхвикидаютьсяоксидивуглецю, вуглекислий газ, чадний газ, якіутворюютьсяпереважно при згорянніпалива.

Крімгазоподібнихзабруднюючихречовин в атмосферу надходять десятки мільйонів тонн твердихчастинок. Це пил, кіптява, сажа, які у виглядідрібнихчастиноквільнопроникають в дихальні шляхи і осідають в бронхах і легенях.

41.Масштаби змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності прояву речового складу забруднювачів та здатності природи до самоочищення. Остання властивість лежить в основі поняття стійкості окремих компонентів природи до антропогенного навантаження на основі відмінностей у поширенні забруднювачів у різних середовищах. Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин поступають у всі компоненти природи: води, грунти, атмосферне повітря. Найбільше викидів здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи, підвищуючи тим самим уже існуючий у них рівень забруднення. У процесі довготривалої дії забруднювачів погіршуються чи порушуються основні природні, соціально-економічні функції природного середовища. Це ускладнює життя всіх живих організмів, а особливо людини.
Слід зважити також на явище синергізму (сукупної дії чинників, яке характерне як для самого процесу забруднення, так і для викликаних ним наслідків). Важливо відмітити властивість деяких хімічних елементів поступово накопичуватися в об'єктах середовища, що призводить до посилення пагубної дії при їх проходженні біологічними ланцюгами.
На стан екологічної ситуації в регіонах України впливає також прояв еколого-географічних проблем. Серед них для України характерними є:
зменшення запасів корисних копалин (вичерпання ресурсів, зниження їх якості й розмаїття, небезпека порушення середовища внаслідок добування корисних копалин тощо);
зміна структури земельних ресурсів унаслідок вилучення земель під господарські потреби й забудови, а також через розвиток негативних процесів у ландшафтах (ерозії, абразії, карсту, суфозії та просідання грунтів, підтоплення і заболочення, тощо);
зниження родючості грунтів унаслідок вимивання гумусу, засолення, підтоплення тощо та забруднення важкими металами, пестицидами й іншими речовинами;
зменшення запасів і забруднення поверхневих та підземних вод унаслідок посиленого водозабору, внесення забруднюючих речовин у водні об'єкти в процесі виробництва й ведення комунального господарства;
забруднення повітря та зміна його складу внаслідок промислових та інших викидів у атмосферу;
скорочення розмаїття рослинного й тваринного світу та зміни в його генофонді;
зменшення біологічної продуктивності ландшафтів;
погіршення геогігієнічних та санітарно-епідеміологічних умов життєдіяльності людини та існування живих організмів.

Ці проблеми виникли тому, що структура господарства України, що розвивалося десятиліттями, не відповідала в багатьох регіонах їх інтегральному потенціалу. При цьому не враховувались об'єктивні потреби й інтереси людей, що тут проживали, та екологічні можливості конкретної території. Провідними галузями господарства є енергетика, гірнично- та вугледобувна, хімічна промисловість, машинобудування. Фізично й морально застаріле устаткування в цих галузях обумовило інтенсивне використання енергії, води, землі та інколи не контрольовані викиди забруднюючих речовин у всі компоненти природи. Щорічно в процес виробництва залучається біля 1,5 млрд. т первинної сировини, а обсяг відходів цих галузей промисловості становить біля 15 млрд.т. Таким чином, на сьогодні для України стан розвитку виробництва є головним еколого-формуючим фактором. Акцентуємо увагу, що стан природи в Україні – критичний, а в деяких її регіонах деградація має незворотний характер.
42.Сучасна екологія — складна багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, але яка поєднує сьогодні всі природничі, точні,гуманітарні і соціальні науки, з метою пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, вироблення нових методів збереження біосфери планети. Сьогодні її поділяють на: біоетику, біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію і космічну екологію.
У структурі сучасної екології виділяють такі основні напрямки; загальну, спеціальну та прикладну екологію.
Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів
Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям.
Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища.
Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми і спрямована на розв'язання головним чином практичних питань.
агроекологія (сільськогосподарська екологія)аутоекологія (екологія організмів)популяційна екологія (демекологія)синекологія (екологія угруповань)системна екологія (екологія екосистем)екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля.
Системна екологія поділяється на розділи, які досліджують окремі види екосистем (екологія лісів, боліт тощо, а також урбоекологія, агроекологія і т. ін.).
Ще одна класифікація екологічних дисциплін, за принципом теоретичності і застосування знань на практиці включає екологію теоретичну іпрактичну:
Теоретична екологія (біоекологія) — екологія живих організмів: людини, тварин, рослин, мікроорганізмів. Цей розділ виник першим і є фундаментом екології.Практична —а) геоекологія — вивчає охорону і раціональне використання природних ресурсів, ділиться на атмо-, гідро-, літо- та ландшафтну екологію.б) соціоекологія — вивчає вплив соціально-економічних факторів на довкілля.в) техноекологічна — вивчає техногенні фактори забруднення довкілля. Поділяється на екологію промисловості, с/г,транспорту.
Таким чином сьогодні є підстави говорити про складно організовану систему — екологічне знання.
Із середини ХХ століття термін «екологія» також вживається як синонім понять довкілля, «стан навколишнього середовища» тощо, зокрема у таких словосполученнях, як «екологічна криза», «екологічний стан», «екологічні проблеми».

43. В межах території України фізико -географічні та геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таких природних катастроф, як землетруси (Крим, Карпати — силою до 7—8 балів, решта території — менше, найменше — північно-східні райони); повені (практично на всіх річках, але в першу чергу — в гірських районах); зсуви (узбережжя водосховищ Дніпра, Чорного й Азовського морів); пилові бурі (лісостепові й степові райони); пожежі (полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, зливи; селі влітку та снігові лавини взимку (гірські райони); ураганні вітри; засухи.В залежності від природних факторів, які спричиняють катастрофи, останні поділяють на геологічні, гідрологічні, метеорологічні, агрометеорологічні.
Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Так, саме через вирубку лісів у Карпатах значно почастішали катастрофічні повені, селі, снігові лавини, зсуви.
За останні десятиліття в Україні мали місце всі перелічені вище природні катастрофічні явища: землетруси 1977 і 1984 p., пилові бурі 1961 p., потужні повені на Дністрі в 80-х роках, численні великі зсуви, селі чи осипи в Карпатах, Криму (майже кожні 3—4 роки), що завдавали великих збитків народному господарству, а іноді призводили й до людських втрат.
Кілька прикладів можна навести з найближчих часів. Повінь на р. Уж восени 1992 p. завдала збитків майже на 4 млрд крб. Внаслідок сильних дощів 1992 р. в Карпатах рівень води в річках піднявся на 3—5 м, була підтоплена велика площа сільгоспугідь, господарські об'єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Сваля-ви, Ужгорода, розмито кілька автодоріг, порушено електропостачання низки сіл.

44.Антропогенні фактори, тобто результати впливу людини, які ведуть до зміни середовища проживання можливо розглядати на рівні регіон, у країни або на глобальному рівні.
Антропогенний вплив на літосферу проявляється в вилученні родючих земель, створенні штучного рельєфу і підземних структур, порушенні геодинамічної і теплової рівноваги надр, хімічному і радіоактивному забрудненні ґрунтів. Антропогенним впливом охоплено біля 60% площі Землі на глибину більше 10 км.
Антропогенний вплив на гідросферу проявляється в хімічному, радіаційному, тепловому забрудненні поверхневих і підземних вод, геолого-геоморфологічних змінах берегів рік, озер, морів (побудова каналу на р.Євфрат до загибелі Вавилону – засолення – 582 р. до н.е.; затока Карабогаз в 1980 р. перекрита від Каспію до засолення 310 проміле, в 1992 р. дамба знищена; відділення р. Амудар’ї і Сирдар’ї від Аральського моря), замулюванні річок і водойм.
Людина завжди використовувала навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, проте протягом дуже довгого часу його діяльність не робила помітного впливу на біосферу. Лише в кінці минулого сторіччя зміни біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу учених. В першій половині нинішнього століття ці зміни наростали і в даний час лавиною обрушилися на людську цивілізацію. Прагнучи поліпшення умов свого життя, людина постійно нарощує темпи матеріального виробництва, не замислюючись про наслідки. При такому підході велика частина узятих від природи ресурсів повертається їй у вигляді відходів, часто отруйних або непридатних для утилізації. Це створює загрозу і існуванню біосфери, і самої людини.
Антропогенне забруднення атмосфери
Різні негативні зміни атмосфери Землі пов'язані головним чином із змінами концентрації другорядних компонентів атмосферного повітря.
Існує два головних джерела забруднення атмосфери: природне і антропогенне. Природне джерело - це вулкани, пилові бурі, лісові пожежі, процеси розкладання рослин і тварин.
До основних антропогенних джерел забруднення відносять підприємства паливно-енергетичного комплексу, транспорт, різні машинобудівельні підприємства. Розглянемо найважливіші з них.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: