Майбутнє суспільства як глобальна проблема

До глобальних проблем слід віднести й майбутнє людини. Проблема людини як особливе вираження одвічних філософських питань набула ще одного відтінку: нині вона активізувалась з погляду проблемності людського існування взагалі. Щоб мати майбутнє, людина має вижити як вид. Питання сенсу людського життя, значення культури, змісту людської діяльності набувають уже не суто академічного, теоретичного, суспільно-відповідального звучання, а потребують конкретних соціально-практичних рішень.

Це найважливіші і найактуальніші глобальні проблеми сучасної епохи, з якими зіткнулось людство на порозі нового тисячоліття своєї історії. У працях багатьох західних вчених вирішення найважливіших проблем людства, як і в уявленнях про найближче й віддалене майбутнє людства, єдності немає. Ще недавно частина їх відстоювали позицію «соціально-екологічного песимізму», доводячи, що світ нібито досяг апогею розвитку виробництва, споживання невідновлюваних ресурсів і в недалекому майбутньому на нього чекає крах. Чимало західних спеціалістів у галузі екології (Дж. Форрестер, Д. Медоуз, М. Месарович, Б. Пестель та ін.) вважали, що людство має вибирати між матеріальним прогресом і продовженням життя на Землі.

Однак з другої половини 70-х років ХХ ст. дедалі більше з'являлось публікацій, автори яких намагалися довести, що нестача джерел енергії, продовольства та інших ресурсів не абсолютна, а відносна, і людство може ці проблеми вирішити. В одній із останніх доповідей Римського клубу «Шляхи, що ведуть у майбутнє», (автор – американський економіст українського походження Б. Гаврилишин) висувається концепція створення загального «світового порядку», в рамках якого людство може справитися з уже наявними проблемами і з тими, які обов'язково виникнуть у майбутньому.

Особливість сучасної історичної ситуації полягає в тому, що макросвіт людства входить у мікросвіт індивіда. На плечі кожного певною мірою покладається загальна історична відповідальність. А це вимагає розширення горизонтів соціального й історичного мислення людей. Але хіба можна сказати, що таке розширення стало повсюдним і загальним фактором життя? Звичайно, ні. Не можна не бачити разом з тим процесів зміни самосвідомості людей.

Сучасні і майбутні соціальні перетворення перебуваютьпід наглядом людини. Проте складається враження, що ми сприймаємо лише позитивні сторони людського фактора, як феномена нашої соціальної практики, навмисне минаючи певні «небезпечні» висновки і «підводні рифи». Настав час чесно і безпристрасно подивитись на цю проблему. Людський фактор – це не тільки першооснова нашого подальшого суспільного розвитку, а й одна з історичних причин наших невдач і поразок. В цілому ми прагнемо виховати всебічно і гармонійно розвинену людину майбутнього громадянського суспільства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: