Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Групувальні ознаки та їх види.




Першочерговим питанням теорії групування є вибір ознак, за якими відмежовуються окремі групи. Ознаки, які покладені в основу групування, називаються групувальними ознаками.

Атрибутивними (кількісними) називаються ознаки, які не мають кількісного вираження і реєструються у вигляді текстового запису. Якщо явищу властивий даний різновид якісної ознаки, то вже другий різновид йому, як правило, не властивий. Прикладами групування за якісною ознакою може бути розподіл населення за статтю — на чоловіків та жінок, поділ злочинів - за окремими видами (проти особи, проти власності тощо).

Окремим видом атрибутивних групувань є групування за альтернативною ознакою, коли є лише два варіанти атрибутивної ознаки, причому один з них виключає інший (наприклад, розподіл населення на тих, хто має судимість, і не судимих).

Кількісні (варюючі) ознаки — це ознаки, які набувають різних цифрових характеристик і виражаються числовими значеннями. Наприклад, розподіл злочинців за віком, раніше судимих - за кількістю судимих).

При групуванні за кількісною ознакою виникає питання про кількість груп. У типологічному групуванні, як правило, кількість груп визначається завданням дослідження, тобто кількістю типів явища, які ми хочемо виділити. Так буде, наприклад, якщо ми, групуючи регіони за рівнем злочинності, ставимо завдання утворити три якісно різні групи: з кількістю злочинів більше середнього рівня, середнім та низьким рівнями злочинності. В цьому випадку завданням дослідження вже визначено число груп, які потрібно утворити за кількісною ознакою.

Другим важливим питанням при групуванні за кількісними ознаками є визначення інтервалів групування. Інтервалом називається різниця між максимальним та мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Інтервали встановлюються рівними або нерівними в залежності від характеру розподілу одиниць сукупності за даною ознакою. Але треба всіляко уникати інтервалів, які носять суто кількісний, арифметичний характер і тому не мають наукового значення. Інтервали мусять встановлюватися таких розмірів, щоб вони виявляли найбільш характерні типи явища, що спостерігається, і показували перехід кількості у якість. Тому вони не можуть бути дуже обширними і не повинні включати в себе різноманітних явищ.

З точки зору теорії інтервали можуть бути рівні та нерівні. Нерівними називають інтервали, в яких різниця між верхньою і нижньою межею неоднакова. Нерівні інтервали застосовують тоді, коли варіація групувальної ознаки відбувається нерівномірно і в дуже широких межах; вони можуть бути зростаючими і спадними.

На практиці при вивченні правових явищ рівні інтервали застосовуються дуже рідко, тому що частіше за все однакова кількість ознаки має різне якісне значення, наприклад, групування за строками позбавлення волі. В правовій статистиці в основному застосовують прогресивно збільшувані інтервали і частіше за все межі інтервалів відокремлюються таким чином, щоб було повністю зрозуміло, до якого інтервалу відносити те чи інше явище.

Розрізняють інтервали закриті і відкриті. Закритими є інтервали, в яких визначені максимальні і мінімальні межі. Відкритими називаються інтервали, у яких максимальні або мінімальні значення ознаки заздалегідь невідомі. Тому при групуванні перший і останній інтервали залишаються відкритими, наприклад, призначення покарання у вигляді позбавлення волі: до 3 років, від З до 5, від 5 до 7 років, від 7 до 10, більше 10 років.

У групуваннях за кількісною ознакою слід правильно визначати верхню і нижню межі груп "включно" чи "виключно ". Наприклад, вікова група злочинців віком 18-24 роки. На практиці застосовуються обидва методи, але перевага надається принципу "виключно".


Ряди розподілу.

Статистичний ряд розподілу — це ряд, який характеризує розподіл одиниць сукупності по групах за будь-якою ознакою, різновидності якої розташовані у певному порядку.

Атрибутивні ряди розподілу —це такі, які побудовані за якісною ознакою. Прикладами атрибутивних рядів може бути розподіл засуджених за статтю, родом занять, соціальним станом. Побудова цих рядів відносно проста. В результаті розподілу утворюється стільки груп, скільки різновидів атрибутивної ознаки має дана сукупність (наприклад, всі злочини будуть розподілені за об'єктом посягання на стільки груп, скільки є глав в Особливій частині Кримінального кодексу).

Варіаційні ряди розподілу — це такі, які побудовані за кількісною ознакою (наприклад, за віком населення, за строками позбавлення волі у засуджених). Варіаційний ряд показують у вигляді двох строк. Перша строка характеризує значення або варіанти ознаки, друга — скільки разів (як часто) це значення зустрічається. Тому перша строка називається строкою значень або варіантів, а друга - строкою частот. Наприклад, строки позбавлення волі та кількість обвинувачуваних будуть варіантами, а число засуджених та число справ - частотами.

В безперервних (інтервальних) рядах варіації ознаки, що досліджується, даються у вигляді величини, яка безперервно змінюється, тобто значення ознаки може бути виражене будь-яким дрібним числом. Прикладом безперервного ряду розподілу може бути вік осіб, які вчинили злочини, тому що варіанти можуть приймати різні значення (роки, місяці, дні та години). Для дослідження безперервного варіювання завжди встановлюються інтервали (від - до).

У дискретних (перервних) рядах розподіл ознаки може бути даний тільки у вигляді цілих чисел (наприклад, число членів сім'ї, кількість обвинувачених, які проходять по одній кримінальній справі).






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных