Кореляційний зв’язок його сутність і завдання.

Існують дві основні різновидності кількісної характеристики зв’язків між явищами: функціональна і статистична (кореляційна).

При функціональному зв’язку вслід за зміною однієї величини слідує суворо визначена зміна другої, або іншими словами за усякою зміною незалежної перемінної величини завжди слідує суворо визначена зміна функції.

Щоб виявити складний зв’язок між явищами, треба взяти велике число цих явищ, розглянути їх сукупність і дослідити середні значення ознак, що вивчаються. Скажімо, зв’язок між освітою і злочинною поведінкою при великій кількості досліджень в ході співставлення дає тенденцію, яка має прояв далеко не в кожному разі: а саме і зворотна залежність між цими чинниками.

Такий зв’язок між двома ознаками. Який виявляється не в кожному окремому випадку (як у функціональній залежності), а тільки при масовому співставленні і використанні середніх значень ознак зветься кореляційним, або кореляцією.

Кореляція виявляється тільки при застосуванні дії закону великих чисел. Перша ознака (що впливає) зветься факторною, друга – результативною.

Для визначення кількісної характеристики залежності між ознаками (тісноти зв’язку) (скажімо між хуліганством і алкоголем) у статистиці застосовується коефіцієнт кореляції, всі значення якого лежать в межах від 0 до1. Коефіцієнт кореляції +1 або –1 характеризує позитивний прямий або зворотній зв’язок між ознаками (це співпадає з функціональною залежністю).

Коефіцієнт кореляції 0 говорить і про повну відсутність зв’язку між ознаками. Значить дріб між 0 і + 1 буде свідчити про повну ступінь кореляції: 0,18; 0,39; 0,87 тощо. А це може бути і фактичним співвідношенням, тому такий кореляційний зв’язок треба у ході наукового дослідження довести, доказати що він не є випадковим співпадінням.

Проте, використовуючи статистичні показники за тривалий проміжок часу, можна і слід аналізувати тенденції зміни явищ, незалежно від прорахунків у формуванні цих показників, оскільки право застосовна практика, як правило істотно не змінюється, якщо в державі не сталося якихось суттєвих соціальних змін.

Це ще раз підкреслює необхідність подальшого вдосконалення статистичної методології обчислення окремих її показників, а також підвищення ефективності реєстрації правових явищ.

Отже, такі завдання можна вирішити тільки в результаті належного засвоєння основних положень статистичної науки, а це лекційний матеріал дає можливість майбутньому юристу одержати ті знання, які найбільше знадобляться в його практичній діяльності.

[1] Бек В.Л. Терія статистики: Курс лекцій. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - С. 14.

[2] Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику»» від 13 липня 2000 року.

[3] Указ Президента України “Про утворення Державного комітету статистики України” від 29.07.97 за № 734/97

[4] Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О. Г. Осауленко. - Київ: Консультант, 2005. - 591 с.

[5] Див.: Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика. - Минск, 1981.

[6] Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. Самара, 1995. С. 122.

[7] Див.: Концепція інформатизації органів державної статистики, затверджена Наказом Держкомстату України від 27 жовтня 2000 р. № 340-а.

[8] Див.: Закон України “Про інформацію”, ВВР – 1992, №48, ст.. 650.

[9] Див.: Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” від 4 лютого 1998 року № 75/98 – ВР.

[10] Далі Головні управління, управління, управління на транспорті Міністерства внутрішніх справ України будуть іменуватися “ГУМВС, УМВС, УМВСТ МВС України”, якщо інше не обумовлено в тексті

[11] Див. пункт 12 Інструкції про єдиний облік злочинів

[12] Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика: Учеб. пособие: - Минск: Изд. Минск. высш. шк. МВД СССР, 1981. - С.41.

[13] Правовая статистика: Учебник/ Под. ред. З.Г.Яковлевой. - М.: Юрид. лит., 1986. - С. 76-77.

[14] Мармоза А.Т. Теорія статистики.-К.: Ельга, Ніка- Центр, 2003.-С.69-70.

[15] Калачова І.В., Трофімова Г.Г. Правова статистка: Навч.посіб.-К.: КНЕУ, 2005.-С.111-112.

[16] Захожай В.Б., Федорченко В.С. Правова статистика: Навч. посіб.-К.:МАУП, 2003.-С.47.

[17] Мормоза А.Т. Теорія статистики.-К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.-С.90.

[18] Правова статистика. Курс лекцій. / О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та ін.; Під заг.ред. О.М. Джужи.-К.: НАВСУ: Правові джерела, 2000.-С.131.

[19] Кетле Л. А. Человек, развитие его способностей или опыт социальной физики.-Спб, 1865.-С.5.

[20] О проблеме латентной преступности подробнее см. Блувштейн Ю.Д., Яковлев А.М. Введение в курс криминологии Джужа А.Н., Минск, 1983 С.3.-

[21] М. Кендел Временные ряды, С.24

[22] Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М., 1969.

[23] Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. /Под обющ. ред. и с предисл. Л.О.Иванова. – М.: Издательская группа «Прогресс» - «Универс», 1994. – С. 203.

[24] Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. /Под обющ. ред. и с предисл. Л.О.Иванова. – М.: Издательская группа «Прогресс» - «Универс», 1994. – С. 202.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: