Звернення Папи Римського Іоанна Павла П до українського народу під час перебування в Україні

Пане Президенте, шановні представники уряду, члени дипломатичного корпусу, достойні брати у єпископстві, дорогі брати і сестри!

Я довго очікував цього візиту і ревно молився, щоб він міг здійснитися. Нарешті, з глибоким шануванням і радістю я зміг помилуватися оновле­ною землею України. Дякую Господові за цей дар, яким він мене сьогодні обдарував. Історія церкви знає двох римських архієреїв, які в далекому

минулому прибули в Україну, — Святого Климентія наприкінці 1-го сто­річчя та Святого Мартина Першого в половині УІ-го сторіччя. Вони були заслані на Крим, де і померли, як мученики. Їхній теперішній наступник, навпаки, прибуває до Вас в атмосфері радісного прийому, прагнучи стати паломником славних храмів, колиски християнської культури і всього європейського світу. Приходжу до Вас, дорогі жителі України, як друг Вашого благородного народу. Приходжу як брат у вірі обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь. Вітаю Тебе, Україно, відважний та стійкий свідку при­єднання до цінностей літ. Стільки Ти вистраждала, щоб у важкі хвилини відстояти свободу.

Мені спадають на думку слова Святого Апостола Андрія, який, як каже традиція, побачив над київськими горами майбутню велич країни князя Володимира та його народу. Але видіння, яке мав Апостол, не стосується тільки Вашого миру, воно спрямоване також і в майбутнє країни. Здаєть­ся мені, очима серця та правди бачу, як по всій Вашій благословенній землі поширюється нове світло. Це те світло, яке випромінює оновлене підтвердження вибору, зробленого далекого 988 року, коли Христос був тут прийнятий — як дорога, правда і життя...

Якщо сьогодні маю радість бути тут серед Вас, то це завдячуючи за­прошенню, яке мені зробили Ви, пане Президент Леонід Кучма, як також і Ви, достойні брати в єпископстві традицій східних і західних Я щиро вдячний за цей люб'язний жест, який дозволив мені вперше, як наступни­ку Святого Апостола Петра, ступити на землю цієї країни. Моя вдячність, перше всього, звернена до Вас, пане Президент, за цей щирий прийом, за люб'язні слова, з якими Ви щойно звернулись до мене від імені всіх Ва­ших співвітчизників. У Вашій особі бажаю привітати весь український народ, вітаючи його із здобуттям незалежності та дякуючи Господові за те, що це сталося без кровопролиття. З глибини серця випливає оте поба­жання, щоб український народ зміг продовжувати свій шлях мирно, зав­дяки одностайному ствердженню різних етнічних, культурних та релігій­них груп. Загальний людський добробут неможливий без миру.

З вдячністю звертаюся тепер до Вас, достойні брати єпископи греко-католицької та римо-католицької церков. Я зберіг у серці Ваші неоднора­зові запрошення відвідати Україну. І тепер я радий, що, нарешті, можу на них відповісти.

В першу чергу радий думкою про Святу літургію, яку будем мати, щоб з'єднатися у молитві до Господа нашого Ісуса Христа. Уже відтепер пере­даю Вашим вірним мої щирі привітання. Який величезний тягар Вам до­велося перенести минулими роками! Але тепер Ви виявляєте ентузіазм і перебудовуєтесь, шукаючи світла і утішення Вашому славному минуло­му. Як паломник миру і братерства, я вірую, що мене приязно приймуть також і ті, які, хоч і не належать до католицької церкви, однак мають серце відкрите до діалогу і співпраці. Бажаю запевнити їх, що я не прибув сюди з поганими намірами, але для того, щоб славити Христа разом з усіма християнами кожної церкви і кожної церковної спільноти та щоб запро­сити всіх синів і дочок цієї благородної землі звернути свій погляд на того, хто віддав своє життя за спасіння світу. У такому дусі щиро вітаю перше усього православних владик, єпископів, монахів, священиків і

вірних, які становлять більшість громадян країни. З приємністю прига­дую, що стосунки між римською та київською церквами протягом історії знали світлі періоди. Придивляючись до них відчуваємо себе заохочени­ми сподіватись у майбутньому на дедалі більше благословіння на шляху, що веде до повної єдності. На жаль, були також і сумні періоди, в яких Христова любов була затьмарена. Впавши ниц перед Господом, признає­мо наші провини, прохаючи прощення за помилки, вчинені у далекому і близькому минулому. І ми з нашого боку запевняємо прощення за заподіяні несправедливості. Найщиріше побажання, яке випливає з мого серця, — це те, щоб помилки минулого не повторилися у майбутньому. Ми поклика­ні бути Христовими свідками і бути ними раз. Нехай спогад про минуле не гальмує сьогодні поступу на шляху до берегів об'єднання, що сприяє братерству та співпраці. Збувається те, що ще вчора було немислимим. Це є поруч із нами. Христос закликає усіх нас до того, щоб оживити у серці почуття братерської любові. Покладаючись на любов, і з Божою допомогою, можна представити це.

Моє привітання до всіх громадян України! Не дивлячись на відмінності Вашої культури та релігійної приналежності. Ви всі українці. Вас об'єдну­ють спільні історичні події, а також сподівання, які вони принесли із со­бою. Весь український народ зазнав надзвичайно важких і виснажливих випробовувань. У межах щойно закінченого сторіччя я маю згадати про­міжок двох світових воєн, повторні голодомори, стихійні лиха, усі ті дуже сумні події, які залишили за собою мільйони жертв. Зокрема, під гнітом тоталітарних режимів — комуністичного та нацистського — народ був під загрозою втрати, власної національної, культурної та релігійної іден­тичності, нищення своєї інтелектуальної віхи, охорони всенародної та релігійної спадщини. І, нарешті, вибух атомного реактора в Чорнобилі з його драматичними та безжалісними наслідками як для довкілля, так і для життя стількох людських істот. Але відтоді стався новий поштовх у Вашій країні — відмовитись від ядерної зброї. Вона також спонукала гро­мадян до енергійного пробудження, мужності і відновлення.

Важко пояснити епохальні зміни останніх десятиріч виключно ходом подій. Але, яке б пояснення ми не хотіли дати, певно, що з усього досвіду випливе нова надія — не розчаруватися в подіях, які тепер вирують в серцях стількох, а найперше, серед молоді. І тому тепер по містах і селах України так терміново необхідно сприяти розквітові нового справжнього гуманізму. Як Ваш великий поет Тарас Шевченко пише у відомій поезії:

Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі.

Дорогі українці, обіймаю Вас усіх: від Донецька до Львова, від Харкова до Одеси та Севастополя.

У слові «Україна» є заклик до величі Вашої Батьківщини, яка своєю історією засвідчує особливе покликання бути межею та дверима між Сходом і Заходом. Протягом сторіч ця країна була привілейованим пере­хрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу і Заходу. Україна має виразне європейське покликання, яке підкреслюють також священні корені Вашої культури. Висловлюю побажання, щоб ці корені могли зміцнити Вашу національну єдність та ініційовані тепер реформи високої справжньої чинності, якою б Ви всі могли користуватися.

Нехай же ця земля і далі розвиває своє благородне завдання з гордістю, яку висловлював щойно цитований поет, коли писав:

Нема на світі України, Немає другого Дніпра!

Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього!

З душею, переповненою цими думками, роблю перші кроки цього так палко бажаного і сьогодні щасливо розпочатого візиту. Нехай Господь благословить Тебе, дорогий народе України! Нехай завжди береже Твою улюблену Батьківщину!

23 червня 2001 р., м. Київ

Промова Миколи Леонтійовича Устияновича на «Соборі учених руських»

у Львові 19(31) жовтня 1849

Родимці! На широкій картині святої слов 'янщини лежить земля красная, багатая, текущая медом і молоком, земля, на котрій віками не забракло ні хліба, ні солі. Над Вислоком і Доном суть її границі, а Бескид і море її сторожами. Вколо неї облягли золотим вінцем красні її посестриці, як состави тіла средоточне серце. Тим осередком величественного дерева, тим серцем слов'янщини єсть руськая земля, а на ній мешкає нарід, слав­ний колись багатством і силою, но сто раз славнійший судьбами своїми. Бувальщина єго записана кервою і сльозами, а серце роздерте кривдами і всякою злобою. Братняя вражда, чорнії хмари орд азіатських, томительство віри, довольство і властолюбіє втисли в чувственную грудь єго тяженькоє

горе смутку і розпуки, а на уста студеную печать смерті. Гляньмо на того сина руської землі.

О, нема народу в слов'янщині, котрий би так з високого щабля багатства і слави грянув в недолю, так глибоко запав в безвестіе! Відлучен від усьо­го, щоб духа оживити, достоїнство чоловічеськоє двигнути, серце розвесе­лити, надію піднести зможе, загирив в собі огень божества і став ся німим служебником сліпоти ума і довольним орудієм самолюбія сильнійших.

А дно єстества єго так красне, а душа єго так чесними питомстви обда­рована! О, придивімся ще і душі тій, гляньмо і на дно єстества єго, а знайдем там не єдное золотоє зерно, котороє лиш тільки вправної требує руки, аби розсвітити ясним клейнодом заранньої звіздки.

Родимці! В краснім животнім світлі душі величається кождая відросль слов'янського велита, а серце його — Русь красавая, той син недолі, має ж вовіки гробовим сумувати сумом, вовіки носити сором сліпоти на чолі, остатись потиром чужого довольства і ніколи не спізнати власної честі, власних народних прав і небесного божества в своїй груді?

Родимці! Європа подала світу новую бувальщини карту, а на ній золоти­ми буквами стоїть виписано: воскресеніє! Кождий нарід потряс підвали­нами єстества свого, зачав новую жизнь, жизнь свободи і долі; а ми ж на тоє переболіли найтяжчую в Європі неволю, аби і надалі віддихати тяж­ким віддихом скону, мов під тягарем могили?

За діло ж, братця, за діло! А тим ділом єсть: розсвіт на галичій землі, розсвіт на тім темнім участку Русі! Воскресеніє народної жизні! Воскре­сеніє животного ядра з-під гробової могили!..

Найдорожчим маєтком народу єсть язик єго, він єсть душею, він єсть ядром єго жизні. Ткнешся бесіди, тикаєшся єго жизні, хватаєш му за серце і сповняєш убійство не єдиного чоловіка, але мільйонів. Нинішняя борба сербів і хорватів за бесіду розпочалась. О, не подаваймо ж руки до борби і в нашім краю! Слов'янщина аж занадто велика, аби помістити в ширі-нях своїх голос жизні 15 мільйонів народу. Залишивши бесіду нашу, учи­нимо святокрадство найсвятіших прав чоловічества, обдирство народно­го престолу Русі, а може, і цілої слов'янщини.

Хто ж бо в слов'янщині не знає тої мови святої Русі, тої бесіди серця, того наповидного ласкання, которим мати першеє дитя своєї милості лю­бує, тої красивої пісеньки, якую ластівка під стріхою щебече, хто не знає барви цвіту і воні тої літорослі золотобережної України? На слов'янськім виросла вона серці і всякими цвітами приоздобила ю красавая мати. Всякії чувства душі і ума появи приодіває вона золотими точками. Аж хочем налюбоватися її принадами милості, пійдім до основ'яненкової Марусі, аж желаем надивитися ненаглядним її барв красотам, вержмо око на єго всхід сонця; аж хочем узброїтися в кріпость, послухаймо громкого Шев­ченка, аж розвеселитися і попустувати — возьмім Котляревського; аж напослідок статечного образу хочем, прочитаймо єдин тілько короткий уступ з «Перекинчика» під назвою «Бандурист», через незабвенного на­шого Шашкевича написаний; а сли би-смо не пожаловали потрудитися до пісней народу, до тої комори природних народних гадок, знайшли би-смо не єдну звіздку, котра би славу найкращому письменникові кождото народу принесла. О тій красі бесіди руської добре знають слов'яни, з того-то джерела черпали наші побратимці поляки для свого язика овую обиль-ность, которою днесь так велично їх мова ся красує. Руськими то цвітами покрили вони давню наготу краснорічія свого.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Підготувати і виголосити епідейктичну вітальну і подячну промо­ви мамі (татові) до дня народження, ювілею, свята Матері (свята Батька).

2. Виконати риторичний аналіз тексту Олеся Гончара «Україно, день твій гряде!» (Слово напередодні референдуму 1 груд. 1991 р.) // Високоліття. Олесю Гончару — 75. — К., 1993. — С. 199.

3. Виконати риторичний аналіз тексту Олеся Гончара «Слава Україні, незалежній, соборній!» (Слово у Верховній Раді України 5 груд. 1991 р.).

4. Виконати риторичний аналіз тексту Олени Теліги «Вступне слово на академію в честь Івана Мазепи» // Теліга О. О краю мій. — К., 1999.—С. 130—134.

5. Виконати риторичний аналіз тексту промови Пантелеймона Кулі-ша над могилою Тараса Шевченка у Петербурзі «Слово над гро­бом Шевченка» // Куліш 77. Твори: В 2 т. — К„ 1989. — Т. 2. — С. 521—522.

6. Виконати риторичний аналіз тексту Євгена Маланюка «Над моги­лою Максима Рильського» // Маланюк Є. Земна мадонна. — Бра­тислава, 1991.—С. 327—331.

7. Виконати риторичний аналіз політичного памфлету І. Багряного «По­мийте руки!» та вітальної промови «Привітання добрусівцям у США» // Багряний І. Публіцистика. — К., 1996. — С. 438, 467—468.

8. Виконати риторичний аналіз двох парламентських промов народ­них депутатів України (за вибором з матеріалів преси).

9. Виконати риторичний аналіз дипломатичного тексту (за вибором з матеріалів преси).

10. Записати на магнітофонну плівку і, озвучивши, проаналізувати епідейктичну промову, підготовлену до ювілейного свята.

11. Проаналізувати з погляду риторики судову звинувачувальну про­мову.

12. Проаналізувати з погляду риторики судову захисну промову.

13. Проаналізувати з погляду риторики радіорекламу за якийсь місяць.

14. Проаналізувати з погляду риторики телерекламу за певний місяць.

15. Підготувати і виголосити дорадчу промову з вільної теми.

16. Підготувати і виголосити звинувачувальну промову з обраної теми.

17. Підготувати і виголосити захисну промову з обраної теми.

18. Підготувати похвальну промову громадського звучання (до урочис­того засідання).

19. Підготувати вітальну промову ювілярові.

20. Підготувати епідейктичну промову до державного свята (за ви­бором).

21. Підготувати вітальну промову для близької людини.

22. Підготувати (і провести) диспут на актуальну суспільно-політич­ну тему.

23. Підготувати (і провести) диспут на морально-етичну тему.

24. Підготувати еристичну бесіду у своїй групі або у класі під час пе­дагогічної практики.

25. Підготувати похвальну промову навчальному закладу, в якому вчи­теся.

26. Підготувати промову з однієї і тієї самої теми для трьох різних ауди­торій.

27. Підготувати агітаційну промову про певного кандидата в депутати до Верховної Ради України.

28. Підготувати агітаційну промову про конкретного кандидата в де­путати до місцевих органів самоврядування.

29. Підготувати дорадчу промову про претендента на вакантну посаду.

30. Підготувати вітальну промову для улюбленої вчительки.

31. Підготувати подячну промову батькам.

32. Підготувати подячну промову рідній школі.

33. Підготувати дорадчу промову про книжки.

34. Підготувати епідейктичну промову до Дня вчителя.

35. Підготувати дорадчу промову до Дня знань.

36. Підготувати промову до зустрічі з однокласниками.

37. Підготувати вітальну промову випускникам своєї школи.

38. Підготувати прощальну промову для однокурсників при врученні дипломів.

39. Підготувати епідейктичну промову своєму університетові і місту, в якому навчаєтесь.

ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Основні поняття риторики.

2. Основні закони риторики.

3. Категорія етосу в риториці.

4. Категорія пафосу в риториці.

5. Ознаки педагогічної майстерності оратора.

6. Образ оратора.

7. Поняття риторичного ідеалу.

8. Образ аудиторії.

9. Основні етапи підготовки і виголошення промов.

10. Аргументація. Види аргументів.

11. Логічні помилки і шляхи їх уникнення.

12. Мовний вигляд промови (мовні засоби аргументів та образності).

13. Історія і досвід давньогрецької риторики.

14. Риторика Горгія.

15. Риторичне вчення Арістотеля.

16. Риторика Сократа.

17. Ораторство Демосфена.

18. Риторика Платона.

19. Історія і досвід давньоримської риторики.

20. Риторичні трактати Цицерона. 2). Цицерон про образ оратора.

22. Ритори Києво-Могилянської академії.

23. Риторична система Феофана Прокоповича.

24. Гомілетика Іоаникія Галятовського.

25. Досвід церковно-християнської риторики.

26. Види судових промов і мовні ознаки їх.

27. Види епідейктичних промов і мовні ознаки їх.

28. Види дорадчих промов і мовні ознаки їх.

29. Особливості політичного красномовства.

30. Особливості рекламних промов та оголошень.

31. Риторика діалогічного мовлення. Еристика.

32. Мовні засоби дискусії.

33. Мовні засоби полеміки.

34. Риторика в навчальному процесі.

35. Риторика у вихованні особистості.

36. Мій риторичний ідеал.

37. Культура мовлення як ознака риторичної освіти мовця.

38. Політичне красномовство українських парламентаріїв.

39. Риторика в повсякденному житті (аналіз і критика досвіду).

40. Риторика в сучасних засобах масової інформації.

41. Сучасні українські промовці й оратори (на вибір).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Предмет і завдання риторики як науки і навчальної дисципліни.

2. Значення риторики для сучасного українського суспільства (в умо­вах побудови правової Української держави).

3. Фаховий аспект риторики і педагогічна майстерність.

4. Риторика у зв'язках з іншими науками.

5. Категорія моралі (етосу) в риториці.

6. Риторика в освітній системі (в ретроспективі і перспективі).

7. Діалектична єдність красномовства і педагогічної майстерності.

8. Поняття стилю в риториці.

9. Стилі усної форми мови.

10. Стилі писемної форми мови.

1). Стилі експресивні, описові, функціональні.

12. Ознаки гарного стилю та ознаки поганого стилю.

13. Основні розділи риторики.

14. Основні закони риторики.

15. Основні етапи риторичної підготовки промов.

16. Основні вимоги до оратора й аудиторії.

17. Передумови виникнення риторики у Давній Греції.

18. Давньогрецькі риторичні школи.

19. Великі оратори Давньої Греції.

20. Місце риторичної техніки в ораторстві давніх греків.

21. Поняття істини, моралі, краси й гармонії у давньогрецькій рито­риці.

22. Патріотизм у красномовстві Демосфена.

23. «Риторика» Арістотеля як вершина давньогрецького красномовства.

24. Риторика республіканського Риму.

25. Секрети майстерності Цицерона.

26. Риторика в Римській імперії.

27. Риторична діяльність Гая Юлія Цезаря.

28. Основні роди і види промов.

29. Педагогічні ідеї риторики Квінтіліана.

30. Епідейктичне красномовство.

31. Біблія як джерело риторичних засобів.

32. Риторика Книги Екклезіас'га.

33. Риторика Нагірної проповіді Христа.

34. Риторика Послань апостолів.

35. Риторика євангелій від апостолів Матфея, Луки, Іоанна, Павла.

36. Проповідь як основний жанр церковної риторики.

37. Великі грецькі проповідники.

38. Проповідь у ранньоукраїнській культурі (періоду Київської Русі).

39. «Слово о законе й благодати» митрополита їларіона як зразок ран-

ньоукраїнської риторики.

40. Риторика «Слова о полку Ігоревім».

41. Патристика як ораторська проза.

42. Риторика «Києво-Печерського патерика».

43. Риторичні ознаки послань Івана Вишенського.

44. Риторика в Киево-Могилянській академії.

45. Риторичне вчення Феофана Прокоповича.

46. Особливості судової риторики.

47. Гуманістичне спрямування сучасної риторики.

48. Теорія і практика мовної комунікації як продовження розвитку кла­сичної риторики в нових умовах.

49. Риторика як шлях удосконалення особистості і фахівця.

50. Античний риторичний ідеал.

51. Український (слов'янський) риторичний ідеал.

52. Сучасний риторичний ідеал.

53. Сучасні українські промовці. (На ваш вибір і погляд).

54. Комунікативні якості мови.

55. Мовленнєвий етикет та інші мовні формули в риториці.

56. Мовна правильність і краса в промові.

57. Вчення про тропи.

58. Вчення про риторичні фігури.

59. Мій риторичний ідеал.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Абрамович С. Риторика та гомілетика. — Чернівці, 1995. Аверинцев С. С. Риторика й истоки европейской литературной тра-

диции.—М., 1996.

Александров Д. Н. Риторика. —М., 1999. Андреев В. Й. Деловая риторика. — М., 1995. Андреев В. Й. Деловая риторика: Практический курс делового общения й

ораторского мастерства. — М., 1995. Аннушкин В. Й. Первая русская «Риторика». — М., 1989. Античньїе риторики. — М., 1978.

Античньїе теории язьїка й стиля: Антология текстов. — Л., 1996. Апресян Г. 3. Ораторское искусство. — М., 1978. Арістотель. Поетика / Пер. Б. Тена. — К., 1967. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. — Л., 2000. Безменова Н. А. Очерки по теории й истории риторики. — М., 1991. Белова А. Д. Лингвистические аспекти аргументации. — К., 1997. • Буда В. А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу

козацтва.—К., 1998. Вагапова Д. X. Риторика в интеллектуальньїх играх й тренингах. — М.,

1999. Введенская Л. А., Павлова Л. Г. Культура й искусство речи: Современная

риторика. — Ростов н/Д., 1995. Виндельбанд В. Платон. — К., 1993. Волков А. А. Основи русской риторики. — М., 1996. Вомперский В. П. Русские риторики XVII—XVIII вв. —М., 1988. Гурвич С. С., Погорілко В. Ф., Герман М. А. Основи риторики. — К., 1988. Демосфен. Речи. — М., 1994. Державін В. Вчення античної риторики про фігури сенсу. — Мюнхен,

1965. Дюбуа Ж., Зделин Ф., Клинкенберг Ж.-М. й др. Общая риторика. — М.,

1986.

Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності. Стилістика та культу­ра мови.—К., 1999.

Зеленецкий К. П. Частная риторика. — СПб., 1850. Златоструй. Древняя Русь Х—XIII веков. — М., 1990. Зязюн І. А., Сагач Г. М. Краса педагогічної дії. — К., 1997. Иванова С. Ф. Путь к современной риторике. — М., 1990. —Ч. 1, 2.

Іванько І. В. Теофан Прокопович // Філос. думка. — 1970. — № 6. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм (стилістика). Фігури і тро­пи.—К., 1995. Квинтилиан Марк Фабий. Двенадцать книг риторических наставлений. —

СПб., 1854.

Клюев Е. В. Риторика. Инвенция. Диспозиция. Злокуция. —М., 1999. Комсина М. Н. Стилистика й риторика в их взаимоотношениях // 8іу1ійу-

ка. — Ороіе, 2000. — IX. Кони А. Ф. Избранное.—М., 1989.

Корж Н. Г., Луцька Ф. Й. Із скарбниці античної мудрості. — К., 1988. Корнилова Е. Н. Риторика — искусство убеждать. — М., 1998. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики. — Л., 2000. Костомаров В. Г. Язьїковой вкус зпохи. — М., 1994. Кохтев Н. Н. Ораторская речь: Стиль й композиция. —М., 1992. Кочан І. Лінгвістичний аналіз тексту. —Л., 1999. Кошанский Н. Ф. Общая риторика. — СПб., 1824. Кошанский Н. Ф. Частная риторика. —СПб., 1824. Кошачевський С. С. Техніка мови. — К., 1963. Кравець Л. В. Риторика як класична основа системи освіти європейських

народів // Рідні джерела. — 2000. — № 4. Кравець Л. В. Риторика від джерел до сучасності // Укр. мова і л-ра. —

2000. — № 5.

Культура парламентской речи, — М., 1994. Ломоносов М. В. Краткое руководство к красноречию // Полн. собр. соч.:

В7т.—М.;Л., 1952.—Т. 7.

Мацько Л. І. Лінгвістична риторика // Наука і сучасність. — К., 1999. Мерзляков А. Ф. Краткая риторика. —М., 1828. Михальская А. К. Педагогическая риторика. — М., 1998. Молдован В. В. Судова риторика. — К., 1996. Мурашов А. А. Основьі педагогнческой риторики. — М., 1996. Неориторика: генезис, проблеми й перспективи. — М., 1987. Номсин Е. А. Мастерство устного вьгступления. — М., 1989. Огієнко І. Українська культура. — К., 1918. Одарченко П. Про культуру української мови. — К., 1997. Оратори Греции. — М., 1985.

Орлов Е. Демосфен й Цицерон. Их связь й деятельность. — СПб., 1898. Павлова К. Г. Спор, дискуссия, полемика. — М., 1991. Риторика й стиль. —М., 1985. Ролсдественский Ю. В. Проблеми современной риторики // Риторика й

стиль. —М., 1984.

Ролсдественский Ю. В. Риторика публичной лекции. — М., 1989. Ролсдественский Ю. В. Теория риторики. — М., 1997. Савенкова Л. О. Комунікативні процеси у навчанні. — К., 1996. Сагач Г. М. Живе слово лектора. — К., 1989. Сагач Г. М. Живе слово полеміста. — К., 1991. Сагач Г. М., Юнина Е. А. Риторика в интеллектуальньїх играх. — К.,

1991.

Сагач Г. М. Золотослів: У 2 т. — К., 1998. Сердюк О. П. Основи управління комунікативним процесом. — К.,

1998.

Сперанский М. М. Правила вьісшего красноречия. — М., 1973.

Стратий Л. М., Литвинов В. Д., Андрушенко В. А. Описание курсов фи-лософии й риторики профессоров Киево-Могилянской академии. — К., 1982.

Струганець Л. Теоретичні основи культури мови. — Т, 1997.

Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. — К., 1998.

Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1986.

Утченко С. Л. Цицерон й его время. — М., 1972.

Хазагеров Т. Г., Ширина Л. С. Общая риторика: Курс лекций. — Рос­тов н/Д, 1999.

Цицерон М. Т. Речи: В 2 т. — М„ 1993. — Т. 1—2.

Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве.— М., 1994.

Чепіга 1. П. Ораторське мистецтво на Україні в ХУГ—XIX ст. // Укр. мова іл-равшк.— 1989.—№ 10.

Чмут Т. К. Культура спілкування. —Хмельницький, 1999.

Шейнов В. П. Риторика. — Минск, 2000.

ШопенгаузрА. Зристика, или искусство спорить. — СПб., 1900.

Ярмусь С. Гомілетика: Курс лекцій. — Вінніпег, 1980.

^еп^е апо їЬе Не\у КЛеіогіс / Егіз. А. Ргееатап, Р. МеД^ау. — Ьоікіоп, 1994.

ЗМІСТ

Передмова......................................................................................... З

ВСТУП.............................................................................................. 6

Риторика як наука і навчальна дисципліна................................ 6

Основні поняття класичної риторики...................................... 10

Основоположні розділи класичної риторики.......................... 14

Зв'язок риторики з іншими науками........................................ 16

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: