Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Загальна характеристика




Красномовство у Стародавній Греції стало невід’ємною рисою полі-

тика, судді, державця (V–VI ст. до н. е.).

Першим з великих ораторів Афін був Перикл. Завдяки своєму дару

красномовства йому вдавалося керувати Афінами протягом сорока років,

за що одержав титул вождя афінської демократії. Його промови відзнача-

лися логікою і впевненістю у своїй правоті. На урочистих похоронах за-

хисників Афін у Пелопонеській війні Перикл виголосив таку «Надгробну

промову», що матері юнаків, яких він послав на загибель, на руках про-

несли його містом.

Промова була простою і водночас вражаючою:

«Рік утратив весну, ті, що загинули, як боги; вирішальний момент

прощання з життям був для них кінцем страху і початком посмертної

слави; хоч би якими добрими були справи приватної особи, із загибел-

лю вітчизни вона все одно загине».

Наступним грецьким оратором був Клеон. Якщо Перикл походив

з царського роду, то Клеон-чинбар (шкіряник) не мав освіти і благо-

пристойного виховання. Як ремісник він звертався до найбіднішої нео-

свіченої маси, був їй близьким, прийшов до влади завдяки своїй демагогії

(у перекладі з гр. — керувати народом на дешевому популізмі), служив

охлосу (натовпу). Його вважали винним у занепаді афінської демокра-

тичної державності.

Вважають, що риторика зародилася на Сицилії, де поет Емпедокл

очолив демократичний рух проти тиранів, виступав у ролі судового ора-

тора (є відомості, що він добровільно кинувся у кратер Етни). Його по-

слідовниками були Корак, Тісій і Горгій. Корак задумав навчити демос

добрих слів, але з часом залишив громадську роботу і відкрив школу

судової практики, підготував хрестоматію зразків, які можна вставляти

у промову. Його учень Тісій продовжив цю ідею і створив теоретичний

посібник «Техне», в якому були поради щодо побудови промови.

Горгій (485–380 рр. до н. е.) здобув популярність, ставши в Афінах

послом міста Леонтіни, що дуже потерпало від Сіракуз. Своїми майстер-

ними виступами він викликав у афінян захоплення. Вишукані антитези

понять з евфонічними співзвуччями, поетичні образи у фігуральних ви-

словах ткалися на словесному полотні в неймовірно вигадливі малюнки.

Пізніше сам Горгій назве в таких промовах два прийоми — чарування

20 Факультативний курс з української мови. Риторика

духу та обман думки. А поки що під враженням промов Горгія афінські

народні збори (еклесія) вирішують негайно надати Леонтині військову

допомогу в її боротьбі з Сіракузами.

Горгій переїжджає до Афін і відкриває школу риторики. Звичайно, він

успадковує все те, що вже досягли в риториці його попередники, ланцю-

жок «оратор — учитель — учень — оратор» був у цій науці святим: учні

пишалися вчителями, вчителі учнями. Але Горгій відкрив чимало нового.

Зокрема, він уважно проаналізував звуковий лад мови, шукаючи в ній

гармонію. Звукові прийоми народної поезії, молитви, голосінь, закли-

нань, чарувань оратор просіює через сито свого смаку і вводить у про-

мову, вказуючи на те, як звучання впливає на думку.

Платон (про його риторику йтиметься далі) різко критикував софіс-

тику, яка не шукала істини, не прагнула пізнати правду, і, відповідно,

осуджував софістичну риторику. На думку Платона, оратор, який не во-

лодіє істиною, не розмежовує правдивого й неправдивого, приносить

не користь, а шкоду. Софістиці Платон протиставляє філософію. Рито-

рика повинна бути істинною — правдивою і моральною, але такою вона

може стати тільки на основі глибокого пізнання природи речей і людей,

тобто філософії. Ось тут і намічаються розходження риторики з філосо-

фією, але ще якийсь час вони йтимуть поряд.

Щоправда, парувальна риторика Горгія шкоди не приносила, бо

він не займався політичним та судовим ораторством. Його риторична

сфера — похвальне красномовство. Горгій розробив ряд засобів, якими

оратор може, насолоджуючи душу слухача і трошки приспавши розум

(«обман думки»), вести його за собою. Ці засоби згодом дістали назву

горгійські (горгіанські) фігури, а сам ритор здобув славу майстра уро-

чистої похвальної промови.

Текст, основною темою якого є тільки похвала, називали енкомією

(у перекладі з гр.— для прославляння). На основі енкомії пізніше розви-

нулися такі літературні жанри, як ода, панегірик, тост. Похвала є також

елементом епітафії, яка містить у собі плач та втішання.

Зразком епідейктичного красномовства стали два твори Горгія — «По-

хвала Олені» та «Виправдання Паламеда». Не одне покоління ораторів

вчилося «гри розуму», риторичним «іграшкам» на цих текстах.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных