Сократ (469–399 рр. до н. е.) як ритор

В історії давньогрецької просвітницької епохи Сократ залишився най-

більшим мудрецем, який своїм розумом і моральною позицією впливав

і на риторику, і на софістику. Себе він уподібнював ґедзю, приставленому

до великого і благородного коня, що облінився від ситості й потребує, аби

його кусали й підганяли. Сократ усе життя вчив громадян доброчесності,

до якої він відносив передовсім такі моральні якості, як витриманість,

хоробрість, благородство, справедливість, благочестя. На його думку, мі-

рилом оцінки вчинків кожного має бути його внутрішній голос.

Основою філософії й етики Сократа стали доброчесність і благо. Він

уважав їх головними засадами людського буття. Навчання та пізнання

світу — ось пошук доброчесності й блага. «Людей гідних і чесних — чо-

ловіків і жінок — я називаю щасливими, несправедливих і дурних — не-

щасними »,— говорив Сократ. Основним жанром ритора Сократа були усні

бесіди. Він нічого не писав. Мудрість його вчення розкрилася нащадкам

у текстах діалогів його учня Платона — «Протагор», «Горгій».

На думку Сократа, справжнє красномовство повинно дбати про ду-

шу громадян, промова достойного оратора завжди має бути спрямована

на вище благо для людей.

24 Факультативний курс з української мови. Риторика

Сократ збагатив практичну риторику розробками політичної полемі-

ки та еристики — суперечки в процесі пошуку істини. На той час слово

«діалектика» мало значення «бесіда». Під час бесід софісти — філософи

і вчителі — досягали віртуозної гри слів та розуму у красномовстві, за-

робляли гроші й славу, оспівували вітчизну, а Сократ, також софіст, але

вже інший — шукав істину, мудрість. Ще далі від софістики відійшов

учень Сократа — Платон, який став головним її противником.

Основною ознакою еристики Сократа була іронія — прихований глум.

Сократова іронія полягала в тому, що він системою дотепних запитань за-

ганяв суперника у глухий кут, і той починав сам собі заперечувати. Проте

філософ робив це незлостиво («Всяке зло я зву ганебним » — «Горгій»),

а добродушно, бо хотів не образити співбесідника, а лише показати, що

той неправильно мислить. Він говорив: «...я тільки шукаю разом з вами,

і якщо хто, сперечаючись зі мною, знайде правильний вихід, я перший

з ним погоджусь («Горгій»).

Для бесід Сократа головним було дотримання логічного принципу —

наступне повинно випливати з попереднього. Проаналізувавши одну

з прекрасних промов Лісія, Сократ сказав: «Усе в цій промові накидано

як заманеться. Він зробив так, що його міркування пливло не з почат-

ку, а з кінця, на спині назад».

Сократа несправедливо присудили до смертної кари за розбещен-

ня молоді і заперечення богів, хоч цього насправді не було. Але Сократ

не виправдовувався, бо це був би вже не він, і випив чашу цикути.

Будучи наймудрішою людиною свого часу, цей велет думки не боявся

сказати: «Я знаю те, що нічого не знаю». Сократ учив пізнавати людину

через її мову, бо мова є інтелектуальним портретом особистості. Звідси

його афоризм: «Заговори, щоб я тебе побачив ». Зі спогадів сучасників

відомо, що Сократ був бідним, ходив босий, носив бідняцький одяг, але

грошей за навчання не брав. Платний учитель нагадував йому повію, яка

зобов’язана дарувати любов тому, хто заплатив. Сократ не хотів витра-

чати час на платних учнів, він вів діалоги лише з тими, в кого «працю-

вали» душа й розум.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: