Суспільно-побутове красномовство

Суспільно-побутове красномовство — це влучне, гостре, або урочисте

слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній

гострій чи цікавій ситуації.

Воно виникало не тільки з подій сьогодення, а й живилося з епі-

дейктичного та політичного красномовства: це природно, бо політика

й побут інколи невловимо переходять одне в одне.

Сьогодні жанрами суспільно-побутового красномовства є: ювілейні,

похвальні промови, вітальне слово, застільне слово (тост), усна побуто-

ва оповідь, анекдот, надгробне (поминальне) слово.

Тут найчастіше йдеться про величання, похвалу тої чи іншої особис-

тості, групи чи явища, тобто можна сказати, що ці промови за своїм ду-

хом панегіричні. Характерною рисою подібного красномовства є стабіль-

ність, навіть ритуальність (ситуація весілля, хрестини, похорони тощо),

що накладає певний відбиток на стиль промови.

Найчастіше такі виступи бувають імпровізаціями, які не готують-

ся заздалегідь. За своїм обсягом це невеликі лаконічні тексти, що

не вимагають обов’язкової, звичайної для інших галузей риторики

твердої схеми побудови (вступ, основна частина, висновки). Логічний

витік тут може бути послаблений; панує емоційна стихія. Ораторо-

ві не обов’язково демонструвати академічну ерудицію, знання законів

або пропагувати істини релігії (хоча окремі елементи такого роду тільки

прикрашають подібне слово). Проте оратор щедро черпає приклади з жит-

тєвого матеріалу, фольклору (наприклад, стихія анекдота). Стиль тут може

Види красномовства 87

бути різноманітний — від урочисто-величавого (наприклад, на похороні)

до «зниженого», навіть часом вульгарного (в застіллі). Слід зауважити,

що ораторові за цієї ситуації необхідно дотримуватись норм культури,

бо інакше він ризикує образити чиюсь гідність, викликати дискусію чи

навіть «вияснення стосунків».

Соціально-побутове красномовство має яскраво виражені національ-

ні традиції, виступає частиною національної духовної культури народу,

живить розвиток усіх видів красномовства.

Неперевершеним розповідачем своїх усних гумористичних опові-

дань був український письменник Остап Вишня; блискучі «вечірні роз-

мови» тривалий час вів із слухачами й читачами газет незабутній Мак-

сим Рильський.

Особливою пошаною в усьому світі користуються майстри застіль-

них промов (тостів) народів Закавказзя, Середньої Азії. Полонив серця

вихованців усними побутовими оповіданнями-імпровізаціями, мудрими

казками великий педагог В. О. Сухомлинський.

Суспільно-політичне красномовство обслуговує різноманітні життєві побутові ситуації: народження, одруження, вітання, ювілеї, прощання тощо. Воно містить у собі чітко окреслений національний характер, зберігає традиції й звичаї народу. Кожна подія у житті народу (народження, хрестини, заручини, одруження тощо) супроводжуються тостами, привітанням, тостами, побажаннями тощо.
Отже, видами суспільно-побутового красномовства є ювілейна промова, застільна промова, надгробне слово.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: