Судове (юридичне) красномовство

Виникло воно в Давній Греції у зв’язку з необхідністю апологій — про-

мов на захист, які для населення писали логографи — спеціальні майстри

своєї справи. Тоді не існувало ані державного звинувачення, ані попе-

реднього слідства. У пору існування родового полісу суд вершили вож-

ді — царі. З утворенням античної державності роль судді взяла на себе

держава, відкинувши сваволю полісного суду. Кожний міг звинуватити

Види красномовства 85

будь-кого у злочині. Захищатися ж мусила людина сама, виклавши крас-

номовно перед судом аргументи захисту. Логографи (писці, які писали

захисні промови) з’явилися тому, що не кожен міг себе оборонити.

Судова промова мала приблизно таку структуру: вступ, в якому праг-

нули схилити на свій бік суддів; оповідь (виклад фактів справи з погляду

того, хто виступає); докази своєї правоти й полеміка із супротивником,

якого чорнили, скільки могли; висновок. Вступ і висновок були типови-

ми шаблонами, на зразок тих, що у нас практикуються в шкільних творах

донині. Існували навіть збірки-трафарети таких вступів і висновків.

Римляни основну надію покладали на суд та юридичні норми. Ство-

ривши дванадцять так званих таблиць (V ст. до н. е.) та систему комен-

тарів до них, римляни заклали основи сучасного законодавства цивілі-

зованих країн (наприклад, у Візантії це право успадковано в «Кодексі»

імператора Юліана).

Сучасний суд багато в чому відрізняється від судочинства античної

пори. Сьогодні це складна процедура, учасники якої чітко розподіляють

ролі: прокурор, адвокат, свідки і т. д. Античний «захист самого себе» по-

ступився об’єктивному вивченню особистості підсудного й обставин спра-

ви. Кожне слово тут має бути вагомим і точним, особливо в суді першої

інстанції, важливою складовою якої є дебати. Успіх справи, торжество

справедливості залежить від того, хто виступає в суді, від відповідної під-

готовки судочинця. Дуже важливо, щоб усі, кому надається слово в про-

цесі, мали відповідну риторичну підготовку.

Сьогодні усе це звучить більш ніж актуально. Криміналізація життя,

породжена низкою певних обставин нашого сьогодення, ставить перед

громадянами України завдання побудови міцного заслону на шляху зло-

чину, створення основ правової держави.

Усе це значно підвищує роль риторики у встановлені норм права та

суспільної гармонії. Особливої уваги потребує підготовка судової про-

мови. Важливо визначити її предмет, види та функції, специфіку сло-

весного оформлення.

«Судова промова — це промова, звернена до суду, інших учасників

судочинства та присутніх при розгляді кримінальної, цивільної чи адмі-

ністративної справи, що містить висновки відносно тієї чи іншої спра-

ви» (Молдован В. В. Судова риторика.— К, 1998. с. 33).

П. С. Пороховщиков у книзі «Искусство речи на суде» наголо-

шує на потребі вирішення загальнориторичних питань: чистоти мови,

її якості; непотрібності витончених, заплутаних зворотів; пафосу; ува-

ги слухачів.

Судова промова повинна ефективно впливати на суд, допомагати

формуванню переконань суддів і присутніх у залі суду громадян.

86 Факультативний курс з української мови. Риторика

Важливим моментом кожної судової промови є її моральне підґрун-

тя. На думку відомого юриста А. Коні, характерними рисами обвинува-

ча мають бути: спокій, коректність прийомів звинувачування, відсутність

особистого роздратування. На його думку, особливо важливо уникати ли-

цедійства в голосі, жестах і манері триматися на суді, а також відвертого

паплюження людини. Система доказів, що базується на суворій логіці,

має відповідати моральному пафосу суду.

У суді виступають з промовами прокурор та адвокат. Як правило,

визначають прокурорську (звинувачуючу) та адвокатську (захисну) про-

мови. Іноді в судових суперечках беруть участь громадський обвинувач

і захисник, цивільний позивач і цивільний відповідач (або їхні пред-

ставники); потерпілий та його представник; нарешті — підсудний, у ро-

лі захисників якого можуть виступати його близькі родичі, опікуни чи

піклувальники.

Призначення судової промови — висвітлити громадську точку зору

відносно визначеного злочину та особи підсудного.

Виникло з появою держави судів і законів. Судова промова – це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх під час розгляду кримінальної, цивільної, адміністративної справи.
Мета судових промов полягає в обґрунтуванні винності або невинності певної людини: «було – не було».
Судове красномовство охоплює різні види промов, кожна з яких має свої етичні межі й специфічні мовні формули:
а) звинувачувальна (прокурорська) промова;
б) захисна (адвокатська) промова;
в) самозахисна промова;
г) промова громадського звинувачувача;
ґ) промова громадського захисника;
д) судова промова
Судові промови – це звинувачувальні чи виправдовувальні промови, самозахисні виступи, звинувачення прокурора, захисні виступи адвоката, виступи суддів, свідків тощо. Л. Мацько виділяє такі ознаки судових промов: формулювання мети, переконлива аргументація, знання справи й ситуації, уміння знаходити аналогічні приклади, шукати найменші зачіпки передбачати розвиток подій – впливати красномовством на судову владу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: