Вступ — початок виступу

Від початку виступу багато залежить:

 чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться й набуде впевненості;

 чи зуміє встановити контакт зі слухачами; чи зацікавить їх і чи при-

верне їхню увагу;

 чи зуміє стисло викласти тему виступу й пояснити розподіл його на

окремі питання.

Пам’ятайте, що вступ стосується слухачів, тоді як закінчення — суті

проблеми, викладеної у виступі.

Промову треба починати або із суті справи, або із чогось цікавого,

що приверне увагу.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим.

Чим більше думає промовець про слухачів, готуючись до виступу, тим

кращий початок він зробить.

Мета вступу полягає в тому, щоб стисло пояснити (зміст) завдання

промови і вказати часткові питання, на яких промовець збирається зу-

пинитись.

Помилки промовців під час підготовки вступу.

1. Роблять вступ або довгим, або нудним, або те й інше разом.

2. Не вміють докладно пояснити, про що йтиметься, внаслідок чого

слухачі орієнтуються зовсім не на те, про що йтиметься.

Композиція промови 115

3. Інколи промовець починає з досить цікавого випадку, який, проте,

не має ніякого відношення до суті справи.

Найгірша ситуація, коли протягом виступу промовець так і не зумів

привернути увагу слухачів.

Виходячи на трибуну, оратор звертається до аудиторії. Тут на допо-

могу йому приходять так звані етикетні формули: пані та панове, ша-

новні колеги, високоповажні гості і т. д.

Колись посібники з риторики обов’язково містили цілий набір подіб-

них етикетних формул, а також шаблони листів на різні випадки життя.

Сьогодні це відійшло в минуле. Проте слід пам’ятати, що традиційні для

європейського суспільства етикетні формули все ще вживаються у відпо-

відних сферах мовлення. Зразки таких формул можна знайти в посібни-

ках з етикету (наприклад, Моцак П. Звичаї, приписи доброї поведінки:

Поради молодим і старшим.— Л., 1994).

Можна, наприклад, розпочати виступ прикладом із власного досві-

ду: «Зовсім недавно трапилось зі мною таке...» Це одразу ж зацікавлює,

вселяє віру в щирість оратора, в його здатність мудро зважувати життє-

вий досвід.

Вступ може починатися з цитування чужої мудрості, крилатого ви-

слову, з відомого афоризму, наприклад: «Недарма кажуть, що краще з ро-

зумним загубити, ніж з дурнем знайти. От і...»

Цікаво й ефектно розпочати з того, що хвилює на даний момент су-

спільство — скажімо, з радісної звістки про важливі прогресивні перетво-

рення. Варто процитувати газетний матеріал, приклад з книги, що в усіх

на вустах, або з передач радіо чи телебачення. Так виступ непомітно зі-

ллється з настроєм аудиторії. Можна розпочати просто з якогось влучно-

го і пристойного жарту, що одразу викличе людські симпатії. Психологи

кажуть, що той, хто жартує, зазвичай відчуває душевний стан, цінності

та тривоги аудиторії. Жарт знімає відчуження між людиною за кафедрою

й тими, хто перед нею. Крім того, він фокусує увагу. Дотепність має бу-

ти інтелігентною, що стане виразом поваги до аудиторії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: