Схарактеризуйте звукові засоби створення художнього образу (алітерація, асонанс).

Алітера́ція (від лат. ad — до і littera — буква) — стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних звуківзадля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку:

Мов водопаду p ев, мов битви гук к p ивавий, так наші молоти г p иміли p аз у p аз.

—I. Франко

На восьме л іто у неді л ю,
Неначе л я л я в л ьо л і бі л ій,
Святеє сонечко зійшло...

—Т. Шевченко, У Бога за дверима

Асона́нс (лат. assonare — співзвучати) — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність.

· 1) Повторення у рядку, фразі або строфі однорідних голосних звуків, напр.: «Сонце гріє, вітер віє…» (Т. Шевченко).

· 2) Неточна рима, в якій співзвучні лише голосні звуки, напр.: гомін — стогін.

Схарактеризуйте лексичні засоби створення художнього образу (автологічне використання лексики: просторіччя, канцеляризми, діалектизми, жаргонізми, вульгаризми, неологізми, архаїзми, варваризми, солецизми).

Просторіччя

Є така ненормована лексика, якою люди широко користуються: скиглити, гамселити, ушкварити, глигати, верзти тощо. Як правило, вживання такого слова оратором спричинює сміх, гумористичний ефект. Це так зване просторіччя.

Канцеляризмы

Засмічують мову і канцеляризми, що прийшли в нашу мову від часів Петра І з російських імператорських указів. Уже у XVIII ст.

Діалектизми

говірка, місцева мова. Відомо, що національна мова не зводиться лише до літературної, її творять також діалекти, якими користуються мешканці окремих місцевостей (часом у двох селах, розташованих поруч, говорять по-різному).

Жаргонізми

Від франц. jargon (жаргон) - мова якоїсь вузької групи людей (студенти, торгівці, злодії тощо). Криміналізація життя в наші дні призвела до справжньої біди: засмічення мови "блатним" жаргоном.

Вульгаризми

Від лат. vulgaris (простий, звичайний) як правило, лайливі слова. Не треба довго думати й над тим, якими фарбами буде змальовано одночасно й ваш особистий культурний рівень у разі вживання таких слів, як брехуха, па-щепуха та ін.

Неологізми

нові слова, що створюються самим автором, якому іноді хочеться сказати таке слівце, якого ще "не було". Правом творення нових слів користуються зазвичай письменники.

Архаїзми

застарілі слова (кирея, жупан - одежа; мортира - стародавня гармата; пернач - знак полковницької влади в запорізькому війську). Вживання їх допомагає змалювати давню епоху.

Варваризми

чужоземець. Колись греки називали зневажливо "варварами" (бороданями) інші народи. Звідси й "варваризм" - слово, запозичене з чужої мови. Таке слово здатне одразу "намалювати" образ чужої, далекої дійсності.

Солецизми

Солецизми - це свідоме вживання граматично неправильних форм з метою створення певного образу. Наприклад: "Вона стара собака - зуби з'їла на цій справі". Тут іронія полягає в тому, що слово "собака" (чоловічого роду) спеціально віднесено до жінки, за зовнішньої нейтральності використання прислів'я.

Схарактеризуйте лексичні засоби створення художнього образу (металогічне використання лексики: порівняння, епітет, метафора, уособлення, персоніфікація, алегорія, прозопопея, символ, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота, перифраз, евфемізм, амфіболія). З’ясуйте, які з тропів у мові сучасних ораторів зустрічаються найчастіше.

До тропів належать: епітети, порівняння, метафори, уособлення, персоніфікації і т. ін.

Троп - від грец. трояо^ (зворот) - вживання слова чи виразу в переносному, образному значенн

Троп є обов'язковим елементом поетичної мови і нерідко - красномовства, його можна назвати формою художнього мислення.

Тропи поділяють, зазвичай, на два розряди: прості (епітет та порівняння) і складні (усі інші).

Порівняння

Це - зіставлення одного предмета з іншим на основі їх спільної ознаки; своєрідний живопис словом, спрямований на те, щоб розбудити уяву слухача (читача): Порівняння відіграють дуже важливу роль при описах, вони допомагають уявити об'єкт розмови.

Епітет

Від грец. єтсібєтоу (додаток) епітет образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найхарактернішу чи вражаючу якість. "Чи слід молодиці світити грішним волоссям проти Божого сонця?" (І. Нечуй-Левицький).

. З видів епітету можна виділити оксюморон, або катахрезу, - з'єднання нез'єднанного. Наприклад: "абсурди" типу гарячий лід, холодне серце, блакитна кров і т. п.

Метафора

Від грец. цєтафора (перенесення) - перенесення значення (ознаки) слова за принципом подібності на ін

Метафору можна назвати "головним" тропом Метафора за своєю суттю є скороченим порівнянням, в якому пропущено сам об'єкт порівняння.

Уособлення

Надання неживим речам або нелюдському життю людських рис: лисичка-сестричка, вовчик-братик, дядько-вед-мідь тощо. Уособлення дуже характерне для фольклору з його міфопоетичною свідомістю, використовується також літераторами

Персоніфікація

Дуже близький до уособлення прийом, тільки тут абстрактне явище набуває рис живої особи

Алегорія

Від грец. аХХтууорІа (іносказання) - зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ. Алегорія однозначна (на відміну від символу), вона схожа на емблему.

Символ

- це багатозначна.метафора. Головною відмінністю символу від алегорії є те, що кожна людина може розшифрувати символ по-своєму, він - багатозначний. Деякі символи широко використовує ються в нашій повсякденній мові (наприклад, зоряне небо сприймається як символ духовної висоти).

Метонімія.

- перенесення назви з одного предмета на інший за умови суміжності значень. Наприклад: порцеляна (як матеріал, з якого зроблено посуд, так і сам посуд);

Синекдоха

(співвідношення) - різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини. Наприклад: перемовитися словом; він має світлу голову; учень тепер вже зовсім не той.

Гіпербола

(перебільшення) - художнє перебільшення, укрупнення:

Літота

(простота) - художнє зменшування.

Перифраз

заміна табуйова-них (священних, стилістично неприйнятних для якоїсь групи або просто непристойних) слів описовими синонімічними словами (зворотами).

Амфіболія

Від грец. ацфІроАла (двозначність) - троп, в якому спостерігається гра непроясненим значенням слова. На-приклад: Заєць в тролейбусі (про кого йдеться - про лісового звіра в незвичній ситуації чи про безбілетника?). Амфіболія здатна різко мобілізувати цікавість аудиторії.

67. Схарактеризуйте фігури, що акцентують увагу на певних важливих моментах промови: а) синтаксичні (полісендитон, асиндетон, зевгма, синтаксичний паралелізм, хіазм, симплока); б) стилістичні (риторичні вигуки, риторичні звертання, риторичні питання, антитеза, іронія, каламбур, парадокс, епістрофа, діафора, анафора, епіфора, анадиплосис, інверсія, обрив, апосіопеза, еліпс, паралепсис, алюзія, ремінісценція, аномінація, градація).

Синтаксис — один з найважливіших рівнів мовлення, тому що саме він виражає структуру авторського мислён-

Синтаксис підкреслює, акцентує увагу на певних важливих моментах, що усталилися в кожній національній мові протягом століть, їх називають фігурами (від лат. figura — позиція в танку).

Полісиндетон

(багатосполучниковість). Цей прийом часто використовували автори Біблії: "/ розкрився Храм Божий на небі, — і Ковчег Заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град..." (Об. 11:19). Він надає стилю урочистості та значущості.

Асиндетон

(безсполучниковість). Може передавати статичність зображуваного явища, описуючи його з різних боків або його внутрішню динаміку. Наприклад: Прийшов, побачив, переміг.

Зевгма

Від грец. фиуца (зв'язок) — підпорядкування слів, словосполучень одному узагальнюючому слову (пор. з однорідними членами речення). Наприклад: Так, як не загинув ні на війні, ні від звіря, ні від води, ні з коня падаючи, так і з вас ніхто не може скалічитись чи забитись, коли не буде Божого повеління ("Наука кн. Володимира Моно-маха дітям").

Синтаксичний паралелізм

Повторення однакової структури речень (1234/1234). Наприклад: Учення — світ, а невчення — тьма (присл.)

Хіазм

(зворотний) — порядок слів, при якому спостерігається синтаксичне "перехрещення" на зразок літери X. Класичний приклад хіазму: "Одні живуть, аби їсти, інші їдять, аби жити".

Симплока

(сплетіння) — збіг у паралельних структурах початку, кінця або середини. Наприклад: Хто вимагав допиту рабів? Аппій! Хто їх'представляв? Ап-пій (Ціцерон).

Стилістичний рівень тексту

Риторичні вигуки

Для ораторської мови характерні риторичні вигуки, які являють собою гасла в чистому вигляді. Наприклад: Бере-жить рідну природу! Шануйте своїх батьків!

Риторичні звертання

Риторичні звертання виражають емоційне ставлення оратора до об'єкта, його промови, причому оратори часто звертаються не тільки до людей, але й до неживих предметів або абстрактних понять: Тобі, о Вітчизно, наші душі й наші серця! До риторичних звертань можна віднести й етикетні формули: Пані та панове! та ін.

Риторичні питання

Питання, відповідь на які вже закладено в самому питанні, і відповідь на них не потрібна. Наприклад: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (П. Мирний). Чи насправді сміється той, хто сміється останнім? Риторичне питання може завершувати опис якоїсь ситуації чи, навпаки, передувати цьому опису.

Антитеза

(протиставлення) — протиставлення антагоністичних (чи ситуаційно антагоністичних) явищ. Наприклад: Ні Богові свічка, ні чортові кочерга.

Іронія

(прихована насмішка). Фігура, з допомогою якої авторові легко натякнути на своє відношення до об'єкта, дати зрозуміти аудиторії, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює.

Каламбур

(гра слів) — це гра омонімією слова, яка має відтінок комізму. Наприклад: Ноздрьов був певною мірою людиною історичною. Жодне зібрання, де він бував, не обходилося без історії (М. Гоголь). Проте каламбури більш властиві для побутового, ніж для інших видів красномовства.

Парадокс

(дивний, неочікуваний). Парадокс — це неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту. Одним з найвідоміших парадоксів є парадокс Сократа: Я знаю, що я нічого не знаю.

Епістрофа

(обертання, поворот назад) — риторична фігура, що складається з повторення одного і того ж слова чи звороту. Наприклад: Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе (Л. Українка).

Діафора

(розрізнювати) — це різновид повтору: повторюються слова чи вираз, які щойно прозвучали, але вони набувають більш експресивного звучання. Наприклад: Нам обіцяли, що ціни підвищуються тимчасово. Тимчасово — означає назавжди.

Анафора

(винесення вгору) — лексико-син-таксичне повторення слів чи словосполучень на початку прозаїчних речень (у віршах відповідно — рядків).

Епіфора

| (той, що несе) — зворотний анафорі прийом, повторення однакових слів (словосполучень) в кінці речень (у віршах — наприкінці віршових рядків або строф). Наприклад: Теплота нашого серця — тобі, Тарасе! Щира синівна любов наша — тобі, Тарасе!

Анадиплозис (стикування)

(подвоєний) — лексико-синтаксичне повторення слова (словосполучення) в кінці рядка (речення), яке ніби "підхоплюється" на початку наступного речення. Наприклад: Засоби масової інформації одностайно твердять про розбудову України. Розбудова України — це наша спільна справа!

Інверсія

(перестановка) — незвичний, нехарактерний для певної національної мови порядок розташування слів. Використовується з метою звернути увагу слухача. Наприклад: Пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана (Н. Рибак).

Обрив

Перервана мова: коли йдеться про щось одне, а потім переводиться на інше (часто виражається крапками). Наприклад: / пригадалося йому рідне село під стріхами... потім багатоповерхові будинки над зеленим яром... Околиця міста, куди він перебрався жити.

Апосіопеза (замовчування)

(той, що замовчав) — обрив, що містить в собі щось невимовне, підтекст. Мова переривається тому, що потрібно щось "сховати" чи імітувати таємницю.

Еліпсис

(вада, дефект) — пропуск слова, яке легко відтворити, воно ніби "підказується" контекстом (пор. з неповними реченнями). Як захрестити себе й навкруги, то [тоді] чорт не приступить (М. Вовчок).

Паралепсис

(пропуск) — фігура, яка утворюється, коли оратор повідомляє саме про те, що начебто намагався приховати. Ця фігура часто використовується для комічного ефекту або для нищівного сарказму. Наприклад: у популярному анекдоті, в якому грають в карти ведмідь, лисиця та заєць, і лисиця, звісно, хитрує, розлютований ведмідь попереджує: "А хитруна будемо бити по морді, по нахабній рудій морді!" Пор. також: Я вже мовчу про те, що ви пияк і розпусник чи Як би то не дати зрозуміти, що наш шановний керівник абсолютно некомпетентний у цій справі.

Алюзія

(натяк) — натяк на якийсь відомий факт. Наприклад: нитка Аріадни, Танталові муки і т. п. Зазвичай алюзія є ознакою ерудиції оратора та спрямовує промову в річище високого стилю. Але слід пам'ятати, що оратор тут звертається до аудиторії, яка належить до одного з ним рівня, має спільний культурний код.

Ремінісценція

(спогад). Це — відгомін вже добре відомого тексту, який у всіх на пам'яті.

Аномінація

(перейменування) — створення нового слова на основі двох інших, відомих слів. Найчастіше ця фігура використовується для сатиричного ефекту. Наприклад: перукарня перекурити = перекурня; у хватити приватизація = прихватизація.

Градація

(поступовість) — стилістичний прийом, що дозволяє відтворити вчинки, думки, почуття чи події у розвитку.

Є два види градації:

1. Клімакс — розташування слів за семантикою зростання, накопичення: Він боявся сили деякого зілля, яке, замовлене лихими словами й підкинене під яку річ або під тварину або й вулій, могло довести до великого нещастя, а не раз до смерті (О. Кобилянська). Така поведінка не тільки негарна, вона непорядна, навіть неприпустима.

2. Антиклімакс — розташування слів за семантикою послаблення, ознака або її втрати: Ми не маємо права знищувати природу, навіть шкодити їй, ані на кузьку оту малу наступити, ані листочка зеленого зірвати.

* * *

Усі подані вище тропи та фігури в основному базуються на прагненні оратора чітко і зрозуміло передати думки та емоції. Проте в останні роки поширюється практика використання ірраціонально-алогічних, неправильних з погляду логіки й навіть граматики структур. Це, безперечно, — вплив живої розмовної мови, більш того, — інколи навіть хизування своєю невченістю. Явище це не нове — вже старовинні риторики подають систему назв подібних випадків. Цікаво також, що ці конструкції знаходять

Дайте загальну характеристику систем органів людини, що беруть участь у голосоутворенні (дихальні органи, вібратори, резонатори, артикулятори). Обґрунтуйте зв'язок між успішною роботою цих систем і досконалим голосоутворенням.

Органи дихання це вони включають легені, мускулатуру, яка втягує повітря в легені та інші дрібні мязи.

Вібратори – це голосові зв’язки вони розташовані горизонтально. Це розділені мязи вони мають вигляд літери в

Резонатори ті, що збільшують силу звуків. До них входять гортань, надгортанні порожнини глотки рота носа). Основне призначення підсилити і збагатити звук

Артикулятори – язик губи нижня щелепа, мязи піднебіння, зуби.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: