Проаналізуйте основні способи і прийоми вияву нещирості, дезінформації і маніпуляцій з боку ораторів під час виступу.

Вивчення літератури з даної проблеми, проведені власні дослідження, аналіз поведінки осіб, що зробили правопорушення, дозволили білоруському психологові Д.І. Дудінському виділити такі основні блоки, які складають основу для виявлення нещирості і прагнення маніпулювати партнером по спілкуванню:

1) особливості голосу і мови;

2) рух очей і міміка обличчя;

3) відповідність жестів і поз змісту передаваної інформації;

4) особливості змісту і техніки передачі інформації.

1) ГОЛОС І МОВА У більшості випадків, намагаючись визначити ступінь щирості співрозмовника, люди прагнуть його бачити. Дослідження Де Пауло і Г. Крауса показали, що з 251 опитаних тільки 7 надали перевагу для розпізнавання брехні телефонній розмові у порівнянні з особистим контактом. Проте ці вчені вважають зміни голосу навіть більш надійними індикаторами, ніж вираз обличчя.

Дійсно, голос і особливості мови є надзвичайно інформативним показником емоційного стану людини. Нині створено прилади, що дозволяють фіксувати зміни голосу, погано піддаються свідомому контролю, і показують стани людини, які явно не виявляються в поведінці. На відміну від класичних поліграфів, аналізатори стресу по голосу діють безконтактно, і людина може не підозрювати, що його мова перевіряється за допомогою «детектора брехні».

Ще одна причина, з якої аналіз змін голосу сприяє успішній індикації брехні, полягає в тому, що людина через акустику черепа та інших особливостей сприйняття власної мови чує себе інакше, ніж говорить насправді. Це досить точно може зафіксувати кожний у той момент, коли доводиться чути свій голос, записаний на магнітофон. Люди, які намагаються збрехати, прагнуть контролювати свою поведінку, зокрема й звучання голосу, але вони не можуть точно знати в цей момент, наскільки їм це вдалося, оскільки здійснити повний контроль за звучанням власного голосу доволі важко.

Вивчення літературних джерел і проведення спеціальної серії тренінгових занять з подальшою обробкою результатів дозволили ученому виділити найбільш характерні ознаки нещирості, зокрема хвилювання, що виявляється в голосі й мові при передачі хибної інформації:

 мимовільна зміна інтонації;

 зміна темпу мовлення;

 зміна тембру голосу;

 поява тремтіння в голосі;

 дуже швидкі відповіді на запитання, які мають примусити задуматися;

 поява у мові виразів, нетипових для даної людини у звичайному спілкуванні або зникнення типових для неї слів і зворотів;

 демонстративне підкреслення (виділення) за допомогою мовленнєвих засобів (інтонацією, паузами та ін.) певних фрагментів передаваної інформації, маскуючи або спотворюючи істинне ставлення до неї.

2) РУХ ОЧЕЙ І МІМІКА ОБЛИЧЧЯ

На відміну від голосу, людині краще вдається контролювати своє обличчя. Орієнтуватися тільки на обличчя важко, оскільки воно має дуже багато параметрів, що вимагають аналізу при індикації брехні. На думку учених Поля Екмана та Фрізена, обличчя краще пристосоване до брехні (на відміну від голосу або тіла), оскільки має значну місткість. Різноманітна міміка, рухи очей, напрям погляду, переміщення обличчя людини в ході спілкування, а головне – неоднозначність проявів різних станів людини «зовні» часто приводять до неправильних висновків про ступінь щирості людини. Таким чином, шляхом самоконтролю й керування зовнішніми виявами психічних реакцій, емоцій, відчуттів за допомогою міміки, погляду та інших «параметрів» обличчя можна досить успішно вводити в оману іншу людину. У той же час помітити брехню вдається у багатьох випадках саме завдяки аналізу виразу обличчя.

Орієнтуючись на обличчя партнера по спілкуванню для індикації брехні, спостерігач частіше звертає увагу на такі параметри:

 «швидкопобіжний погляд». Це традиційна ознака, пов’язана з тим, що людина, яка не звикла брехати або відчуває з інших причин тривогу під час помилкової заяви, доволі важко «тримає погляд» співрозмовника і відводить очі убік;

 легка усмішка. За даними досліджень, така усмішка часто супроводжує помилковий вислів, хоча може бути лише формою вияву індивідуального стилю спілкування. Усмішка, що супроводжує брехню, дозволяє приховувати внутрішню напругу, проте не завжди виглядає достатньо природною;

 мікронапруга м’язів обличчя. У момент помилкового повідомлення по обличчю немов би «пробігає тінь». Відео-зйомка дозволяє зафіксувати при цьому короткочасну напругу у виразі обличчя, що триває долі секунди;

 контроль партнера в момент помилкового вислову. На цю ознаку вперше Д. І. Дудінський з колегами звернули увагу в ході тренінгових занять. Повідомляючи брехню, деякі учасники на короткий час концентрували свою увагу на обличчі партнера, мовби намагаючись оцінити, наскільки успішно їм вдалося ввести його в оману;

 рухи зіниць очей. Згідно з даними фахівців з нейролінгвістичного програмування (НЛП), є певні зони (дві з дев’яти), до яких мимовільно потрапляла зіниця ока при так званому конструюванні (термін НЛП) інформації, що в багатьох випадках є різновидом нещирості, оскільки йдеться про свідомі спотворення при виконанні певних завдань, відповідях на запитання і т.д. Під час дослідів найчастіше «спрацьовувало» не стільки спостереження за зоною конструювання, скільки аналіз неспівпадань рухів зіниці ока по модальностям зі змістом інформації. Наприклад, коли обговорення стосувалося яких-небудь зображень, зіниця знаходилася не у візуальній, а в аудіальній зоні. Подальше обговорення підтверджувало, що учасник, у якого це фіксувалося, дійсно не прагнув представити зображення, а був зайнятий іншими думками;

 вегетативні реакції. До них відносяться почервоніння обличчя або його окремих частин, тремтіння губ, розширення зіниць очей, пришвидшення моргання та інші зміни, характерні для відчуття сорому, страху та інших емоцій, що супроводжують нещирість на підсвідомому рівні у людей, які не звикли брехати й відчувають незручність.

Практично будь-яка реакція партнера у спілкуванні може інтерпретуватися по-різному залежно від того, чи є вона природним виявом індивідуального стилю спілкування і можливою для даної людини в даній ситуації або ж ця реакція викликана іншими причинами, зокрема бажанням приховати істинне ставлення до обговорюваного питання.

Проблема фіксації природності поведінки та зіставлення її з іншими елементами спостережуваної ситуації виникає і при аналізі жестикуляції і поз людини. Дослідники напряму, який отримав за рубежем назву «мова тіла», підкреслюють, що інтерпретація жестів, міміки, поз та інших невербальних компонентів спілкування повинно здійснюватися в контексті з аналізом всієї ситуації. Саме на невідповідності між змістом вислову та зовнішніми проявами ставлення до даного вислову часто формуються припущення про наявність нещирості.

3) ЖЕСТИ І ПОЗИ

Аллан Піз бере на себе сміливість виділити окремо ряд жестів, які, на його думку, супроводжують брехню, сумнів і шахрайство:

 жест «рука до обличчя». Вердикти спостереження щодо частого використання цього жесту брехунами підтверджено експериментом, під час якого було помічено, що медсестри, які брешуть пацієнтам про стан їхнього здоров’я, набагато частіше підносили руку до обличчя, ніж їх колеги, які говорили правду;

 жест «прикривання рота». Прикривання рота долонею, пальцями або кулаком, а також покашлювання з прикриванням рота також виявлені в арсеналі брехунів. У випадках, коли подібний жест пов’язаний з оціночними позиціями, зімкнена долоня лежить на щоці, а вказівний палець часто показує вгору.

 жест «торкання носа». У момент нещирості люди часто використовують жести «легке потирання носа» або «швидкий дотик до носа», які на відміну від дійсного почухування носа виглядають не так явно;

 жест «потирання ока». При великій брехні чоловіки схильні відводити очі й потирати їх, а жінки – легко торкатися ока і потирати зону під оком. Цей жест може поєднуватися зі стиснутими зубами і фальшивою посмішкою;

 жест «відтягування комірця». А. Піз, посилаючись на дослідження Д. Морриса, пов’язує цей жест з легким роздратуванням в чутливих тканинах обличчя та шиї, що виникає під час хибної заяви через появу поту.

На думку учених, виділення жестів або поз, безпосередньо пов’язаних з нещирістю, дуже ризиковано. Інша справа намагатися співвідносити їх з іншими спостережуваними параметрами та змістом інформації.

4) ЗМІСТ І ТЕХНІКА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Що стосується аналізу змісту інформації на предмет виявлення нещирості, то отримані білоруськими ученими результати багато в чому співпали з «симптомами брехні», виділеними А. Закатовим на підставі вивчення слідчої практики і літературних джерел. Нижче наводиться система, що заснована на ознаках брехні, виявлених виходячи з аналізу змісту інформації.

1. Суперечливість висловів щодо іншої зібраної з даного питання інформації, а також суперечливість всередині самої інформації.

Брехню важко продумати в усіх деталях, тому брехун прагне запам’ятати те, що вважає найважливішим з-поміж осмислених ним обставин. Деякі з них у процесі підготовки до брехні взагалі ним не обмірковуються (осмислюються).

Часто брехня носить ланцюговий характер – одна породжує іншу, одна спотворена обставина вимушує вносити корективи і в інші. Усе це вимагає серйозних зусиль і часу, що часто не дозволяє брехуну ретельно продумати і все це запам’ятати. Основний прийом виявлення – уточнюючі питання з упором на деталізацію фактів.

2. Невизначеність, неконкретність відомостей, що містяться в дезинформації.

Причина – виклад того, що не було пережито і тому лише поверхово закріпилося в пам’яті або швидко було забуте (хоча й обдумувалося при підготовці брехні). Відсутність реальної діяльності, яка б включала так чи інакше описувані події і факти, позбавляє виклад брехні активного компоненту (зокрема і на граматичному рівні).

3. Надмірна, нарочита точність опису подій (особливо віддалених у часі) – наслідок заучування завчасно підготовленої помилкової інформації.

4. Збіг у найдрібніших деталях повідомлень декількох опитуваних.

Зазвичай декілька осіб, які спостерігали одну й ту саму подію, не дають її однакових описів. Це має декілька причин: індивідуально-психологічні відмінності, відмінності в психічному стані у момент розгортання подій, відмінності в мірі активної включеності у події, що відбуваються, відмінності в точках спостереження за подіями, селективність уваги й сприйняття. Як наслідок цього – увагу кожного з учасників більш менш однаково привертають найяскравіші, найбільші ознаки, деталі ж ними сприймаються максимально індивідуально, що повинно впливати на характер передаваної інформації.

5. Відсутність в описі неістотних подробиць і деталей (з урахуванням природного для опитуваного стилю викладу та інтелектуальних особливостей).

Вигадане минуле пасивне, штучне, але не пережите суб’єктом. Єдина ціль конструювання такого «минулого» – введення в оману, що і приводить до одностороннього опису і селекції деталей. Зникають неістотні подробиці і ті з них, які є типовими для даної людини при реальному переживанні схожих подій.

6. Різне (не аргументоване нічим, окрім бажання обдурити) пояснення одних і тих самих подій на різних етапах спілкування.

Часто трансформація пояснень викликана забуванням людиною деталей своїх минулих вигаданих пояснень, що спонукає її давати нові тлумачення подій.

7. Виключно позитивна інформація про самого себе і відсутність щонайменших сумнівів у трактуванні подій (не обумовлене відповідними особистісними особливостями).

Правдивість людини не примушує її зупинятися і перед викладом того, що може її невигідно характеризувати (можливе часткове маскування «негативу»). Правдиві люди зазвичай не приховують і сумніви, які виникають у них при поясненні деяких фактів, що зазвичай не властиво брехуну.

8. Наполегливе, неодноразове (нав’язливе) ініціативне повторення яких-небудь тверджень (що не обумовлено нейтральними причинами). Східна мудрість говорить: «Ти сказав мені вперше – і я повірив. Ти повторив – і я засумнівався. Ти сказав утретє – і я зрозумів, що ти брешеш».

9. «Проговорки» (обмовки) в ході спілкування, тобто мимовільне повідомлення достовірної інформації як наслідок конфліктного суперництва в свідомості людини правдивих і помилкових варіантів пояснення або опису події.

10. Нетипові для даної людини (з урахуванням рівня загального розвитку й освіти) вирази, терміни та фразеологічні звороти – свідчення заучування інформації (можливо, підготовленою іншим).

11. Збіднення емоційного фону висловів – наслідок відсутності реальних емоцій у момент розгортання «реальної» події.

Більш коректно буде говорити про неадекватність емоційного фону до особистісного значення події, оскільки окрім схематичності, безликості та емоційної блідості може, хоча й рідше, зустрічатися утрирувана й нарочита емоційність.

12. Недоречні неодноразові посилання на свою доброчесність і незацікавленість. Зайве афішування подібних чеснот викликає сумнів щодо правдивості інформації.

13. Ухилення від відповіді на пряме запитання, спроби створити враження, що це питання є незрозумілим або «забутим».

14. Приховування того, що не може бути не відомо людині, яка говорить, або забудькуватість відносно дуже особистісно-значущих подій (що не може бути пояснене психологічним захистом).

15. У відповідь на одне запитання суперечки звучіть декілька відповідей на питання, які не були поставлені.

16. Обмовки, неузгодженість у відмінках тощо.

Наявність у людини тенденцій до маніпулювання іншими за допомогою брехні формується при відповідних передумовах виховання й розвитку протягом довгого часу. Тому і прийоми, якими звикають користуватися люди подібного складу, дуже індивідуальні. Можливі випадки, коли брехун випереджає події. Знаючи, що його можуть запідозрити в нещирості, він починає розказувати свою версію подій, щоб сформувати у партнера психологічну установку на подальше сприйняття невигідної щодо себе інформації. Діагностичним елементом виявлення цього прийому служить аналіз доцільності вислову на тему, достовірність викладу якої може братися під сумнів.

У ході проведених практичних занять по виявленню нещирості Д. І. Дудінський з колегами проаналізували деякі типові прийоми, до яких удавалися учасники для введення в оману партнера по спілкуванню:

 розказували про події, які добре знали, але які відбулися з іншими людьми;

 події передавали реальні, але переносили їх в іншу обстановку або зміщували їх у часі;

 відомості, що передавалися, розбивали на окремі блоки, котрі передавали стислими, продуманими фразами;

 використовували дуже очевидну інформацію для брехні, яку можна легко перевірити ще раз, чекаючи, що саме тому в достовірності не засумніваються;

 деталізували хибну інформацію, щоб представити її більш реальною;

 хибну інформацію за смислом і логікою пов’язували з достовірною (метод напівправди);

 намагалися поводити себе спокійно, не стежили уважно за поведінкою співбесідника, не відводили погляд при уточнюючих запитаннях, намагалися говорити рівним голосом, швидко і впевнено відповідати на додаткові запитання.

Проблема виявлення нещирості є надзвичайно складною через множинність чинників, які підлягають аналізу. Тому досвідчена людина може часто досить точно виявити брехню, але при цьому відчувати труднощі, якщо її спитати, як вона це зробила. Спроба систематизації ознак, що свідчать про можливість наявності нещирості, дозволяє більш цілеспрямовано підійти до розвитку комунікативної компетентності людей, що займаються політикою, підприємницькою діяльністю, працюючих в системі державного управління.

«Принципи обережності»,

використання яких, дозволить більш об’єктивно підходити до оцінки одержуваної інформації:

 необхідність повторної перевірки. Звернувши увагу на ту або іншу обставину, що свідчить про можливість нещирості, не потрібно одразу робити однозначні висновки. Треба постаратися перевірити інформацію, достовірність якої викликала підозру;

 комплексність в оцінці параметрів спостереження. Збільшити точність в оцінці поведінки партнера по спілкуванню можна, якщо орієнтуватися не тільки, скажімо, на зміст його інформації, але й на все, що можна контролювати в даній ситуації;

 урахування контексту ситуації. Обстановка, в якій відбувається спілкування, характер обговорюваних питань та інші обставини вимагають внесення відповідних корективів до характеру оцінки поведінки партнера по спілкуванню;

 врахування особистісних чинників, і перш за все, ступеня вираженності «макіавеллізму». Брехня людини з вираженими маніпулятивними тенденціями важче піддається розшифровці, ніж нещирість того, хто не звик до маніпулювання іншими за допомогою спотворення інформації.

Завдяки використанню вказаних принципів можна зменшити вплив власної установки на виявлення нещирості. Дослідження Р. Крауса показали, що піддослідні, орієнтовані на виявлення брехні, інтерпретували довгу паузу як брехню, а націлені на правду сприймали паузу як роздум і ознаку правдивості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: