Стратегії поведінки опонентів у конфліктних ситуаціях.Особливості їх використання.

Вибір стратегії поведінки в конфлікті залежить від індивідуальних особливостей суб'єктів, важливості для них проблеми, від їх системи цінностей, інтересів, від рівності чи нерівності рангів опонентів, характеру відносин між ними до початку і під час конфлікту.Дж.Г.Скотт розробила рекомендації щодо найбільш доцільного використання певного стилю поведінки в конфлікті (Дж.Г.Скотт, 1991).:

Конкуренція. Сторона, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлі­кту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробіт­ництві з іншими опонентами, але здатна на вольові рішення. Цей стиль варто використовувати у наступних випадках:

- кінцевий результат є дуже важливим для людини (групи), і вона робить велику ставку на власне вирішення проблеми;

- запропонований варіант вирішення проблеми є очевидно конструктивним;

- учасник конфлікту має достатньо авторитету для прийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване ним вирішення проблеми — найкраще;

- індивід перебуває в критичній ситуації, яка вимагає миттєвого реагування;

- рішення необхідно прийняти швидко, і особа має достатньо впади для цього;

- людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нічого втрачати.

Уникнення - цей стиль можна використовувати, коли проблема,якої торкаються в конфлікті, не дуже важлива для людини, вона не хоче витрачати сили на її вирішення або ж відчуває, що перебуває в безнадійному становищі. Стратегію уникнення доцільно використовувати в наступних випадках:

- напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення загострення;

- людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;

- у людини важкий день, а вирішення проблеми може завдати додаткових неприємностей;

- людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію або отримати чиюсь підтримку;

- ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту обійдеться їй надто дорого;

- особа відчуває, що в інших людей є більше шансів вирішити дану проблему;

- виникає необхідність спілкуватися із "важкою" людиною і немає серйозних підстав для продовження контактів із нею;

- намагатися вирішити проблему негайно — небезпечно, оскіль­ки викриття та відкрите обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

Незважаючи на те, що дехто може вважати стиль уникнення "втечею" від проблем, насправді уникнення чи відтерміну­вання можуть бути конструктивною реакцією на виникнення конфліктної ситуації. Людина може зайнятися вирішенням проблеми пізніше, коли буде до цього більше готова.

Пристосування- людина, яка викори­стовує даний стиль поведінки, діє спільно з іншими людьми, не намагаючись, однак, відстоювати власні інтереси. Томас і Стратегію пристосування рекомендується використовувати в наступних ситуаціях:

- людину не особливо хвилює те, що сталося;

- учасник конфлікту хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людьми;

- особа вважає, що важливіше зберегти з опонентом хороші відносини, ніж відстоювати свої інтереси;

- людина розуміє, що результат вирішення проблеми набагато важливіший для її опонента;

- людина розуміє, що правда не на її боці;

- в особи мало влади або шансів на перемогу;

- людина вважає, що опонент може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Однак поступливість не виправдана при небажанні чи нездатності індивіда вирішувати свої проблеми.

Співробітництво. активна участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншими опонентами. Цей стиль потребує більш тривалої роботи. Важливою умовою співробітництва є відмова сторін від протистояння і перехід до спільного розв'язання проблеми, що здійснюється шляхом переговорів. Такий підхід рекомендується використовувати в наступних ситуаціях:

- вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю від нього усунутись;

- між опонентами склалися тісні, тривалі й взаємозалежні стосунки:

- є час попрацювати над проблемою, що виникла;

- опоненти обізнані із проблемою, і бажання обох сторін відомі;

- обидві сторони спроможні викласти суть своїх інтересів і вислухати один одного;

- опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;

- обидва сторони мають однакову владу та не помічають різницю в своєму становищі для того, щоб на рівних шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Співробітництво є найважчою з-поміж інших стратегій, однак вона дозволяє виробити рішення, яке задовольняє обидві сторони в складних і життєво важливих ситуаціях.

Компроміс- кожен із опонентів погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове задоволення потреб іншої сторони. Обмінюючись поступками, вони виробляють спільне рішення, яке влаштовувало б їх обох.

Нижче перераховані типові випадки, в яких стиль компромісу є найбільш ефективним:

- обидві сторони мають однакову владу і мають інтереси, що виключають одні одних;

- кожна із сторін прагне досягти поставленої мети, але знає, що одночасно для них реалізувати свої прагнення у найвищій мірі неможливо;

- опоненти хочуть прийти до певного рішення швидко, оскільки у них немає часу або тому, що це більш економний і найвигідніший шлях;

- опонентів може влаштувати тимчасове рішення;

- задоволення власного бажання має для кожного з опонентів не надто велике значення, і вони можуть дещо змінити поставлені на початку цілі;

- компроміс дозволить опонентам зберегти взаємини, і вони воліють отримати хоча б щр-небудь, ніж втратити усе.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: