Соціально-психологічне трактування «Я-концепції» у теорії У.Джемса.

У.Джемс першим із психологів почав розробляти проблематику Я-концепції. Глобальне, особистісне «Я» він розглядав як структуру, що має подвійний характер:

· Я-об’єкт – пізнавальне Я (образ Я, те, що ми в собі досліджуємо і усвідомлюємо);

· Я-суб’єкт – емпіричне Я (чисте Я, самосвідомість).

Я-об’єкт за Джемсом – це все те, що людина може назвати своїм. В цій області він виділив 4 складові:

1. матеріальне (моє місце, моя ручка, моя парта, дитина і т.д.)

2. соціальне (усвідомлення своїх соціальних ролей)

3. фізичне (зовнішній образ себе)

4. духовне усвідомлення свого призначення, цінностей і т.д.

Джемс переконаний, що в розвинутому суспільстві людина має можливість вибору цілей. Ми може самі встановлювати собі цілі, пов'язані з різними компонентамі нашого Я, і оцінювати успішність наших життєвих проявів відносно цих цілей. З цього і витікає "постулат Джемса": наша самооцінка залежить від того, ким ми хотіли б стати, яке положення хотіли б зайняти на цьому світі; це служить точкою відліку в оцінці нами власних успіхів або невдач. Напевно, всім людям властиве прагнення максимально розвинути всілякі грані свого Я, проте обмеженість здібностей людини, обмеженість її існування в просторі і в часі в принципі заставляють кожного підходити до цього питання реалістично – вибирати лише окремі аспекти особистісного розвитку і ставити по відношенню до них кінцеві цілі, з досягненням яких людина пов'язує свій життєвий успіх. Якщо такий вибір зроблений, самооцінка оцінюється вже відносно домагань: вона підвищується, якщо цілі реалізуються, і знижується, якщо людині не вдається їх реалізувати.

Самооцінка = рівень домагань/успіх (результат) тобто, щоб підвищити самооцінку потрібно знизити рівень домагань, проте він не має бути дуже низьким.

Наприклад, коли людина, що рахує себе першокласним тенісистом, програє підряд цілий ряд матчів, перед ним відкривається декілька можливостей:

а) якимось чином пояснити свої поразки, вдавшись до раціоналізації;

б) понизити рівень своїх домагань;

в) зайнятися іншою діяльністю, яка обіцяє принести більший успіх. Кінець кінцем ми самі створюємо свої домагання і пов'язуємо їх з певними рівнями особистісного розвитку. Те, що для одного є безумовним успіхом, інший сприймає як невдачу.

З цих теоретичних міркувань витікає один досить проблематичний ввисновок, а саме: бути кращим в якійсь області автоматично означає високу самооцінку для даного індивіда. Проте є професії, які в суспільстві котируються не дуже високо. Наприклад, людина, що рахує себе найкваліфікованішим сміттярем, навряд чи має при цьому високу самооцінку.

Як би там не було, Джемсу належить перша і вельми глибока концепція особистісного Я, що розглядається в контексті самопізнання; він висунув гіпотезу про подвійну природу інтегрального Я; багато його формулювань, що стосуються дескриптивної, оцінної і емоційної категоріальності Я, передбачили згодом розвиток уявлення про Я-концепцію.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: